8 серпня в український прокат вийде документальний фільм про Назарія Яремчука — першу попзірку України та музичний феномен 70-80-х років. «Яремчук: Незрівнянний світ краси» розповість історію виконавця знаменитих пісень «Червона рута», «Водограй», «Гай, зелений гай», «Стожари», а також стане дослідженням його культурного внеску.
Через спогади близьких, особисті щоденники та ексклюзивні хроніки картина простежать віхи життя й шлях співака до міжнародної слави. Зокрема, у ній висвітлять перемогу виконавця на конкурсі «Пісня-71» з «Червоною рутою», трагічну загибель його друга, культового композитора Володимира Івасюка, гастролі виконавця різними континентами та його виступи в зоні відчуження в рік, коли відбулася Чорнобильська катастрофа. Ідейницею створення фільму та продюсеркою є донька Назарія Яремчука, Марія.
Про проживання в будинку Назарія Яремчука, роботу з архівами, бажання показати «людський» бік виконавця та його значущість в українській культурі L’Officiel Online поговорив із режисером фільму Артемом Григоряном і продюсером Максимом Сердюком, співзасновниками продакшн-студії Knife! Films.
Артем Григорян і Максим Сердюк
Як виникла ідея створити документальний фільм про Назарія Яремчука?
Максим Сердюк: Ми з Артемом працювали над документальним серіалом «Спалах» про нову українську культуру. Наша перша серія була про український фольк. У той час Артем, режисер монтажу, шукав хроніки з тодішніми гуртами (70-80-90-х років — прим.ред.). Він побачив запис із Назарієм Яремчуком, дуже захопився та сказав: «Така харизматична людина, виділяється з-поміж усіх артистів цього періоду». Проходить рік, «Спалах» повністю вийшов. До нас звертається Марія, донька Назарія Яремчука, зі словами: «Я хочу створити документальний фільм про батька, спродюсувати музичні кавери на його виконання». Вона запропонувала нам зробити стрічку спільно з нею. З того часу, 2021 року, ми почали працювати над картиною.
Артеме, що вас так захопило в Назарію Яремчуку, коли натрапили на запис із ним?
Артем Григорян: Коли я монтував ту серію, передивився багато кліпів, концертів і різних матеріалів, які міг знайти на ютубі з періоду моди на ансамблі в Україні. Це загалом цікавий феномен, коли національна айдентика накладається на лекала західного зразка музики.
Я побачив кліп «Стожари» та пам’ятаю, як в ньому мене захопила усмішка Назарія Яремчука. По-перше, він мені нагадав жителя західної країни. У нього така статура, зовнішність, наче ньюйоркець, мені здалося. По-друге, він має потужну енергетику й харизму. Навіть у кадрах, де Назарій Яремчук не співає, а просто дивиться в камеру та усміхається, одразу видно: це не набутий талант у людини. У нього є риси, які не здобудеш нічим, хіба народишся таким.
Кадр із фільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси»
На щастя, зорі зійшлися, і за певний час нам запропонували зробити кіно про Назарія Яремчука. Не було жодних сумнівів, що за це варто братися. Потім Марія Яремчук розповіла деякі факти з життя Назарія, яких ми не знали. Їх немає, приміром, на вікіпедії. Тоді стало зрозуміло, що ми маємо зробити грандіозну й фундаментальну роботу про його життя.
Розробка стрічки розпочалася три роки тому, до початку повномасштабної війни. Коли ви відновили роботу?
Артем: За п’ять днів після початку повномасштабного вторгнення. Коли воно почалося, Марія Яремчук запросила нас залишитися в її домі в Чернівцях, де й жив Назарій.
У цьому були неймовірні магія та символізм. На стінах висіло багато портретів Назарія Яремчука, на горищі — його костюми, в яких він виступав. Все просто «дихало» ним.
Після 24 лютого, в Чернівцях, ми монтували багато речей для військових, намагалися доносити інформацію росіянам, чим багато хто в період початку вторгнення займався. Проте над фільмом я теж працював. Тоді сприймав його, наче іншу реальність, куди можна втекти від цієї.
Кадр із фільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси»
Чи можете ви виокремити найбільші труднощі, з якими зіштовхнулися під час створення фільму?
