Ерік Шарль-Донатьєн працює з одним із найскладніших матеріалів у haute couture – пером. Закінчивши школу Duperrè та Школу синдикату моди в Парижі, Ерік відточував навички у майстернях Hermès та Hanae Mori. Згодом він став асистентом легендарного Андре Лемар'є і за кілька років змінив його на посаді художнього директора La Maison Lemarié. 14 років на посту вилилися у співпрацю з найбільшими домами моди: CHANEL, Dior, Yves Saint Laurent, Jean Paul Gaultier, Roger Vivier, Vera Wang та період Александра Макквіна у Givenchy.
У 2010 році Ерік заснував власну студію, де створює ексклюзивні кутюрні речі в одиничному екземплярі – вбрання для знаменитостей на Met Gala, аксесуари, предмети меблів та артоб'єкти з пір'я. Метр також відомий інтеграцією мистецтва в архітектурні проєкти. Під час реновації готелю Crillon у Парижі з пір'я та металу було створено «Химеру», що прикрашає вхід до SPA. Ми зустрілися у паризькому ательє Еріка, звідки відкривається чудовий краєвид – панорама головного міста світу моди.
ВИБІР
Мені подобається язичництво та його глибокі думки. Розуміння, сила, сенс життя та основа нашого існування – у природі, а ми її частина. Тому я використовую пір'я, щоб передати послання про те, як ми втручаємось у природу. Виходячи з аспектів моди, ви можете думати про те, що пір'я – це лише один із видів прикрашання одягу. Але якщо вишивка – це і прикраса, і техніка, то пір'я – лише фактура. Працювати з натуральними матеріалами – це працювати з дарами природи.
Сьогодні ми можемо вирушити на інші планети, розглянути зародження життя у телескоп, відновити волосся, шкіру, вилікувати безліч хвороб, але не здатні технічно відтворити перо. Я співпрацюю з Массачусетським технологічним інститутом, але нам досі це не вдалося. У штучного пір'я потворний колір і зовсім не схожа на природну текстура.
Люди забувають, що пір'я для птахів – це захист від вологи, спеки, холоду, пошкоджень. Вони літають, пірнають, ходять. Птахи – останні предки динозаврів на Землі! Структура пера досить міцна, але абсолютно різна у кожного виду, пір’я також відрізняється за кольором і розміром. Правий та лівий боки пера ніколи не бувають однаковими. Знаєте, пір'я складається з кератину, тому, по суті, якщо тварина нещасна, не їсть правильну їжу, не росте вільно, перо буде потворним, як і наше волосся, якщо немає догляду за ним.
СТАНОВЛЕННЯ
Спочатку я вивчив дизайн одягу, текстильний дизайн, концепцію тощо, потім навчився по-справжньому втілювати в життя haute couture, справжню високу моду, про яку більшість людей не знає. Це техніка, це здатність конструювати та створювати одяг із найвищим рівнем знань у галузі ручного шиття, а також прикрас. Суть у тому, що мистецтво перебуває у межах формальності моди. Після навчання я звернув увагу на пір'я. Я міг би використати нитки та тканину, але в цьому немає унікальності. Тоді я любив корсети – хороший спосіб надати тілу нової форми. І я помітив: якщо прикріпити пір'я будь-куди – будь-який предмет візуально має легший вигляд. Ти просто наносиш клей і приклеюєш пір'я. Це не так вже й складно, але звідки ж тоді ця перевага матеріалу, таке чаклунство? Так я почав вивчати цю майстерність.
РОБОТА З АНДРЕ ЛЕМАР’Є
Мій наставник, месьє Лемар'є, найняв мене 30 років тому і поділив зі мною всі знання та спадок своєї родини. Переді мною стояло завдання досконало опанувати ремісниче мислення. Адже це не фабрика, не модний бренд, не реміснича майстерня, яка є у багатьох містах. Це знання, що передавалося століттями – з певними практиками, інструментами та розумінням матеріалу, з яким працюєш. Це навички роботи з матеріалом, який існував задовго до народження Христа. Пір'я використовували римляни, африканці, єгиптяни, південноамериканці. Скрізь у світі вони використовувалися для ієрархії, щоб віддати шану величі. Що більше перо, то вищий ваш статус. І так було впродовж століть, до появи корон.
