Колишній президент Франції Ніколя Саркозі випустив мемуари «Щоденник ув’язненого» (Le Journal d’un prisonnier). Видання обсягом 216 сторінок детально описує 20 днів його перебування під вартою у паризькій в’язниці Сантé.
Саркозі описує свою камеру мовою людини, звиклої до комфорту й бездоганної організації простору. За його словами, приміщення більше нагадувало «дешевий готель», але навіть ця асоціація швидко розсипалася. Спроба відкрити вікно завершилася миттєвим розчаруванням — шум, гуркіт і крики стали постійним фоном нового життя.
«Атмосфера була загрозливою. Ласкаво просимо в пекло!» — пише експрезидент, описуючи, як сусід по камері годинами бив металевим предметом по ґратах.
У книжці багато деталей, які руйнують будь-яку романтизацію тюремного досвіду. Жорсткий матрац, подушки зі «дивного матеріалу», незручне планування камери, призначеної для людей з інвалідністю, — усе це стає для Саркозі символами втрати контролю над власним тілом і простором.
Окрему увагу він приділяє їжі: обід о 11:30 з маленьких пластикових підносів не викликав ані апетиту, ані бажання робити вигляд, що це дрібниця. Навіть тюремний душ із водою «по таймеру», де доводиться постійно натискати кнопку, перетворюється в тексті на метафору обмеженої свободи.
Як у будь-якій сильній історії, тут є й несподівані деталі. Наприклад, сусід, який регулярно співав Circle of Life з мультфільму «Король Лев», чергуючи спів із ударами по ґратах. Цей абсурдний саундтрек, за словами автора, лише підсилював відчуття нереальності того, що відбувається.
Саркозі згадує і події перед ув’язненням — зокрема емоційну реакцію дружини Карли Бруні: «Який кошмар! Чим ми заслужили весь цей жах?». Описує він і коротку зустріч із чинним президентом Франції Емманюелем Макроном, зізнаючись, що не мав ані бажання, ані слів для дружньої розмови.
За твердженням експрезидента, Макрон пропонував перевести його до більш безпечної в’язниці, але Саркозі принципово відмовився — як від переведення, так і від будь-яких привілеїв.