Книги фіксують реальність, переосмислюють травму, розповідають про спротив і допомагають світу зрозуміти український досвід. У цій добірці — книжки, які отримали визнання читачів, премії, переклади та резонанс за межами України.
«Битися не можна відступити», Павло Белянський
Автобіографічна воєнна проза Павла Белянського — чесна, різка і відверта. У книзі немає героїзації війни, натомість є живі голоси людей, які не планували бути військовими. Учитель, водій, підприємиця, письменник, робітник — усі вони стали бійцями після початку великого вторгнення.
Це сповідь покоління, яке опинилося перед вибором без альтернативи. Історії наповнені болем, втратами, але також надією, що живить боротьбу. Символічним стало й те, що перший тираж книжки знищили під час російського обстрілу друкарні «Фактор-друк», де загинули працівники та згоріли десятки тисяч видань. Це підкреслює: війна спрямована не лише проти людей, а й проти культури та пам’яті.
«Потяг прибуває за розкладом», Марічка Паплаускайте
Це репортажна книжка про українську залізницю як символ спротиву. Авторка проїхала понад 8 тисяч кілометрів, провела десятки інтерв’ю, щоб показати, як інфраструктура стала опорою держави у час війни.
У центрі — люди, які щодня забезпечують евакуацію, перевезення військових і дипломатів, доставку гуманітарної допомоги. Книга починається з електронного табло вокзалу, де світяться назви окупованих міст. Це образ пам’яті й віри в деокупацію.
Передмову написав британський актор і письменник Стівен Фрай. Видання увійшло до довгого списку премії «Книга року ВВС – Есеїстика – 2024».
«Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни», Таня Касьян
Ця книжка поєднує особисті історії, психологічні роздуми та суспільний аналіз. У ній — голоси військових, волонтерів, цивільних і медійних особистостей. Авторка описує власний досвід, переживання 2014 року в Маріуполі, тривогу напередодні 24 лютого 2022 року.
Важлива частина видання — розділ із коректною термінологією воєнного часу. Книга допомагає говорити про травму відповідально та підтримувати людяність. Вона увійшла до списку найкращих книжок 2023 року за версією Українського ПЕН і короткого списку «Книга року ВВС – Есеїстика – 2024».
«Вірші з бійниці», Максим Кривцов
Поезія фронту, написана в окопах. Максим Кривцов, доброволець із 2014 року, загинув на війні у 2024-му. Його тексти поєднують ніжність, гумор і філософію.
Це вірші про раптовість війни, про цінність простих речей і природи, про світло навіть у найтемніші моменти. Збірку перекладено кількома мовами, вона визнана однією з найкращих українських книжок року.
«dasein: оборона присутності», Ярина Чорногуз
Поезії бойової медикині та розвідниці — це листи з передової. У них немає описів бойових операцій, але є глибокі переживання втрат, відповідальності, пам’яті.
Тексти охоплюють географію війни — від Херсонщини до Донбасу — як простір особистого досвіду. За цю збірку авторка отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка у 2024 році.
«Свідчення» та «Looking at Women, Looking at War», Вікторія Амеліна
Поетична збірка «Свідчення» стала символом документальної пам’яті війни. Амеліна писала ці тексти від початку вторгнення до своєї загибелі після ракетного удару у 2023 році.
Її незавершена англомовна книга «Looking at Women, Looking at War» отримала премію Премія Джорджа Орвелла у категорії Political Writing. У ній — репортажі про жінок, які документують воєнні злочини. Книга стала важливим міжнародним свідченням українського досвіду війни.
«Null», Щепан Твардох
Роман сучасного польського автора про війну в Україні посів перше місце в опитуванні читачів польської газети Gazeta Wyborcza.
У центрі — історія польського історика, який вирушає на фронт. Автор підкреслює: у війні немає романтики, лише холод, бруд і страх. Роман перекладено кількома мовами, що свідчить про інтерес світової аудиторії до української тематики.
Література як пам’ять і свідчення
За чотири роки повномасштабної війни українська література стала частиною глобального культурного процесу. Вона говорить мовою документу, поезії, репортажу, психологічної рефлексії.
Ці книжки формують новий канон воєнної літератури XXI століття. Вони не лише фіксують події, а й допомагають зрозуміти, як війна змінює людину, суспільство та світ.
Сьогодні тексти українських авторів перекладають, нагороджують і читають у різних країнах. І це означає, що український досвід — уже частина світової пам’яті.