Співробітників, які нездужали, месьє Лемар'є завжди відправляв додому. Він не вірив, що можна створити щось хороше у поганому стані. Я не впевнений, що у сучасному світі роботодавців сильно турбує стан найманих працівників.
Лемар'є навчив мене заглиблюватися у специфіку роботи, а не лише в техніку. Техніку багато хто може опанувати, але перевагу приносить саме бачення із серця, спостережливість, здатність внести щось унікальне. Перо змушує будь-кого, хто торкається його, стати смиренним. Ми можемо пофарбувати перо, змінити його форму, поєднати його велич із могутністю людського єства. Лемар’є був моїм головним наставником, він мене вчив. На щастя, Андре став і моїм другом, хоча був набагато старшим. Він консультував, співпрацював та дружив із великими метрами моди протягом десятків років. І перше, що він зробив зі мною, – відвів до своїх приятелів, друзів та клієнтів. Отже, мені двадцять з гаком, і я стою перед месьє СенЛораном, месьє де Живанші. Справжні люди в юрбі, а не в логотипі. Люди, завдяки яким ми захоплюємося справжньою красою та розкішшю. Вони стояли біля джерел! Коли перед тобою ці генії – хочеться слухати кожне слово і вчитися. З одного боку, мені пощастило. З іншого – зробило нещасним.
ВПЛИВ І НАТХНЕННЯ
Першу половину своєї кар'єри я працював на людей, повністю відданих моді. Вони не могли робити нічого іншого, вони не були стратегічними людьми, не були маркетологами. Вони навіть не були здатні думати по-іншому. Їх просто розривало те, що в них у серці, в голові, вони йшли та боролися за це. І саме за те ми полюбили цих хлопців. Ось чому ми так любимо всю цю моду, що сьогодні опинилася у музеях.
Я щасливий і пишаюся тим, що мені вдалося попрацювати з такими людьми, адже це дало мені дуже конкретне, тверде переконання: мода – це не просто кілька блискіток, червоні доріжки, зірки та очевидні wow-ефекти. Тому що Сен-Лоран пояснив вам, як штани своєю досконалістю можуть уособлювати всю елегантність бренду і красу внутрішнього розуміння того, якими мають бути ноги жінки, що перетворюються на ці штани. І якщо вони пошиті добре, ви маєте вигляд найелегантнішої на землі людини. Хто так думає сьогодні? Нехай штани коштують стільки-то й варті того, нехай на них приклеять каміння Сваровскі, можливо, хтось одягне їх на червону доріжку, виставить світлину в інстаграмі, але якщо у нас не буде Гальяно, який у цьому сенс? Коли я зустрів Джона, то вже працював з Джанфранко Ферре в Dior. Ферре вийшов на пенсію, а його місце посів Гальяно. І я побачив різницю між старим господарем та новим хлопцем, який прийшов і намагається прокласти свій шлях.
Маю сказати, що дуже дорожу цими роками з Джоном, тому що в цьому невеликому сором'язливому хлопцеві я знайшов серце і бажання передавати важливі послання. І тому що це була людина, яку роздирали безліч проблем, як і Макквіна (який прийшов на місце Джона в Givenchy). Александр завжди говорив про тривогу за людей, про своє захоплення птахами та смертю. Цей хлопець був терплячий, і мені випала честь стати свідком його появи в моді і стежити за його творчістю, поки він не помер. А з Джоном я працюю досі для Margiela. Він, як і раніше, одержимий тим, щоб був великий сенс у тому, що робить, не використовувати тканину тільки тому, що вона красива, не створювати форму, тому що це тенденція. Це розуміння та чітке бачення аналізу, що виходить із того, що він бачить. І останні шоу були про все це. Але у 2024 році у нас є люди, яким доводиться ховатися у темряві, під мостами, у тіні. І все ж таки вони прекрасні й дивні. Йдеться не лише про просту красу, це про любов до того, що деформовано, пошкоджено, що на поверхні, але часом слабке та тендітне.
Ось так усі ці хлопці дали мені по-справжньому зрозуміти, який напрям повинна мати моя діяльність, і я вирішив, що моя робота з пір'ям ніколи не буде просто заради легковажної прикраси. Тому я вихваляю природу, вихваляю людей за їхній вищий потенціал мислення та любові.
