Візіонер або маркетолог, якому «вдалося»? Французький художник Ів Кляйн найбільш відомий використанням ультрамаринового пігменту, який приніс йому світову славу та, за іронією долі, імовірно, забрав його життя. Для Кляйна синій не був способом самовираження, радше — матерією, що дозволяла торкатися глибин людської душі.
Портрет Іва Кляйна, зроблений під час зйомок фільму Пітера Морлі «Серцебиття Франції», 1961 рік
Ів народився в Ніцці та з підліткового віку займався дзюдо, поки в 1954 році не зацікавився живописом. І хоча Кляйн кардинально змінив вектор своїх інтересів, саме бойове мистецтво відкрило для нього східну філософію, що попри його відданість християнству вплинула на його творчість.
Шлях Іва Кляйна розпочався з монохромних робіт, поки 1957 році митець не анонсував свій «синій період». Художник здійснив один з перших своїх перформансів, запустивши в небо Парижу 1000 синіх кульок. На захоплення цим кольором Кляйна надихнуло глибоке небо над французьким Середземним морем. Аби створити унікальний відтінок митець працював разом з хіміком, який створив фарбу, що поєднала чистий пігмент та в’язку речовину. Як художник, який не прагнув «творити голодним», Ів зареєстрував колір як товарний знак під назвою International Klein Blue.
«Монохромний синій», 1957 рік
Критики могли по-різному ставитися до творчості Іва Кляйна, проте складно заперечити, що його постать – абсолютно феноменальна для XX століття. Митець знав, як змусити індустрію говорити про себе. У 1960 році Кляйн відкрив виставку в паризькій галереї, найбільш відому зараз як «Порожнеча». Проте повна її назва була більш амбітною — «Спеціалізація чуттєвості в сирому матеріальному стані стабілізованої живописної чуттєвості, або «Порожнеча»».
Фасад будівлі експозиції був прикрашений синім оксамитом, що підживлювало інтерес гостей, яких пускали лише групами до 10 осіб. Коли ті заходили всередину, вони бачили лише одне — пусті білі стіни галереї. Так Ів Кляйн продемонстрував своє зацікавленість у явищі порожнечі та людини в ній.
Як зазначає Даніель Моке, керівник архівів митця у Франції, гості сприйняли «Пустоту» як жарт. Однак, здається, «жарти» продовжились далі. Відвідувачів пригощали коктейлем, який складався з джину та синього пігменту, який, виводившись з організму, фарбував мочу гостей у відтінок, близький до International Klein Blue.
Ів Кляйн у власній студії, 1961 рік
Серед інших відомих жартів Іва Кляйна — фальшива газета Dimanche («Неділя»). На її першому розвороті митець надрукував власне фото, точніше, фотомонтаж авторства двох його улюблених фотографів Джона Кендера та Гаррі Шанка, який зображує митця, що стрибає з другого поверху будинку. Назва для світлини була теж обрана не випадково — «Стрибок у пустоту».
Це було не вперше, коли Ів Кляйн створював роботи не один. Його серія «Антропометрія» написана жіночими тілами, розфарбованими синім пігментом. Одна з героїнь проєкту ділилась, що під час створення картини попри оголеність вона почувала себе в безпеці в студії художника.
Ів Кляйн
Хоча найбільшу славу Ів Кляйн здобув використанням ультрамаринового синього, його практики включали інтерес до рожевого та золота, а також вогню, яким митець обпалював полотна для картин. Також у співпраці з паризьким оркестром Кляйн створив 20-хвилинну мелодію, яка складалася з виконання однієї ноти та тиші.
Життя художника закінчилось у віці 34 років, чому передували три серцеві напади. Відношення хімічних сполук фарби International Klein Blue до смерті Іва Кляйна називають міфом задля романтизації його образу, проте експерти наводять приклад французької художниці Ніки де Сен-Фалль, яка померла від захворювання легень, викликаного токсичним впливом фарб та мікропластику.