Артем: На різних етапах це були свої складнощі. Наприклад, в період монтажу дістати певні архіви було непросто. Під час постпродакшену ми витратили значну кількість часу, щоб відреставрувати деякі кадри. На продакшені — вклали багато сил, аби домовилися за інтерв’ю з Левком Дутковським (керівник ансамблю «Смерічка», солістом якого був Назарій Яремчук — прим.ред.) і Василем Зінкевичем (український естрадний співак, інший соліст ансамблю «Смерічка» — прим.ред.). Проте так і не поспілкувалися з ними.
Не можу сказати, що була одна глобальна проблема, котра заважала нам працювати.
Максим: Ці моменти не можна вважати карколомними. Проте додам, що ми довго шукали шлях реставрації фотографій і відео. Зазвичай все було надзвичайно поганої якості. Ми хотіли розфарбувати архіви. Щось вдалося, інше — ні.
Потім ми тривалий час намагалися знайти спосіб, як озвучити щоденники Назарія Яремчука. Це ексклюзив, який ніде не був оприлюднений. Ми використали з них цитати, що були важливими для фільму. Не хотілося, аби ці слова звучали просто голосом якогось актора. Бажали, щоб вони лунали, як голос Назарія, ніби його думки, які записані. Зрештою, ми знайшли рішення: технології та озвучення легендою українського дубляжу Юрієм «Доктором Звуком» Коваленком і нашим звукорежисером Дмитром Олексюком.
Кадр із фільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси»
В якому стані архівні матеріали, пов’язані з Назарієм Яремчуком, та звідки їх вдалося отримати?
Артем: Коли ми почали роботу над фільмом влітку 2021-го, я зі сценаристом Ярославом Коротковим поїхав до Марії Яремчук, в Чернівці. Вона показала нам сімейні архіви. Зокрема, відеокасети, бо, на щастя, Назарій ще у 80-х став людиною, яка подорожувала за кордон. Хоч на той час було дефіцитним знімати відео, залишилася велика кількість відеохронік. Багато фотоальбомів, не пару книжечок, як здебільшого в наших родин, а скрині матеріалів. Це нас надзвичайно вразило. Для документального кіно якраз важливо, щоб матеріалів було якомога більше.
Ми приїхали в Чернівці, коли збірна України з футболу грала в 1/8 Чемпіонату Європи. Це був важливий матч для команди, великий успіх тренера Андрія Шевченка. Під час поїздки до Чернівців ми планували переглянути фотографії, а ввечері в барі подивитися гру. Звісно, перегляд світлин дуже затягнувся, бо вони були дуже цікаві й незвичні. Ми забули про плин часу. Я взяв одну з касет. У відео Назарій заходить у кімнату, дивиться на телевізор і каже: «Сьогодні перший матч збірної України». Камера «наїжджає» на телевізор, а там гра української команди. Ми такі: «Сьогодні ж футбол, а ми про нього забули». Я з Ярославом жартував, що нібито Назарій Назарович нагадав нам, аби ми не пропустили футбол.
Якби ви описали співпрацю з Марією Яремчук — донькою Назарія, ідейницею створення фільму та продюсеркою?
Артем: Напередодні я сказав телефоном, що вона була найкращою й найприємнішою з тих, хто ініціював проєкт та із ким мені коли-небудь доводилося працювати. Марія надала повний карт-бланш у роботі, що взагалі рідко трапляється. Їй подобалося багато ідей, які ми пропонували. Хоч я є виконавцем, а вона замовницею, не було потреби йти на творчі компроміси. Марія нас у всьому підтримувала та давала «зелене світло».
Марія Яремчук у фільмі «Яремчук: Незрівнянний світ краси»
З Марією ми витратили чимало часу на творчі пошуки й те, як вибудувати сторітелінг. На мій погляд, ці розмови дали результат. Важко оцінити, наскільки хорошим був би фільм, якби ми спілкувалися раз на тиждень про поверхневі речі. Так, ще на етапі розроблення вдалося багато проаналізувати й зрозуміти, що варто розповісти сучасному глядачеві про Назарія. Коли ми знайшли спільну мову щодо всіх цих моментів, далі фільм робити було просто в кайф.
Коли почалася повномасштабна війна, Марія запросила нас до себе. Це було дуже приємно. Наші стосунки переросли з професійних у дружні.
Машо, якщо ти зараз це читаєш, то знай: ми тебе дуже любимо.
Як змінилося ваше бачення постаті Назарія Яремчука після того, як ви завершили фільм?
