Сьогодні, 19 березня, Ліна Костенко святкує своє 95-річчя. Поетеса-шістдесятниця, дисидентка, лавреатка Шевченківської премії та Ордену почесного легіону, найвищої нагороди Франції, — її творчість визначає українську літературу крізь покоління. На честь дня народження Ліни Костенко редакція L’Officiel Online згадує щемкі цитати поетеси, які відгукуються в душі.
«Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан».
«І що цікаво — серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей».
«Кажуть, кохання — хімічний коктейль у голові на пару років чи місяців. Втім, буває і хімічний коктейль. У мене в житті був. Вдаряло в голову і розламувало стегна. А кохання — це інше. Кохання вдаряє в душу».
«Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас».
«Манія величі — це хвороба. Комплекс меншовартості – теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахаю і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки».
«Все наше життя, це чекання найгіршого і надія на краще».
«І ці бомби о четвертій годині ранку — мені вони звичні з дитинства. Тепер я знову почула ті самі бомби, страшніші, і, мушу вам сказати, я не злякалася. Ні разу не пішла в укриття. Воно гуде, думаю, добре, хай: уб'є, то уб'є».
«І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе!»
«Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії».
«Життя як вірш без пунктуації, а смерть поставить крапку і тире».