“Стус Центр” опублікував раніше не виданий вірш поета Василя Стуса — “Неба і сонця нема…”. Невеликий колектив науковців упорядкував багатотомне видання поета з нуля завдяки гранту "Staromiejskim Domem Kultury" ("Староміського дому культури") міста Варшави. Завдяки роботі команди було знайдено багато цікавого й невідомого.
“Так інколи трапляється. Коли працюєш з великими масивами текстів, а відповідного фінансового і людського ресурсу нема, щось залишається непоміченим”, — повідомляє “Стус Центр”.
Вірш “Неба і сонця нема” створений наприкінці 1978 — у першій половині 1979. Саме тоді на долю Василя Стуса припадає найважчий період його життя: товариські суди, перелом ніг, пресинг КДБ та громадськості, загальне погіршення здоров’я. Однак поет продовжував писати й вірш “Неба і сонця нема” він записав у блокноті з адресами, рецептами, виписками з гнівних виступів громадськості на товариських судах.
Неба і сонця нема
тільки сніги і ліси.
Біла така вже зима
зовсім без чару краси
Пісні і сміху не чуть
ниє засніжений дріт
то під дротами течуть
в Лету останки літ.
Тиша - як дзвін, що затих
Тиша - як вигаслий жар
Боже, ти знаєш тих
котрі в снігах лежать
Знову і знову в очах
як попелища сліди
рої замерхлих дівчат
снять про вишневі сади
Кажуть, луна ще сміх
і догоряє снага
Вже як надії їх
сплять у надійних снігах
Вчора розвіялось сном
Завтра пливе в міражах
мовчки стоїть за вікном
Рідна душа.
Читайте також: Wish list: благодійна колаборація GUNIA Project x LUTIKI