Максим: У фільмі Марія Яремчук майже не з’являється. Проте вона посідає в ньому надзвичайно важливу частину. Так, Марія відкриває стрічку й говорить, що оскільки вона втратила батька зовсім маленькою (Назарій пішов із життя, коли його доньці було два роки — прим.ред.), то ніби перебуває в пошуках Ельдорадо. До чого я підводжу: всі знають Назарія Яремчука як артиста. А втім, мало хто, як і вона, знає про нього як про людину. Для нас цей фільм — дослідження його не як артиста, а безпосередньо людини. Він неймовірна особистість. Назва картини — «Яремчук: Незрівнянний світ краси». Чому так? Бо це незрівнянний світ краси Назарія Яремчука та всього, що його оточувало.
Це неймовірно добра людина, красива, як ззовні, так і всередині. Він завжди з легкістю, спокійно та з доброю душею зустрічав перепони на своєму шляху, які б вони не були.
Кадр із фільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси»
У стрічці висвітлена смерть культового композитора Володимира Івасюка. Яке значення має ця трагічна подія для зображення історії самого Назарія Яремчука?
Артем: Вона підкреслює непрості часи, у які жив Назарій. Тоді це була невизначеність, бо відбувалися речі, котрі «не мали пояснення». Хтось вважав, що Володимир Івасюк вчинив самогубство, інші вважали це замовленням КДБ. Сьогодні ми вважаємо його легендою української музики, але він був другом Назарія, автором пісні «Червона рута», яка загалом дала поштовх всьому колективу «Смерічка». Думаю, некоректно навіть опускати такий момент.
Кадр із фільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси»
Максим: У фільмі ми показуємо, що коли помер Володимир Івасюк, його похорон було заборонено відвідувати, бо він наклав на себе руки. Це вважалося табу. Проте ми ж розуміємо, чому насправді не можна було туди йти. Тому що всі, хто там зібрався, мали проукраїнську та антикомуністичну позицію. Назарія Яремчука попереджали, щоб він не йшов на ці похорони, бо це буде небезпечно, як для його кар’єри, так і, можливо, життя. Зараз це добре показує його як людину: він все одно прийшов та одним з перших йшов у колоні, несучи труну.
Які історії з життя Назарія Яремчука для вас було особливо важливо висвітлити в стрічці?
Артем: Сьогодні він сприймається багатьма, як українська легенда. Через цей статус здається, що Назарій, наче Тарас Шевченко, ніби ніколи й не існував. Нам хотілося показати: він був живою людиною, зі своїми внутрішніми «моментами», які викликали в нього смуток.
Є класні фотографії, де він у McDonald's обідає. Ну, хто б ще обідав так у McDonald's? Він же з такою усмішкою, ніби дитячою, їсть картоплю фрі. Ці моменти під час створення фільму надихали. Назарій сприймався як справжня людина, а не такий, що його портрет поставиш у кабінеті, де він монументально висітиме. Ми розповідали про класного, харизматичного чоловіка, і кожен може йому співпереживати.
Кадр із фільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси»
Чи перебувають у вашій розробці нові кінопроєкти про українську культуру?
Максим: Наразі ми працюємо над двома великими проєктами. Вони перебувають на стадії розроблення, створення першочергового сценарію. Це фільм та серіал про важливих постатей в українській культурі, які змінили нашу музику та її сприйняття в попкультурі.
На ваш погляд, у чому значущість спадщини й постаті Назарія Яремчука?
Максим: Почну з того моменту, коли зібралася «Смерічка». Це надзвичайно талановиті люди під керівництвом Левка Дутківського. Це вокалісти й музиканти тощо, як-от Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк. Відбулася магія, яка допомогла зробити їхні перші треки культовими. Одна з перших пісень «Смерічки», яка стала гітом — це «Червона рута». У виконанні ансамблю вона перемогла на радянському конкурсі «Пісня-71». Після цього всі почали звертати увагу: ось це наше, українське. Воно перемогло та є крутим. Таким чином своїми наступними піснями «Смерічка» зробила українську пісню трендовою.
Ми завжди звертаємо увагу на те, хто виконує композицію. Оскільки цією харизматичною й надзвичайно талановитою людиною був Назарій Яремчук, то можна сказати, що він був одним з основоположників української музичної сцени. Тож його спадщина неоціненна.
Читайте також: Ода українській легенді: Джамала та Pianoбой переспівали гіти Назарія Яремчука