Лувр недарма очолює список найпопулярніших художніх музеїв світу. У Парижі поціновувач мистецтва передусім йде саме туди. Що робити, якщо ви вже оглянули всі 35 тисяч експонатів Лувру, але мистецький голод втамувати не вдалось? Спільно з Культурним Проектом, який на початку травня влаштовує мистецький тур у Париж, ми дослідили, що ще варте уваги культурного туриста у французькій столиці.
Не Лувром єдиним
Колосальний фонд Лувру – це історія мистецтва лише до 1848 року. Тому за творами Вінсента Ван Гога, Едуарда Мане, Поля Сезанна слід іти у музей Орсе. Основа його колекції – роботи імпресіоністів і постімпресіоністів, які у другій половині ХІХ століття дали поштовх кардинальним змінам у мистецтві.
Музеї Оранжері та Мармоттан-Моне так само важливі для шанувальників цих течій.
Перший – стара будівля оранжереї, перебудована спеціально для картин із водяними ліліями Клода Моне. Величезні полотна і світло, що падає на них саме з того боку, що і на реальні лілії, створюють у відвідувача ефект занурення.
А у Мармоттан-Моне знаходиться картина, з якої почався весь імпресіонізм, – «Враження. Схід сонця» того ж Моне. Побачивши саме цю картину, критик Луї Леруа назвав новий стиль імпресіонізмом. Іронічний термін з часом став повноцінною назвою течії, яка докорінно змінила живопис.
Сучасне мистецтво у Парижі експонують два музеї. Перший діє при Центрі Помпіду, в його експозиції – роботи Пабло Пікассо, Джексона Поллока, Казимира Малевича, Пауля Клеє. Другий – Міський музей сучасного мистецтва – має цікаву колекцію течій нового реалізму та флуксусу.
Сумарно у Парижі знаходиться близько 130 музеїв на будь-який смак – історичних, мистецьких та біографічних. Тому Париж точно здатен задовільнити інтереси любителів неспішного вивчення культури. А ще паризькі музеї –активні учасники ініціативи «Ніч у музеях». Цього року багато з них відчинять двері для безкоштовного відвідування в ніч на 19 травня.
Простір міста: порядок і символізм
З висоти Париж виглядає як чітка система вулиць і площ. Помітною є і рівна висота забудови. За виключенням хіба що нових ділових кварталів, Ейфелевої вежі та скандального хмарочосу Монпарнас.
Така системність – наслідок грандіозної перебудови міста у середині ХІХ століття. До цього Париж виглядав як мереживо вузьких вулиць між старими дерев’яними будинками. Префект Жорж Ежен Осман кардинально перекроїв місто: з’явились нові кам’яні будівлі, широкі проспекти дозволили насолоджуватись виглядом монументів, рівні вулиці сходились на помпезних площах.
Одна з ліній, утворена монументами і вулицями, сама по собі стала архітектурним символом міста. Від Лувру через сади Тюїльрі, Луксорський обеліск, дві Тріумфальні арки Наполеона та Єлисейські Поля проходить історична вісь Парижа, вона ж –Тріумфальний шлях. Її завершує зведена вже 1989 року Велика арка Дефанс. Монументальну споруду задумали як варіант Тріумфальної арки ХХ століття і на противагу військовим перемогам присвятили її людству та гуманізму.
Однойменний діловий квартал Дефанс хоча адміністративно і знаходиться за межами міста, є прикладом інакшого Парижу. Не низького та історичного, а сучасного і технологічного. Квартал, який називають паризьким Манхеттеном, сьогодні претендує на звання найбільшого ділового центру Європи.
Інший відомий приклад сучасної архітектури у Парижі – Центр Помпіду, збудований в історичній частині міста. Всі технічні конструкції, комунікації та ліфти з ескалаторами розташовано ззовні, що робить цю споруду в стилі хай-тек незвичною. Як це часто буває з подібними архітектурними експериментами, спочатку будівлю нещадно критикували, але згодом вона стала однією з візитівок міста. Сьогодні Центр Помпіду – важливий культурний хаб зі своїм музеєм сучасного мистецтва.
Великі передмістя маленького Парижа
Французькі королі нерідко жили за містом. Одним не вистачало простору в тісному Парижі, інші боялись за власне життя після революцій і селились на околиці. Дві найвідоміші королівські резиденції знаходяться саме за межею міста.
Палац Фонтенбло з’явився на місці королівських мисливських угідь, а пізніше довкола нього виросло повноцінне місто. Тут жили французькі правителі ще з ХІІ століття. Нинішній палац – перша у Північній Європі королівська резиденція без оборонних укріплень. Сьогодні сам палац та сади довкола нього – приклад побуту французьких правителів кількох епох.
Інший палац, назва якого стала синонімом розкоші, Версаль, знаходиться набагато ближче до Парижа, ніж Фонтенбло. Грандіозний палацово-парковий комплекс є архітектурною пам’яткою доби короля-сонця Людовика XIV, який перетворив його на свою постійну резиденцію. Унікальність ансамблю – у цілісності архітектурних форм та модифікованого ландшафту.
На північний захід від столиці, по різні сторони заповідника Вексен Франсе, знаходяться два міста, священних для любителів імпресіонізму. У Живерні 43 роки творив Клод Моне. Сьогодні у місті можна відвідати його будинок-музей і на власні очі побачити ставок, поверхнею якого плавали ті самі водяні лілії з полотен художника.
Не менш важливим є Овер-сюр-Уаз. Свого часу місто було цілим осередком імпресіонізму. Тут жили Поль Сезанн, Каміль Піссарро, Шарль Франсуа Добіньї. Тут провів останні місяці життя і помер Вінсент Ван Гог. Могили художника та його брата Тео знаходяться саме тут.
Мінливе вічне
Перебуваючи у Парижі, обов’язково варто звернути увагу на тимчасові заходи: художні виставки, тематичні фестивалі та культурні події.
Наприклад, до 17 червня саме у Парижі можна побачити «Автопортрет із перев’язаним вухом» Ван Гога, який на постійній основі експонують у Лондоні. Поки британська галерея Курто реконструює своє приміщення, її унікальна колекція перебуває у турне, маршрут якого проходить і через французьку столицю.
Музей Орсе присвятив чотиримісячну виставку темношкірим персонажам у живописі. Центр Помпіду покаже роботи одного з найвідоміших художників ХХ століття, Френсіса Бекона. Музей Мармоттан-Моне виставить рідкісні фігуративні роботи абстракціоніста Піта Мондріана. Лувр стане місцем грандіозної ретроспективи Леонардо да Вінчі на честь 500-річчя з дня смерті художника. Це далеко не повний список того, що відбудеться у Парижі лише протягом цього року.
Музеї – не єдине, що створює у Парижі атмосферу однієї з культурних столиць світу. 21 червня на всіх вулицях міста до ранку звучатиме музика: вся країна відзначатиме Всесвітній день музики. А у Дні європейської спадщини, які цьогоріч пройдуть 21-22 вересня, кожен зможе відвідати зазвичай недоступні історичні будівлі. Єлисейський палац, Штаб-квартира ЮНЕСКО, старовинні замки і державні установи відкриють свої двері для тих, хто хоче знати більше про культуру Франції.
Читайте также: 10 главных туристических направлений весны