«Як Африка може не приваблювати? Це ж цілий всесвіт, який так мало нам знайомий, - рассказывает Катерина Мизина, программный директор фестиваля «Мама Африка». - Мені довелося побувати в кількох країнах Африки, і це був незабутній досвід. Настільки незабутній, що думка про те, щоб поїхати туди знову, не вилазила з голови. Але ще там, в Африці, мені прийшло в голову інше – привезти Африку в Україну, щоб усі інші теж її побачили. От ми і вирішили з друзями створити маленьку Африку в Чернігівській області на хуторі Обирок», - продолжает Катерина.
Все началось с того, что стала собираться команда единомышленников – людей, которых объединяет любовь к Африке. Кто-то из них родился на этом материке, кто-то считает его идеальным местом для путешествий, кому-то приходилось там работать. Ребята принялись информировать всех африканцев, живущих в Украине, о том, что планируют запустить фестиваль «Мама Африка», обзвонили организации и общества, объехали университеты и приглашали всех желающих присоединиться к программе. «Наша ціль – познайомитися і познайомити українців із африканцями. Тож ми знайомилися і створювали вражаючу програму. Я як програмний директор вирішила, що в ній будуть лише носії культури», - рассказывает Мизина.
Очевидно, что «Мама Африка» имеет не только развлекательную или информативную миссию: фестиваль также направлен на борьбу с ксенофобией и шовинизмом в отношении представителей других стран. «Знайомство – ось ключове завдання нашого заходу. Для цього ми зберемо африканців та українців у прекрасному місці з веселими та яскравими розвагами та дамо їм можливість поспілкуватися та відпочити разом, - объясняет Катя. – У програмі є кілька дискусій на важливі в цьому контексті теми. Спікери з Нігерії, Гвінеї та Зімбабве розкажуть про схожі риси африканської та української культур, подібність наших історій, руйнуватимуть стереотипи про Африку, що існують у нас завдяки поверхневості ЗМІ, та розкажуть, яке спільне майбутнє в нас може бути, що корисного та цікавого в нашій співпраці та дружбі».
К сожалению, команде не удалось найти ни одного спонсора, который захотел бы поддержать фестиваль; Катя упоминает о том, что все, к кому они обращались с этим предложением, говорили, что это не приоритетная тема. «Це дуже цікавий досвід та надзвичайно корисний для нашого суспільства проект, але його було вкрай складно втілити, - добавляет Мизина. – Комерційний та державний сектори не готові до роботи над такими темами. Тому, можливо, ми повернемось до подібних проектів трохи згодом».
Катерина Мизина, программный директор фестиваля «Мама Африка» о том, что нам нужно знать об Африканском континенте
Не знаю, чи можу говорити за всіх українців, але мені складно було призвичаїтись до африканського виміру часу. Звісно, узагальнювати не можна, але спостереження таки досить розповсюджене. Є таке поняття, як African time, і от мені в усіх цих процесах підготовки фестивалю довелося познайомитися з ним дуже близько. На це треба було зважати, тому що рішення приймалися значно довше, очікування затягувалися, а зустрічі переносилися. Це говорить про деяку розслабленість у культурі, чи швидше ментальності африканців.
В українській та африканській культурах безліч спільного! Я це помітила ще в Африці. Скажімо, в Ефіопії дуже схожі вишиванки. І люди в них ходять, а ще танцюють народні танці в нічних клубах.
Загалом, подібна сільська культура, бо люди в селах і в нас, і в Африці зберігають культуру та бережуть своє коріння, не так сильно піддаючись модернізації та світовій асиміляції. От, скажімо, більшість країн Африки були колоніями, і тому там зараз мало спілкуються традиційними мовами. Англійська, французька, арабська давно стали державними, але в селах люди зберігають свої мови, що вирізняє їх. Наприклад, у Нігерії, Сенегалі чи Ефіопії існує по 50-80 мов та говірок. В Україні ми не маємо стільки діалектів, але це мені теж видалося подібним, як і те, що ми теж великою мірою піддалися і спілкуємося мовою нашого вічного “колонізатора”.
На фестивалі буде музична сцена та вечірки, де гратимуть різні музичні стилі: етно з Уганди Alfa Alfa, конголезький фанк Le cœur, зулуське регі із King Kwa Zulu, нігерійський хіп-хоп Verry the Jerry та джаз від Кемі Оке. Але окрім цього буде, наприклад, фаєр-шоу від циркача з Кот-д’Івуара, безліч майстер-класів із афротанців від найкрутішого хореографа із Буркіна-Фасо – Адама Уедраого. Звісно, багато барабанних ритмів.
Африканський ярмарок – моя улюблена частина. Туди приїдуть африканці з 15 країн материка і годуватимуть всіх своїми особливими стравами, заплітатимуть косички, показуватимуть африканську моду, віншуватимуть на картах Таро і навіть відтворюватимуть обряд суданського весілля.
Буде також класна програма для дітей, яку готують два координатори: українка та нігерійка. Дітки, окрім як розважитись, познайомляться трохи з Африканським континентом, пограють у вуличні ігри з Африки та дивитимуться тематичні мультфільми.
Мене дуже здивувала кількість африканців, які живуть в Україні, та наша абсолютна взаємна ізольованість одне від одного. Ми сидимо за однією партою, живемо в сусідніх будинках, танцюємо в одних клубах, але в різні дні, і зовсім не спілкуємося. І це, схоже, стосується не лише африканців. Просто вони дуже помітно “інакші”, тому ми так остерігаємось їх, але насправді ми маємо стільки спільного. Африка значно ближче, ніж нам здається.
Африка яскрава, ритмічна та різноманітна. Не хочу виділяти нічого конкретного, бо важко пояснити, поки не побачиш на власні очі. Тому приїздіть зробити свої висновки та виділити свої особливості в африканській культурі.
