За кілька років його агенцiя Keller Event Bureau London виросла з особистої ініціативи в потужний креативний бренд із широкою географією проєктів. Його підхід поєднує індивідуальність haute couture, складність технічних постановок і чутливість до драматургії моменту. В інтерв’ю ми розмірковуємо про ДНК бренду, про те, чому івент сьогодні – це не просто свято, а спосіб розповідати історії, будувати світи та формувати емоційний досвід гостей. А також про тенденції, майбутнє імерсивних просторів, баланс між промисловою складністю та «крихкою красою», та про те, що робить подію живою, впізнаваною та по-справжньому незабутньою.
Скільки років ви займаєтеся івентами? І як оцінюєте власну еволюцію та масштабування?
Шостого жовтня 2018 року я опублікував перший пост, що в мене тепер є агентство й у мене є я. Тобто сім років. Ми вже давно за межами своїх початкових амбіцій, і зараз реалізуємо тільки те, що до душі. Ніхто навіть подумати не міг, що географія стане такою об’ємною: Євросоюз, Великобританія, Middle East, Україна.
Як ви формулюєте ДНК свого бренду в індустрії, де мода та івенти все частіше стають єдиним організмом?
Усе дуже просто: ми індивідуальне пошиття. Нічого стандартного, «все за розміром». Івент – такий самий аксесуар, як і годинник, що виражає світогляд, характер, смак і можливості свого замовника.
Ваше агентство працює на стику мистецтва та івенту. Що для вас сьогодні важливіше – «вау-ефект» чи смислова драматургія події?
Нам вдається поєднувати в одному проєкті обидва ці параметри, але найголовніше не прибирати з будь-якого рівняння сенси – без них ми будемо продавати просто вечірку в купі декорацій.
У сучасному світі, де багато подій схожі одна на одну, що для вас є справжньою розкішшю в івенті?
Справжня розкіш – це не найдорожчі локації та артисти, а знайти те, чого ще не було ні в кого. Тиражування – така сама страшна трагедія для івент-ринку, як і для модної індустрії. Зробити весілля в невідомому широкому колу шато, мармурових кар’єрах, підземній церкві – це цікаво, це означає, що ви витратили багато часу на те, щоб знайти це. Знайти унікальний голос співачки, що тільки сходить на іншому континенті, замінити південь на свято в шотландському замку – це розкіш.
Як ви знаходите баланс між «крихкою красою моменту» та промисловою складністю великих постановок?
Промислова складність викликає трепет, ти керуєш якимось величезним космічним кораблем, і ця машина виробляє той самий промінь світла, крихку красу. Одне з іншого походить, тому чим складніші механізми, тим красивіший результат. Уявіть, що ще до цього всього ви знаєте, скільки рук і скільки годин збирали створений тільки для вас механізм. Розкіш!
Які тенденції в івентах сьогодні відображають культурний настрій епохи?
Тренд на artisanal – заходи все більше переходять на територію in the middle of nowhere, ближче до земного. Один із наших клієнтів запросив на свою подію майстрів із пасти та казаро, щоб тягнули моцарелу прямо для їхнього заходу; інший – кухарів із маленького бістро в прованській глибинці, у третього ми плануємо формат table d’hotes – господарі заходу готують самі та саджають гостей за один великий стіл. Стало так складно, що хочеться простого. І дивовижно-приємне повернення переживає велика режисура івенту. Нарешті! Складне, дуже кастомізоване дійство, із шоу, створеним тільки для одного приводу, знову входить в епоху Ренесансу.
Чи є тренд, який, на ваш погляд, настав час відпустити – тому що він більше не працює?
Хотілося б, щоби «Пісня року» на заходах нарешті відійшла в минуле. Я маю на увазі заходи з нескінченним лайнапом артистів. Це нудно навіть робити. Як ви приймаєте рішення: який елемент події має бути «героєм», а який – «світлом у тіні»? Усе дуже просто. На поверхні завжди має бути те, що вражає гостя – декорації, зовнішня краса, шоу. А більш глибоко – це вже для поціновувачів. Уже більш складні смаки, робота світла, аромати, сервірування.
Чи спостерігаєте ви перехід від показної розкоші до тихої, інтелектуальної?
