«Талановитий містер Ріплі» і « Басейн»
Один з головних красенів кінематографа ХХ століття, синьоокий брюнет Ален Делон — ідеальний приклад для наслідування в питаннях не тільки любовного характеру, а й гарного гардероба. Його диявольська, холодна чарівність зробила з імені актора загальний епітет для кількох поколінь чоловіків.
Якщо ви думаєте, що сьогоднішня стрімка кар'єра Тімоті Шаламе — це феномен, ви навіть не можете уявити, як на початку 60-х 25-річний щойно демобілізований хлопець із південного передмістя Парижа став першою європейською кінозіркою, однаково популярною по обидва боки океану. Усе почалося з того, що 1956 року Делона, який блукав фестивальними Каннами, помітив американський імпресаріо Гаррі Вілсон, який не втрачав надії знайти заміну трагічно загиблому за рік до того голлівудському акторові (і іконі покоління) Джеймсу Діну. Делон мав виїхати за контрактом до Голлівуду, але режисер Ів Аллегре вмовив Алена починати свою кінокар'єру у Франції. Так, 1957 року Делон дебютував у картині Аллегре «Коли втручається жінка». Через кілька років і кілька фільмів Рене Клеман запросив Алена зніматися в екранізації роману Патриції Гайсміт «Талановитий містер Ріплі».
1960 року на великі екрани вийшла картина «На яскравому сонці», де Делон зіграв диявольськи чарівного, кмітливого й абсолютно аморального Тома Ріплі. Ця роль стала початком світової слави актора, а фільм — символом 60-х. У картині прекрасний не тільки Делон, а й уся історія, що оповідає про золоту європейську молодь. Том Ріплі (Делон) відвідує під час літнього відпочинку в Італії свого друга, сина мільйонера, Філіпа і його подружку Мардж. Том найнятий батьком Філіпа, аби повернути його додому. На екрані один кращий за іншого, змінюються середземноморські пейзажі, літні кафе й номери готелів. Герой Делона — простий хлопець без особливих привілеїв і спочатку носить звичайні мішкуваті піджаки та недбало розстібає три верхні ґудзики сорочок (як носить їх і поза екраном), із заздрістю поглядаючи на франтівський гардероб своєї жертви Філіпа. Найвпізнаванішим образом фільму став смугастий клубний блейзер, у якому Ален цілує своє відображення в дзеркалі. Після вбивства свого друга герой Делона хвацько фланує в його дорогих літніх костюмах і живе дозвільним життям.
на яскравому сонці (1959 рік)
Після успішної картини «На яскравому сонці» були «Рокко і його брати» Лукіно Вісконті, «Затемнення» Мікеланджело Антоніоні, 1965-го Делон почав зніматися в Голлівуді (у майбутньому ці картини не мали великого успіху). А 1968-го разом із Ромі Шнайдер, Морісом Роне та Джейн Біркін Ален Делон знявся в одній із головних своїх картин — кримінальній драмі про любовний прямокутник «Басейн» режисера Жака Даре. Фільм розповідає історію неспішного відпочинку закоханої пари буржуа під сонцем французької Рив'єри, поки в їхню ідилію не втручається старий друг і його 18-річна донька. Делон знову грає диявола-спокусника в ніжному образі блакитноокого красеня. У кадри раз у раз проникає естетика і дизайн 70-х: прозорі тумби, яскраві меблі, світильники і, звичайно, одяг. Ален красується в плавках-боксерах найрізноманітніших мотивів і забарвлень, штанах кльош з високою талією, джинсовці і коричневій куртці з м'якої шкіри. Герой Делона лише раз з'являється в костюмі, і то з нагоди прощання з так званим другом.
«На яскравому сонці» і «Басейн» стали сінефільськими символами курортного настрою та яскравими представниками двох стильних епох 60-х і 70-х. І, звісно, важливими ролями для самого Алена Делона.
Басейн (1969 рік)
Поза екраном актор дотримувався тієї ж філософії стилю, що і його авантажні герої в кіно. Будучи вихідцем із небагатої сім'ї, актор завжди наголошував, що відчуває неприязнь до всілякого роду і виду буржуа, — неробської молоді з вищого суспільства. Дивно, але в цьому він був схожий на свого героя містера Ріплі. Може спочатку Делон і уникав розкоші як надмірності життя, але після перших нот успіху, сам, можливо, не усвідомлюючи того, став заможним і молодим представником європейської буржуазії. Завжди в ідеально скроєному костюмі, дорогому взутті, золотих Tank на зап'ясті та каблучці Trinity від Cartier на мізинці, розстебнутій на три ґудзики сорочці, — Ален вочевидь був небайдужий ні до моди, ні до свого стилю. Його молодість минула за часів, коли логотипи з європейськими прізвищами не заведено було носити на видних місцях, а єдиним символом, що видавав гардероб Делона, була монограма Louis Vuitton на багажі, який він хвацько хапав, виходячи з літака на черговому фестивалі з красунею Ромі Шнайдер. А далі були розлучення, скандали, нові шлюби, плітки і чутки, шедеври кінематографа і об'єктивно провальні ролі Делона, і все, що тільки могло придумати життя для її головного героя.
Ален Делон загинув у віці 88-ми років, проживши це життя в статусі світової легенди. У багатьох інтерв'ю актор зізнається, що бачив у житті все й тому просто втомився жити. І це закономірно.
Але, що якщо тоді, у Каннах, американському агенту все-таки вдалося знайти заміну молодому, трагічному бунтарю Джеймсу Діну? Якщо Ален Делон — це і є доля, яку тільки так міг прожити головний красень кінематографа, який став іконою не одного покоління, а цілого ХХ століття.
