Завтра, 10 травня, своє 76-річчя відзначатиме Міучча Прада — одна з найвпливовіших дизайнерок сучасності. Представниця інтелектуальної моди й наймолодша внучка Маріо Прада, вона очолила Дім Prada у 1978 році, зробивши марку флагманом індустрії. «Потворне — це привабливо, потворне — це захопливо. Можливо, тому, що воно новіше», — говорила вона. Саме з ім'ям дизайнерки пов’язане виникнення поняття «потворний шик» — одягу, який, на перший погляд, не є конвенційно красивим, але водночас привертає увагу й кидає виклик самій концепції «гарного».
Напередодні дня народження Міуччі Прада L’Officiel Online згадує історію колекції Prada весна-літо 1996 авторства дизайнерки — ту саму, що утвердила «потворний шик».
Prada весна-літо 1996
«Потворне в моді», — так розпочала свою статтю 1996 року для The Washington Post лауреатка Пулітцерівської премії, модна журналістка Робін Гівхан. Трендсетеркою цього явища вона назвала дизайнерку Міуччу Прада. «Одяг, що заполонив міланський подіум Prada навесні 1996 року, був незграбним і непривабливий. Зелений колір коливався між відтінками слизу та плісняви. Коричневі були каламутними — кольору води, яка застоюється протягом довгого, спекотного літа. Запаморочливі перехресні візерунки нагадували надвисокочастотну статику або старомодний лабіринт іржавої сантехніки», — писала Робін Гівхан.
Prada весна-літо 1996
Prada весна-літо 1996
Напередодні показу весна-літо 1996, що стане відомим як втілення «потворного шику», у Prada надійшов дзвінок про замінування. Гостей евакуювали, і після огляду вибухотехніків шоу таки розпочалося. На ньому показали тепер культову колекцію в ретро-стилі Banal Eccentricity під назвою («Банальна ексцентричність») за участі моделей Шалом Гарлоу, Кейт Мосс, Крістен Макменемі, Стелли Теннант і Ембер Валетти.
Так Міучча Прада представила серію ансамблів, які були натхненні виставкою L’Ogetto Banale на Венеційській бієнале 1980 року, де представили трансформовані об’єкти повсякденного вжитку. Відповідно принти й колірна палітра колекції Prada наче відсилала до ретро-дизайнів скатертин, кухонь або шпалер. Дизайнерка Міучча Прада розмила межі між розкішшю й дешевим, хорошим і поганим смаком. «Мода ніколи не відкривалася для “потворного”. Я почала це робити, і мене багато критикували за це. Але в цьому й полягав успіх Prada», — казала очільниця Prada.
Prada весна-літо 1996
Prada весна-літо 1996
Мадонна одягнула один з образів колекції на церемонію модної й музичної премії VH1 у 1995 році. Заразом крізь свою кар’єру Міучча Прада продовжила перетворювати непривабливе в бажане, захоплюючи адептів інтелектуальної моди, комплексних ідей і відступників від конвенційних ідеалів.
«Дослідження потворності, як на мене, цікавіше, ніж буржуазне уявлення про красу. А чому? Тому що потворне є людським. Воно зачіпає погану й брудну сторону людей. Знаєте, в моді це, можливо, було б скандалом, але в інших сферах мистецтва це звично: і в живописі, і в кіно було так звично бачити потворність. Але в моді це не використовувалося, і мене дуже сильно критикували за те, що я вигадую сміттєве і потворне», — говорила Міучча Прада.
Читайте також: The Prada Effect: 3 легендарні колекції Міуччі Пради