Марія Вілінська створювала себе сама, була вільною в ті моменти, коли її хотіли приручити. Вовчок не боялася бути жінкою, не ховала коханців в шафі, а кохала так, наче востаннє, не переймаючись думкою інших.
Вовчок-феміністка
Часи змінились, і сьогодні жінки позиціонують себе незалежними та вільними, в наш час ніхто не примушує мати дітей та сім’ю, тепер суспільство намагається вирізнятися від загального фону пріоритетів. Вілінська — одна з перших в Україні, хто заговорив про права жінок, — мабуть, на неї так вплинула тодішня Європа, де письменниця жила довгі роки. Вона плідно працювала над журналом, у якому піднімалися питання емансипації та який, в свою чергу, повинен був допомагати жінкам. Вовчок говорила: «Мене дуже тепер хвилює думка, скільки б могли зробити жінки, священицькі доньки й дружини, і що вони нічого не роблять». Феміністичні настрої упродовж її життя чергувалися з романами, хоча в своїй літературній діяльності письменниця описувала жінок, які залежали від кохання, ситуацій, суспільних навіювань. Сама вона прагнула бути вільною ще змолоду, коли у 17 вийшла заміж, щоб позбутися родинної опіки. Чим краще складалось її життя, тим краще розвивалась її літературна діяльність.
Вовчок-письменниця
Мабуть, безглуздо нагадувати, що вона внесла неабиякий здобуток в українську літературу, та що там, її «Маруся» обов’язкова для вивчення у французьких школах. Будучи росіянкою, так вишукано писала українською, хоча деякі впевнені, що перші геніальні твори написані її тодішнім чоловіком. Вона була єдиною жінкою-письменницею в українській літературі наприкінці 50-х рр. 19 століття. Вовчок підкорила самого Жюля Верна, він вважав її французьку бездоганною, тому довірив перекладати свої пригодницькі романи. Довгих 40 років була співробітником журналу Magasin d`Education et de Recreation.
Вовчок-коханка
Для того, щоб описати всі її романи, потрібно видати відразу книгу, але, обмежуючись загальними поняттями, слід сказати, що вона була відомою серцеїдкою, жінки її ненавиділи та заздрили їй, чоловіки втрачали голову. Вона містично в себе закохувала і поринала в це кохання з головою. Куліш заради неї покинув дружину та, коли йшов до Марії, застукав її з Тургенєвим, який допоміг письменниці вийти на світовий рівень. Та не судилося Вовчку з Тургенєвим побудувати стосунки, розбіглися, але були справжніми друзями до останнього подиху письменника. У Марії був пристрасний роман з родичем Герцена Олександром Пассеком, та він трагічно помирає від туберкульозу на руках Вовчка. Згодом роман з троюрідним братом, який також гине, а хімік Віктор Олевинський не витримує шаленого кохання, закінчує життя самогубством. Після ряду смертей Марію прозвали фатальною жінкою. Як би там не було, вона щасливо прожила свої останні тридцять років з морським офіцером Михайлом, який був на сімнадцять років молодший за неї.
Текст: Дарья Будниченко
Коллажи: Любовь Стегниенко