ДОСВІД
У міру того, як я стаю старшим у цій галузі, що із системи крафту перетворилася на індустрію, все частіше розумію, що мені хочеться робити менше. Є дві причини. По-перше: що вищий ваш рівень знань – то менше людей, на жаль, це розуміють і готові за це платити. А по-друге, що вище ви підіймаєтеся у досконалості та розумінні своїх знань, своїх навичок – то, звісно, ви не хочете робити того, що не буде гідно оцінено, залишиться без поваги, яку ви почуваєте до свого матеріалу. Тільки заради грошей робити це я не готовий.
Ти досягаєш високого рівня, працюючи щодня з чимось, що ти справді сильно любиш. Я щодня працюю з пір'ям. Я сам перо. Я птах. Я думаю як птах. Я все роблю під цим кутом розуміння, бо гадаю, що літаю. Не вистрибую тупо з вікна, щоб комусь щось довести, – це того не варте. Але я постійно високо літаю у своїх думках. Тільки так я можу мати глобальне бачення життя, глобальне розуміння речей, тому що птахи можуть бачити світ зверху, чого ми не можемо, і при цьому вважати себе слабкими, тому що не захищені від літаків чи чогось ще. Вони зі своєю слабкістю та силою перебувають у повітрі. І саме так я намагаюся працювати, розуміти життя і бачити його щодня, приймаючи реальність і прокладаючи свій шлях крізь кожне торнадо, кожен дощ, кожен шторм, але залишаючись зосередженим на найважливішому.
ІСТИННА РОЗКІШ
По-перше, що справді важливо у житті – мати ще одну сумку? Ще одна пара туфель, ще одна божевільна сукня, про яку всі забудуть наступного дня, бо в нас більше немає пам'яті? А що такого у розкоші, яку можна купити 10 000 разів? Мільйони людей носять те саме. Облетіти планету, щоб купити такий же товар в іншому місці, – не думаю, що це розкішно. Я гадаю, що розкіш – це унікальність. Іноді предмети можуть бути схожими, але унікальними. Ось унікальна річ, вона єдина у своєму роді. Я згоден зробити лише п'ять виробів – за кількістю континентів.
Ми унікальні та неповторні, але ми всі єдині. В одного виду все-таки 99,9% ДНК схожі. Отже, я гадаю, що для мене це основа творчого процесу сьогодні. Щоб бути впевненим, що у пера є своя ціль щоразу, як я його використовую, і це не через те, що мені платять. Саме тому я насправді маленький кутюр'є. Я працюю у люксовій групі майже 15 років. Але зараз роблю це так, що допомагаю повернутися до справжнього розуміння того, якою має бути розкіш. Люди втратили себе в продукті, рекламі, маркетингу, брендингу, логотипах, інстаграмі, у всіх цих речах, які належать нашій реальності. Ми не можемо із цим боротися. Такою є реальність. Але чи означає це, що ми маємо повністю втратити сенс? Ні, не думайте так. Розкіш – це не ціна.
Розкішною може бути мить. Розкішною може бути людина, серце, місце, простір. От що ми забули.
УСВІДОМЛЕНІСТЬ І НОВА ЕТИКА
Ми не використовуємо пір'я птахів, пущених на нагетси та KFC, для мене це неетично. Птахи помирають природною смертю і втрачають пір'я протягом життя, приміром, павич. І це дозволяє нам, дотримуючись Вашингтонської конвенції, брати в роботу пір'я після всіх санітарних обробок згідно з законом. Я маю невелике ательє, де працюють 20 осіб. Коли надходить матеріал для виконання всієї роботи, ми вивчаємо його та розуміємо, які проєкти можемо реалізувати. Ми будуємо бізнес на тому, що дає нам природа. Адже ми не можемо змусити її масштабуватися до рівня чиєїсь величі чи жадібності. Я вибрав спосіб масштабуватися до того, що мені може дати природа. Іноді виробів мало лише тому, що мало пір'я для роботи. От і все.
МАЙСТЕРНІСТЬ ПРИХОДИТЬ ЛИШЕ З ЧАСОМ
Мені за 50, тож я ближче до кінця життя, ніж до початку. Тому тепер моя мета – передати якомога більшій кількості людей розуміння важливості часу. Здібності та навички кожен може розвинути, але майстерність приходить із часом, необхідним для розуміння та прийняття того, що всього цього неможливо досягти за кілька місяців. І мені потрібно зосередитися на пошуку правильної техніки, відповідного матеріалу, відповідного пера, відповідного кольору, щоб зрештою отримати реальність того послання, яке я хочу донести.|
