Різдво – одне з головних християнських свят, у день якого відмічають народження Ісуса Христа. Різдвяний цикл свят тісно пов’язаний як з християнськими традиціями, так і язичницькими, адже у дохристиянський період цей зимовий проміжок часу був пов’язаний з відродженням нового сонця, тобто зі збільшенням сонячного дня. Усі обрядодії були спрямовані на очищення, заклик достатку та добробуту. Сам же цикл свят закінчується днем Петра Вериги, з якого починають числити настання весни.
Через накладання двох протилежних начал – християнського та язичницького – відбулося злиття, синкретизм традицій, що врешті визначили ті обрядодії, які виконуються напередодні й під час свят.
На Святвечір, з 24 на 25 грудня, готується 12 пісних страв, кількість яких відповідає кількості календарних місяців. Головною стравою є багата кутя, що готується з пшениці чи ячменю. По кутах столу кладеться часник як оберіг, а родина сідає за вечерю зі святковою молитвою після сходження першої зірки на небі – символу народження Христа.
Важливою різдвяною атрибутикою у хаті українця були дідух та павук. Їхні образи є відображенням глибоких вірувань народу. За легендою павук заснував вхід до печери, в якій заховались Мати Божа з дитям від Іродових воїнів, врятувавши родину від загибелі. Павуків виготовляється з твердих стебел соломи, які вирізалися на соломинки різної довжини. Потім їх нанизували на волосини кінського хвоста і формували різноманітні фігурки, якими здебільшого були куби й ромби. Напередодні Різдва солом’яну аплікацію підвішували до стелі, прикрашаючи дзвіночками, маленькими янголами та іншими невеликими фігурками. За повір’ям, павуків не викидали, а лишали до наступного Різдва, і тільки потім спалювали.
Дідух, солом’яний сніп-оберіг, первісно був язичницьким ідолом. Коляда раніше було язичницьким слов'янським святом на честь початку нового року, і вважалося, що цієї ночі, з 24 на 25 грудня, духи предків роду – діди – відвідують своїх живих родичів. Саме з образом дідів пов'язаний різдвяний атрибут – дідух. Він виготовляється з першого або останнього снопу зернових культур. Обрядова роль дідуха виконується впродовж різдвяних свят, а після Водохреща виносився з оселі з настанням темряви і спалювався. У такий спосіб закликали прихід весни.
