6 серпня виповнюється 96 років із дня народження Енді Воргола — культової постаті, яка залишила історичний відбиток на культурі. Один з основоположників попарту, він стер межі між масовим і високим мистецтвом, створивши барвисті повторювані портрети, як-от Мерилін Монро, чи всесвітньо відому артроботу консервні банки з супом «Кемпбелл». Його спадщина торкнулася й моди. Він надихав, зокрема, Джанні Версаче, Голстона, Prada й Moschino та став іконою стилю. З нагоди дня народження Енді Воргола L’Officiel Online простежує його знаковий вплив у модній індустрії.
Ілюстратор та взірець стилю
«Мода не була тим, що ти кудись вдягаєш. Вона була основною причиною, чому ти туди йдеш», — казав Енді Воргол. Зв’язок митця з модою є беззаперечним і органічним. Наприкінці 40-х років після переїзду в Нью-Йорк він почав працювати ілюстратором. Тоді ж Glamour замовили в нього серію ілюстрацій взуття. Інші замовлення не забарилися: протягом наступного десятиліття художник творив для Vogue, Harper’s Bazaar, Mademoiselle, Esquire й Seventeen.
Так, митець доєднався до світської сцени, сповненої знаменитостей. Це відобразиться в темах його культових робіт. А також у співзаснованому ним журналі Interview, що й сьогодні висвітлює моду.
«Я хочу померти в синіх джинсах», — також говорив Енді Воргол. У нього була впізнавана уніформа, завдяки якій він здобув статус одного з найстильніших митців в історії. Художник прикметно носив сріблясто-біляву перуку. Спочатку, щоб приховати випадіння волосся, потім — як інструмент самовираження.
У 60-х його бунтарський образ складався з чорних протисонцевих окулярів, шкіряної куртки, водолазки й джинсів. Натомість 70-ті для митця відзначилися трансформацією стилю. Він надавав перевагу більш класичному одягові з потрібним залишком ексцентричності. Від джинсів і перуки не відмовився, додавши в гардероб костюми, краватки й піджаки.
Друг і натхненник дизайнерів
Зліва направо: сукня з колекції Versace весна-літо 1991, натхненна роботами Енді Воргола; колекція Prada весна-літо 2014, що відображає елементи попарту; сукня із «суповим» дизайном Енді Воргола
Одяг із гучними принтами, натхненними попартом, знайомий багатьом. Безумовно, Енді Воргола можна зараховувати до його трендсетерів. У 1962 році він був одним із перших митців напряму попарт, що поєднав свої роботи з модою. Художник розробив недорогі «паперові» сукні, що були створені з поєднання целюлози й бавовни. На них надрукували фірмові бляшанки «Кемпбелл» митця.
Це не була комерційна афера. Сукні виготовлялися для жінок, представниць еліт, які вони одягали на відкриття в галереях. Іронічна комбінація дешевого, масового й ексклюзивності, властива Енді Ворголу. Через кілька років компанія «Кемпбелл» скористається цією ініціативою. Вони розробили свою «супову» сукню, яку міг придбати кожен, хто надсилає їм 1 долар і дві етикетки з банок їхнього супу.
Вплив Енді Воргола відобразився й на подіумах та їхніх залаштунках. Він дружив і співпрацював із легендою американської моди Голстоном. Часто їх можна було побачити в «Студії 54» у компанії Лайзи Міннеллі та Б’янки Джаггер. Коли в Енді Воргола запитали, як потрапити в культовий клуб, він відповів: «Завжди йдіть із Голстоном або в Halston». Подружився художник і з Івом Сен-Лораном, котрого він вважав «найважливішим французьким митцем». На початку 70-х Енді Воргол намалював серію портретів дизайнера, а у 80-х створив роботи із зображенням його бульдога Муджика.
Енді Воргол та Ів Сен-Лоран, 1979 рік
Дизайнери іншого покоління також висловили своє натхнення Енді Ворголом. Жан-Шарль де Кастельбажак представив «супову» сукню в колекції 1984-го. Джанні Версаче помістив барвистих Джеймса Діна та Мерилін Монро на сукні 1991-го, надихаючись художником.
«Він був повноцінним митцем», — казав про Енді Воргола Ів Сен-Лоран. «Не просто живописцем, а митцем. Його фільми, його плакати, все було про щедрість. І божевілля. Неможливо бути митцем, не бувши трохи божевільним...».
Читайте також: Ван Гог! Енді Воргол! Або як мода надихається культовим живописом