14 листопада, 139 років тому, в Одесі народилася Соня Делоне. Художниця, яка увібрала в себе коди української культури, стала видатною фігурою в мистецтві, співзаснувавши орфізм. Саме вона була першою жінкою-мисткинею, чия прижиттєва виставка пройшла в Луврі в 1964 році. Геометричний яскравий стиль Соні Делоне залишив слід і в моді: художниця однією з перших об’єднала її з мистецтвом. Докладніше про фешн-спадщину мисткині розповідає L’Officiel Online.
«Зараз Соня Делоне своїми модними творіннями викликає революцію в жіночому одязі», — писала про роботу дизайнерки й художниці письменниця Клер Голл. «Не помиляйтеся: одяг — це теж витвір мистецтва». Проте до того, як стати провідною постаттю паризької авангардної сцени, на Соню Делоне чекали кілька інших життів етапів.
«Я люблю чисті, яскраві кольори мого дитинства, України», — згадувала художниця. «Пам'ятаю селянські весілля моєї країни, де червоні та зелені сукні, прикрашені численними бантиками, літали в танці». Сара Еліївна Штерн, вже згодом Соня Делоне, народилася в єврейській сім’ї працівника фабрики в Одесі. Через сімейні обставини вона зростала в родині заможного дядька в Санкт-Петербурзі.
Соня Делоне навчалася в Німеччині, після чого переїхала до Парижу. Там вона познайомилася з Робером Делоне — своїм чоловіком і творчим партнером. Разом із нею він стане засновником орфізму — абстрактного напряму, що близький до кубізму й вирізнявся драматизмом кольорів. Його також називали симультанізмом, спираючись на те, як взаємодіють і впливають на одне одного поєднані одночасно контрастні кольори.
Відлік роботи Соні Делоне як дизайнерки бере початок у 1911 році. Для свого новонародженого сина Шарля вона створила ковдру з барвистих клаптиків. Натхненням для неї став текстиль, який вона бачила в українських домівках.
Через два роки мисткиня представляє свою знамениту симультанну сукню. У ній вона комбінує різні тканини, приміром, оксамит і шовк, а також численні кольори — від зеленого, синього, червоного до чорного. Цю сукню мисткиня одягала для художніх зібрань, привертаючи увагу до свого еклектичного абстрактного творіння.
Під час Першої світової війни Соня Делоне вирушає в Мадрид, де відкриває свій перший бутик Casa Sonia. У цей період вона працює й над театральними костюмами, як-от для балету «Клеопатра». Повернувшись до Франції в ревучі двадцяті, мисткиня відчиняє двері власного модного дому, для якого вона створювала фірмові яскраві й геометричні вбрання. Її клієнтками були зірка німого кіно Глорія Свенсон, письменниця Ненсі Кунард та, звісно, творча сцена.
Дизайни Соні Делоне втілювали свободу для жінки: вони були вільними або ж обрамляли жіноче тіло. Художниця стала однією з тих, хто приєднався до нової епохи, де ролі жінок у світі трансформувалися. У 1927 вона провела лекцію в Сорбонні «Вплив живопису на мистецтво одягу». Протягом наступних десятиліть Соня Делоне розробляла тканини для амстердамського магазину розкоші Metz & Co.
Свого часу дизайнер Марк Боан створив сукню для Dior, що була натхненна картиною Соні Делоне й одягнена співочою іконою Франсуазою Арді. У 1984 році Perry Ellis представили колекцію, котра була присвячена мистецтву Соні Делоне. Заразом українська дизайнерка Катерина Сільченко надихалася творчістю художниці в сезоні осінь-зима 2016/2017.
Хоч фешн-робота Соні Делоне не стала елементом паризької сезонної модної системи, вона маркувала єднання моди й мистецтва. Таке, де магнетичним і життєствердним чином сплітаються кольори та форми. «Все — це почуття, все — справжня радість», — говорила Соня Делоне. «Колір приносить мені радість».
Читайте також: «Він та я були українцями». Історія Казимира Малевича — легенди мистецтва світового масштабу