Героиня “Белой рубашки” – менеджер культурных проектов, руководитель государственного фонда, поддержавшего в 2019 году 432 проекта: от полнометражного кино до издания книг, от инклюзивных спектаклей до исследований.
По образованию кандидат политических наук, юрист и специалист по международным отношениям, Юлия наладила с нуля работу государственной институции, перед этим возглавив Национальное бюро программы ЕС “Креативная Европа”.
Культура – це кровоносна система суспільства, по якій пульсує кров людських цінностей, що є основою здорового соціуму, що поважає себе і свого ближнього, ідентифікує себе з оточенням, в якому живе, та формує інші системи життєдіяльності. Тому, в ідеалі, культура має виховувати людину, формувати її як особистість, розвивати креативний потенціал для аналізу навколишнього середовища та формулювання життєвого наративу.
Коли очолила Український культурний фонд, мене заряджало і водночас викликало тривогу відчуття відповідальності за побудову нової інституції, оперування великими державними коштами, тиск спільноти, яка прагнула швидких і якісних результатів, з недовірою ставилася до нових процесів та шукала підводні камені у прозорих процедурах.
Ефективність можлива лише за умови поєднання перелічених складових життя: сім'я – це тил, опора, тиха гавань, де ти відновлюєш свою душу. Арістотель писав, що “друг – це одна душа в двох тілах”. Моїм справжнім другом є лише мій чоловік, так безпечніше у цьому буремному житті. Щодо відпочинку, то я природжений трудоголік, тому різні види діяльності – теж відпочинок. Мене відновлюють тривалі подорожі, пізнання інших культур та народів світу, довгі прогулянки на природі, спорт.
Надихає місійність моєї діяльності, бачення цілі – ідеальної картини світу, – заради якої працюєш щодня.
Коли керуєш великою командою, доводиться ставити на другий план власну імпульсивність, перфекціонізм та бажання швидких результатів. На мій погляд, хороший керівник має постійно вдосконалюватися і, головне, давати можливість кожному члену команди працювати у своєму ритмі, при цьому створюючи позитивну динаміку командної роботи з високими та якісними результатами ефективності виконаних завдань.
Мій рецепт боротьби з емоційним вигорянням: втеча від самого себе і внутрішнє переродження через максимальне виснаження – як фенікс відроджується після самоспалення. Ми набагато сильніші, ніж хочемо здаватися, треба просто виховувати у собі силу духу, як би важко це не було.
Перейти від парадигми страждань і месіанства до ефективних бізнес-моделей українська культура може лише через формування спільноти однодумців, які на власному прикладі будуть вести інших до нових принципів її функціонування.
Так, робота в УКФ мене змінила. Я стала сильнішою, менш чутливою до критики та з більшою вірою у те, що лише люди з принципами та цінностями будують сильні держави.
Мої життєві правила доволі прості: чесність, прямолінійність, довіра, боротьба зі своїми сумнівами, вміння бути водночас слабкою та ніжною, сильною та непохитною.
На мою думку, найбільша сила людини – бути чесною перед самою собою, перед іншими. Найбільша слабкість людини – плисти за течією, брехати і зневажати інших.
Я задоволена собою, коли маю відчуття дотриманого слова, виконаного завдання, відчуття, що твої слова та вчинки відповідають твоїм життєвим принципам і цінностям. "Платон мені друг, але істина дорожча".
Поки що мені важко уявити себе без інституції, яку очолюю. Я належу до такого типу людей, який повністю заглиблюється в те, чим займається. Якщо почну думати про щось інше, це погано позначиться на місця, де перебуваю нині. Тому у перспективу наступних років я не дивлюся, але зовсім скоро почну над цим замислюватися, адже скоро закінчиться мій контракт. Думаю, що спершу зупинюся, щоб подумати над тим, що робити далі. Візьму час на відпочинок та перезавантаження. А поки всі сили йдуть на те, щоб фонд пустив коріння, став настільки міцним, щоб будь-які зовнішні зміни на нього не впливали, щоб розвивався й надалі.
За ці три роки в державному секторі я зрозуміла, що мені досить імпонує робота в ньому. Хотілося б рухатися далі. Якщо трохи помріяти, уявити себе через десять років, то я би спробувала сили у профільному міністерстві, у Верховній Раді України або Кабінеті Міністрів. Поки що мені цікава ця сфера, формування державної політики.
Я не люблю згадувати минуле. Власний внутрішній світ – більш дієвий, коли хочеться чимось наповнитися. В моїй уяві дуже часто постає картина, ніби я стою сама на високій-високій скелі, дме сильний вітер, це все, чомусь, відбувається десь у вісімнадцятому сторіччі, внизу – шторм, б’ють морські хвилі. Як на картині Каспара Фрідріха. Коли внутрішнє переживаєш цю бурю, відбувається очищення. Перемагає жага життя, цікавість – а що ж буде далі.
Над съемкой работали:
Фотограф: Джамиля Ди
Стилист: Дарья Белоусова
Прически: Люда Агаханова
Макияж: Наташа Васильева
Продюсер: Диана Мельникова
Редакция выражает благодарность One Love Coffee за помощь в проведении сьемки, а также бренду Shirt Stories за предоставленную для съемок рубашку.
Читайте также: Белая рубашка: Нариман Алиев