Сьогодні, у День захисту дітей, усі ми хотіли б говорити про те, як правильно виховувати малечу, як складати здоровий раціон та навіть про те, як поєднувати стильні family-луки. Повістка дня змушує нас думати про інше — про війну, з тиском якої важко боротися і дорослим, і дітям. Ми, дорослі, можемо раціонально сприймати інформацію та налаштовувати себе на позитивний лад. Малечі водночас впоратися зі стресом набагато важче, а зробити це самостійно, без помочі батьків, просто неможливо.
Редакція L'Оfficiel запросила психологиню Лілію Зельдіс розповісти, як правильно говорити з дітьми про війну.
"Цього не може бути!" — закричала я, коли мені було шість років і я говорила зі своєю бабусею про її юність.
Мені було лише шість років, а я вже тоді не могла повірити у війну, смерть, біль втрати й взагалі в те, що одна людина здатна вбити іншу. Пам'ятаю, що ці думки не давали мені спокою. Я думала про це щоночі та довго-довго вдень, якщо десь у фільмах чи книгах натикалася на сюжетні лінії, які нагадували мені про війну.
Зараз мені вже не шість років, у мене двоє дітей, чудовий чоловік та освіта у гештальт-терапії, що на офіційному рівні нібито підтверджує мій добрий рівень саморефлексії. Для мене все це завжди було гарантом моєї психічної стабільності та щасливого життя, яке я можу вибудовувати незалежно від зовнішніх обставин. Але коли я прокинулася від слів "почалася війна", я не могла зібрати себе до купи. І найстрашніше в тому, що тут як би я повинна "збирати" інших, я ж компетентний терапевт і непохитна особистість, а за фактом "впала" сама. Єдине, що швидко повернуло мене у реальність, — це мої діти.
З дитинства мене навчили боятися війни, проклинати смерть і з жахом жити, чекаючи, що зі мною може статися те, що було з близькими людьми моєї бабусі. За підсумками, і жити було страшно — з цим я тривалий час працювала в особистій терапії.
Чи хотіла б я, щоб такий же сценарій був у моїх дітей?
Щоб вони не спали ночами, думаючи про смерть та життя?
Щоб дорослішали надто швидко, ставлячи собі надто відверті запитання? Щоб боялися будувати майбутнє, бо воно надто хитке для них? НІ!
Давайте будемо відвертими: нас ніхто не готував до війни. Нам ніхто не розповів, як підтримати себе та своїх близьких. Як бути добрим батьком у ці часи й тим більше як говорити з дітьми про війну.
Це перша фізична війна у наших життях. Не та, яка з оповідань чи підручників з історії. Справжня, страшна, болісна, у повній невизначеності. Нас ніхто не навчив бути в цій історії щодня.
Але ми з вами крок за кроком навчилися.
Я навчилася відповідати на незручні питання, просто говорити про складне і так само зберігати оптимізм, незважаючи ні на що. Також змогла говорити, що відбувається, з моїми дітьми чесно, відкрито і з турботою про них. Тепер ділюся з вами, щоб ми могли допомогти нашим малюкам вирости психічно стійкими та щасливими особистостями.
Перше та основне, що варто пам'ятати: діти завжди звертаються до своїх батьків за почуттям безпеки та захищеності. Зараз їм це почуття необхідне в подвійному обсязі, тому що діти всі відчувають особливо тонко, і як би нам не хотілося думати, що вони ще маленькі й нічого не розуміють, це не так.
Другий мій принцип — правда.
Почнете з брехні у відповідях на складні питання, доведеться грати цю роль до кінця, а ноша важка, повірте.
— Мамо, чому ми не живемо вдома?
— Мамо, а якщо це наша відпустка, то чому немає тата з нами?
— Мамо, а на війні вбивають людей чи це тільки як у фільмах?
— Мамо, а чому я не можу бути зі своїми друзями?
А тепер дайте відповідь собі на запитання, чи готові ви грати в цю гру з хибними відповідями ще місяць/рік/два. Усвідомте, що ваші діти розумніші, ніж ви звикли про них думати, й вони можуть дізнатися правду з будь-якого джерела: з новин, з реклами військової техніки, з розмови з друзями, з ваших діалогів з іншими людьми.
Якщо ваші діти дізнаються правду не від вас, кредит довіри буде анульований і ваш авторитет втратить свою силу. Діти мають право знати правду, але це не означає, що їх потрібно травмувати відкритою розмовою. Ви знаєте свою дитину найкраще, і ви знаєте, які слова підтримки потрібні вашій дитині.
Третій — відчувати та говорити про почуття.
Війна — це боляче, страшно та невизначено, але ми також маємо можливість зробити її іншою, особливо для наших дітей. Важливо говорити з малюками через ″я″.
— А що ти знаєш про те, що відбувається?
— Що ти при цьому відчуваєш?
— Що я можу зробити, щоб ти почував себе краще?
— Дякую, що ділишся своїми почуттями, тепер я знаю, як можу тобі допомогти та підтримати тебе.
Такі діалоги формують внутрішні опори в дитини та розуміння, що світ стабільний і безпечний, через контакт безпосередньо з вами.
Четвертий: говоріть рівно стільки, скільки від вас вимагають.
— Мамо, а це правда, що на війні вбивають чоловіків та іноді дітей?
— Так, правда.
Крапка. Більше жодних продовжень із пристрастями та вашими особистими тривогами з цього приводу. Тільки правда та чітка відповідь на конкретне питання.
— Мамо, а коли закінчиться війна і ми повернемося додому?
— У мене немає чіткої відповіді на це питання, але можу тобі точно пообіцяти, що ми повернемося, коли я (або ми з татом) розумітиму, що ти можеш безпечно та радісно грати зі своїми друзями на дитячому майданчику на нашій вулиці та з тобою нічого не станеться.
Топ David Koma, спідниця Dries Van Noten, туфлі Amina Muaddi, сережки Celine
І пам'ятайте: щоб допомогти, спочатку потрібно надіти маску на себе, а потім — на дитину. Допомогти своїм дітям можна в тому випадку, якщо ви справляєтеся з ситуацією. Діти помітять батьківську реакцію на новини та відштовхуватимуться саме від цього показника для розуміння того, що відбувається у світі. Ви не обдурите своїх дітей жодним хибним позитивом.
Якщо не справляєтеся зі своїми емоціями, прошу, зверніться до терапевта або близьких людей за підтримкою.
On photo Лілія Зельдіс / Zeldis Liliia @lilia.eco.psichinya
Art direction & styled by Таня Козубова / Tanya Kozubova @tanya.kozubova
Shoot by Ганна Кравченко / Anna Kravchenko @kravchenko_photo_
MUA Карина Близнюк / Karina Blyzniuk @karinallee
Hairdo Вікторія Замлинна / Zamlinnaya Viktoria @viktoria_hst
Outfit CULT Fashion Group
Project Manager Юлія Рурко / Yuliia Rurko @yuliia_rurko
Читайте також: Заспокоїтися, думати, діяти: Як підтримати своє ментальне здоров’я під час війни