Вчора, на 90-му році життя, не стало одного з найвпливовіших українців – Богдана Гаврилишина. Гаврилишин протягом 18 років очолював Міжнародний інститут менеджменту в Женеві. Саме він виростив багатьох спеціалістів вищої кваліфікації для сотень компаній в усьому світі.
У знак пам’яті про великого українця згадуємо його промову на з’їзді пластунів в Україні.
Якщо б я не став пластуном, моє життя було б зовсім інакше, я був би зовсім іншою людиною. Це закріпило мою ідентичність. Я був українцем, але то поглибило моє українство. Це – одна з причин, чому я залишався українцем, хоча більшу частину життя не жив в Україні. Бойскаутські рухи – це чудова школа життя і «велика гра». Я полюбив природу, а це дуже важливо в теперішньому екологічному стані світу та України. А також навчився, як ставитися до інших, піклуватися про своє здоров’я, але більше — про своє духовне, моральне здоров’я. Як говорити тільки правду, робити добро для інших і зберігати певний гумор. Останнє є дуже важливим.
А щодо найкращих вчителів у житті? Це був священик, учитель в гімназії. Бо він вчив нас не приймати сліпо догми. Він каже: «Ставте все під питання, думайте, попробуйте розширити коло того, що ви можете зрозуміти, пояснити, і сприймати це після того, як ви те все продискутували і провірили».
Мати релігійне виховання і бути віруючим — це абсолютно не перешкоджає жити нормально, але жити веселіше, жити з більшим задоволенням. А це мені ой як допомогло, коли я був радником президента Кравчука. Україна тоді була надзвичайно ізольована від світу. Наприклад, з президентом Леонідом Кравчуком мені було дуже легко спілкуватися і радити дещо про закордонну політику, оскільки він абсолютно нічого не знав.
Зараз для повної трансформації України необхідна критична маса думаючих людей та не менше 15 років, що дозволить повністю змінити політичну, економічну і соціальну системи країни. У цій справі краще не поспішати.
Тоді Україна стане ефективною і отримає чотири характеристики успішності: повна політична свобода; певний рівень економічного добробуту всього населення; соціальна справедливість; співжиття з природою, а не її експлуатація, руйнація і засмічення. На цих цінностях побудовані Норвегія, Швеція, Швейцарія, Канада, Австрія і Німеччина, варто спробувати і нам.
