Сьогодні, 3 жовтня, в український прокат виходить культовий фільм «Колір граната». Покази присвячені 100-річчю з дня народження режисера Сергія Параджанова, «вірменина, який народився в Тбілісі й сидів у російській в'язниці за український націоналізм». Цьогоріч ЮНЕСКО вдруге в історії проголошує рік Сергія Параджанова, щоб відзначити його внесок у світову культуру.
У кіно покажуть версію «Кольору граната», реставрацію якої виконав Кінофонд Мартіна Скорсезе спільно з італійською Cineteca di Bologna. За словами видатного режисера Жана-Люка Годара, людина має відчувати потребу йти пішки щонайменше 24 кілометри, бо цей фільм «може дати все, чого ви могли б бажати». Вплив фільму відчутний і в сучасності — ним надихалися для кліпів Мадонни й Леді Гаги.
Що треба знати перед переглядом «Кольору граната» розповідає L’Officiel Online.
Драма-притча
«Колір граната» Сергія Параджанова — це біографічна драма-притча. Вона розповідає про життя легендарного вірменського поета XVIII століття Саят-Нова, справжнє ім’я якого Арутюн Саядян. Фільм можна поділити на кілька розділів. Це дитинство в монастирі, перебування у дворі царя Іраклія II, де Саят-Нова закохується в сестру державця Анну Батонішвілі. Згодом — повернення в монастир, бо поет обирає замість плотської любові упокорення; старість і смерть під час нападу персів.
Кадр із «Кольору граната». Софіко Чаурелі зіграла одразу кілька ролей у фільмі, як-от юного Саят-Нова та його кохану Анну
У 1963 році в Радянському Союзі відзначали 250-річчя з дня народження Саят-Нова. З цієї нагоди видавалися збірки його поезії, проводилися наукові конференції, концерти та виставки. Такі урочистості служили ідеологічній цілі. Саят-Нова був популярним на Кавказі, тож мав уособлювати радянське кліше дружби між вірменським, азербайджанським і грузинським народами. «Святкування» також передбачали створення фільму про поета від Сергія Параджанова.
Сергій Параджанов був представником течії українського поетичного кіно, яка виникла після виходу його фільму «Тіні забутих предків». На відміну від прийнятного соцреалізму, цей феномен ґрунтувався на метафоричності, образності та символізмі. Це властиво й «Кольору граната», в якому можна побачити площинні зображення, статичні кадри, котрі нагадують книжкові мініатюри. Через це калейдоскопічну стрічку також називають фільмом-фрескою або фільмом-житієм — кінематографічною біографією святого.
Кадр із «Кольору граната»
Екскурс у вірменську культуру
Кіношедевр «Колір граната» сповнений символів і зображення вірменської культури й історії. Сам гранат — один із найвпізнаваніших символів Вірменії, що позначає плодючість, вдачу й достаток. У сценах фільму зображаються вірменські побутові традиції, як-от виготовлення вина й килимів зі сакральними орнаментами. А також — обряди, зокрема матах, релігійне принесення в жертву півня, барана чи бика.
Кадр із «Кольору граната»
Незрозумілий для мас
Сценарій для «Кольору граната» затвердили у 1966 році. Сергій Параджанов вирушив для знімань на батьківщину — Вірменію, другою батьківщиною він називав Україну. «Україна — це моя Батьківщина, моя друга Батьківщина», — говорив режисер. «Там я створив свій перший шедевр “Тіні забутих предків”, там я став генієм, там у мене народився син. Україна подарувала мені все».
Спочатку фільм створювали згідно з задумом Сергія Параджанова, проте це викликало шквал критики з боку влади: картина була незрозумілою для мас. Його оригінальна назва звучала як «Саят-Нова». Режисер виправляє стрічку за партійними вказівками, але й цього не було достатньо.
Кадр із «Кольору граната»
Коли Сергій Параджанов відмовився знову переробляти фільм, справу доручили московському режисеру Сергію Юткевичу. Він додав російські титри, що позначали розділи стрічки, як-от «Дитинство поета», вирізав еротичні й релігійні сцени, змінив звукоряд. Ця версія вийшла в радянський прокат наприкінці на початку 70-х років на обмежений період часу.
П’ять років суворого режиму
У рік, коли на радянських екранах з’являється «Колір граната», Сергія Параджанова заарештовують. Йому інкримінують гомосексуальність і поширення порнографічних матеріалів. За це режисер отримує покарання у вигляді п’яти років ув'язнення. На тлі репресій усіх незгодних українських діячів із системою було зрозуміло: справжня причина позбавлення волі — фільми не за канонами влади й підтримка вже репресованих.
Сергія Параджанова врятувала світова кампанія. Петицію, щоб режисера звільнили, підписали світові метри Федеріко Фелліні, Жан-Люк Годар, Франсуа Трюффо, Лукіно Вісконті й Роберто Росселліні. На стінах паризького метро написали «Звільніть Параджанова».
Кадр із «Кольору граната»
У 1977 році Сергія Параджанова звільняють з-під ув’язнення. У творчій діяльності режисеру всіляко перешкоджали, багато його задумів так і не були реалізовані. Його останній завершений фільм «Ашиб-Керіб» 1988-го — присвяту Андрію Тарковському — показали на Венеційському кінофестивалі.
Натхнення для кліпів Мадонни й Леді Гаги
Фільм «Колір граната» Сергія Параджанова є визнаним світовим шедевром. Він став натхненням для відеокліпів попзірок, як-от Bedtime Story Мадонни та «911» Леді Гаги. А також — колекції весна-літо 2016 італійського дизайнера Antonio Marras. «Відкриття дверей і потрапляння в інший мир, де час зупинився, а краса вивільнилася», — так про «Колір граната» говорив режисер Мартін Скорсезе.
Читайте також: Код незламності: що треба знати про Аллу Горську — українську мисткиню, яку знищив КДБ