Показна розкіш – це поки гроші свіжі (сміється). Захід має бути до місця і приводу, іноді він має бути гучним, іноді тихим. Життя гідне того, щоб його святкувати в будь-якій формі.
Як ви працюєте зі складністю: від чого відмовляєтеся, навіть якщо просять «зробіть як у кіно»?
Люблю клієнтів із непересічними запитами та смаком, навпаки їх шукаю! Завжди беру ці проєкти й завжди робимо «як у кіно». Це неймовірно цікаво!
Як ви ставитеся до моди на імерсивні простори?
Мені пощастило знати фахівця з ОАЕ зі створення контенту для імерсивних просторів. Геній, він створює інші всесвіти. Наша частина планети живе все ще в базовому понятті, як це може працювати. Те, як це виглядає в Китаї, – це вже 2065 рік.
Як змінюються технічні можливості? Чи є щось, що ще п’ять років тому було неможливим, а зараз стало стандартом?
Усе змінюється зі швидкістю прогресу медицини – зараз уже нікого не здивуєш китами, що літають над стадіоном, механічними квітами, величезними та складними конструкціями – усе те, що здавалося якоюсь божевільною казкою кілька років тому, тепер наша буденність.
Чи помічаєте ви втому від звичних форматів: банкет – шоу – артист – салют?
Зазвичай до нас за зміною цього формату і приходять, тому однозначно так, але це більше виняток, ніж правило. Для того, щоб захотіти
змінити звичні формати, багатьом потрібно побачити альтернативи й щось інше.
Що робить вечірку «живою»? Чи є в цьому хімія, яку не можна купити бюджетом?
У кожен захід важливо привнести атмосферу свята, починаючи з його очікування. Усі збираються не для того, щоб тримати емоції в собі. Саме це і є «вмикаючий механізм» для того, щоб відбулася хімія між проєктом та його гостями.
А що навпаки руйнує атмосферу найшвидше?
Тільки нудьга – візуальна та смислова. Несмак, хоч веселенький.
Що б ви особисто хотіли привнести в культуру подій – яку нову форму, новий жанр, новий тип емоції?
Щоб ми стали будувати цілі світи, як форму події. Мені подобаються величезні конструкції, і я б хотів, щоб івенти робилися у величезних, гідних кіно, декораціях. Якщо вулиця, то справжня, або давайте ми її побудуємо самі. Палац із льоду – взагалі без проблем. Історична реконструкція костюма – легко! Здається, ця форма називається «нереалістично дорогий масштаб» (сміється).
Ваша команда вміє створювати складне, але при цьому візуально легке. У чому секрет цієї «невидимої техніки»?
Моя улюблена частина створення свята – комунікація з гостем із першої секунди. Усе, що гість побачить із першої секунди: декорації, звук, світло, запах – мають закохати, викликати емоцію. Якщо не провалити момент першого знайомства з івентом – усе, що після – це вже сценарій.
Що б ви хотіли змінити в культурі івентів майбутнього – ставлення до розкоші, форму свята, мову декорацій?
Більше сенсів і «ниток всередині». Якщо і змінювати, то в бік багатошаровості, історії кожної речі на столі.
Чи може івент стати способом розповісти історію людини чи бренду краще, ніж реклама чи кіно?
Ні, звичайно. Я щиро вірю, що розповісти так як потрібно може тільки книга або кіно. Івент може дати відчуття атмосфери, яка відповідає способу життя еталонного споживача, показати стандарти в грі «якщо ви будете перебувати / перебуваєте в нашому клубі». Але водночас івент програє за двома параметрами – у нього є всього один дубль і немає корекції кольору.
Яку подію ви мрієте створити – ту, що поки неможлива з погляду технологій, але можлива з погляду фантазії?
Хотів би повернути великі шоу, нещодавно передивлявся «Білий лебідь» – геніальні льодові шоу того часу (стрічка Sonja: The White Swan (2018) показує 30–50-ті роки ХХ століття. Саме тоді Соня Гені створила індустрію грандіозних льодових балетів у США. – Прим. ред.) гідні того, щоб їх оживити. Це шалено дорого, але запаморочливо. Ці події гідні відвідування, перегляду та спеціального дрес-коду. Та дата, яку неможливо пропустити.
