«А ось і міс Діор», — відома фраза музи Крістіана Діора Мітци Брікар. Її паризька модниця вигукнула, коли Катрін Діор зайшла до студії свого брата в момент роздуму над назвою нового парфуму, згодом презентованого разом зі знаковою колекцією New Look. За довгий час свого існування аромат Miss Dior змінював формули та вигляд, залишаючи в собі найголовніше — ольфакторну розповідь про сильну жінку, яка поєднувала в собі мужність і любов до прекрасного.
Для кожного з великих модних Домів такий спадок — зв’язок з корінням та історія, яку хочеться переповідати. У вересні цього року Dior відкриють масштабну експозицію в Шанхаї, обіцяючи представити на огляд публіки унікальні архівні предмети. В очікуванні відкриття виставки ми згадуємо знакові факти з біографії Катрін Діор, які сформували її як особистість.
Катрін Діор (справжнє ім’я Ginette) була наймолодшою серед п’яти дітей у сім’ї Діор. Як і Крістіан, вона народилася в Нормандії в маєтку Villa Les Rhumbs, а згодом, у підлітковому віці, втекла до брата в Париж, що стало нетиповим рішенням для дівчини, яку в сім’ї вважали найслухнянішою.
Коли в віці 13-ти років Катрін втратила матір, її батько Моріс Діор втратив майже всі свої статки та був змушений переїхати до невеличкого будинку в Провансі, де навіть не було електроенергії. З раннього віку Катрін дізналась, що таке війна. Її брат Раймон залишився єдиним з власного взводу, хто зміг вижити під час Першої світової війни, хоча й все своє життя страждав постравматичним синдромом, який французи тоді називали crise de tristesse sombre (дослівно — «напад темного смутку»). Тим не менш, найтепліші стосунки дівчину пов’язували з Крістіаном.
Під час Другої світової війни Крістіан, Катрін та інша родина повернулися до Провансу, де вирощували овочі та доглядали за садом. Майже там, у місті по-сусідству, дівчина зустріла того, хто змінив її життя на завжди. Найпалкішим коханням Катрін став Ерве де Шарбоннері, який на той час був одружений та мав трьох дітей. А ще — був учасником французького Руху Опору.
Катрін приєдналася до повстання, у якому станом на 1941 рік нараховувалося близько 23% жінок. Влітку 1944 року вона повернулася до брата в Париж, де була викрадена гестаповцями. Життя Катрін у полоні було сповнене жахливого ставлення — її били та годинами занурювали в крижану воду, що все одного не дозволило команді генерал-майора Лотара Бергера отримати хоч якусь інформацію з вуст міс Діор.
Катрін була перевезена до табору Равенсбрюк, єдиному, який був створений для жінок. Сестра Крістана рідко ділилася своїми історіями з цього періоду життя, проте зі свідчень інших відомо, що камери в Равенсбрюці були сповнені щурів, жінок змушували носити ганчірки замість одягу, а їжу охоронники часто просто кидали на підлогу.
21 лютого 1945 року Кетрін змогла втекти з чергового табору під часу «маршу смерті». Крістіан зустрів її на паризькому вокзалі, але не впізнав — дівчина надто схудла та втратила колишні риси обличчя. Після прибуття до Франції Кетрін була нагороджена найвищими медалями, водночас і від правління Польщі та Великобританії.
А ще — зустрілася з коханим та, завдяки неабиякій внутрішній силі, повернулася до звичного життя. Нарешті Кетрін змогла займатися тим, що обожнювала — вирощувати квіти. Разом з Ерве міс Діор пробула до його смерті, доглядаючи за садом з троянд і жасмину, а сама пішла з життя в віці 90 років, так і не розповівши про всі жахи, які змогла пережити.