Українське традиційне суспільство тяжіло до пояснень природних явищ, як-от змін пір року. Архаїчно закономірності пов’язувалися з волею вищих надприродних сил, вплинути на які можна було магічними обрядодіями. Для того, аби закликати весну на зміну зимі українці виконували різноманітні обряди, які супроводжувалися закликанням, загуканням, заклинанням весни. Такими формулами-співом стали веснянки та гаївки.
Веснянки – це вид календарно-обрядових пісень, які знаменували собою початок весни. Винятковою їхньою складовою є сенсовий симбіоз як язичницьких, так і християнських вірувань. Визначеного дня для проведення весняних обрядодій не існувало, однак в традиції починали закликати весну від початку природного переходу пір року. Надалі з приходом християнства цей час умовно позначили від свята Стрітення, початку лютого, до дня Юрія або взагалі Зелених Свят. Гаївки були поширені на заході України, де вони здебільшого приурочувалися Великодню.
Спершу у веснянках прихід весни символізує маленька дівчинка, що ходить по руках хлопців та дівчат, які водять обрядовий хоровод. У пізнішій традиції весна зображувалася ближчою до українського побуту. Її уособлювала гарна молода дівчина, що вишиває або шиє сорочку, займається прядінням тощо. У веснянці «Ой весна-весна-весняночка», що була притаманна Поліському регіону, весна у образі дочки-паняночки шиє сорочки, кроїть перини та подарки, а також шиє подушку. Подібний образ пов’язаний з початком активних польових робіт.
Весну закликали з міфологічного вирію, куди відлітали зимувати птахи. Тож не просто так прихід весни лічили від появи пташок. Першим прилітав жайворонок, тому у традиції є значна кількість пісень та обрядів, присвячених цьому птаху. Зокрема записана народна пісня «Ой, ти жайворонку». У ній, попри заклик людей, що «Ой, чого ж ти так рано/З вирію вилітав?», ніби ж «Ще ж у горах на верхах/Білі сніги лежать», жайворонок персоніфіковано відповідає: «А я тії сніги/Крилечками розжену». Відомою традицією є випікання обрядового хліба у форма птаха.
Поширеною тематикою веснянок було й одруження, закінчення дівування тощо. З початком весни відходили вечорниці, а так до осені молоді дівчата та парубки одружувалися. У пісні «Вийди, вийди, Іваночку», яку виконує вокальне тріо у складі Ніни Матвієнко «Золоті ключі» розповідається, як дівчина із зеленого барвінку сплела вінок, що традиційно є символом незаміжності, адже його могла носили лише неодружена молода дівчина; а її матуся взяла й віддала той вінок нелюбові, тобто одружила доньку з небажаним чоловіком.
Проєкт «Поліфонія» має вражаючу колекцію записів народних пісень у виконанні їхніх носіїв, зокрема пісень весняного циклу також достатньо. У веснянці «Ой весна-красна, що ж ти нам принесла» весна приходить із образом сокола, що приносить персоніфікованому образу пори року гостинці з ярої пшениці.
Читайте також: Як ворожили наші предки на свята: передбачення шлюбу дівчатами, засівання коноплями та рідкісні парубочі обрядодії