Вы видите их работы, когда держите в руках книгу, увлеченно рассматриваете на выставке постер или узнаете о новом социально важном проекте. Чтобы познакомиться ближе, мы попросили трех художниц-иллюстраторов поделиться творческими секретами и жизненными соображениями.
ДАРЬЯ ГАННС
О любви к работе над книжными иллюстрациями
Думаю, тут дело в любви к физическому объекту в целом. Мне повезло застать время, в котором отсутствовала цифровая альтернатива всему: фотографиям, когда бегаешь проявлять пленку и печатать стопку фотографий с бабушкой, котом, какой-то засвеченной ерундой; рукописным анкетам для друзей и прочим штукам, созданным руками. Важно, что к ним можно было в любой момент обратиться.
Поэтому сейчас я испытываю примерно равносильный восторг и от распечатанного стикера, и от слепленной фигурки из папье-маше, и от книги, которую иллюстрировала (в последнее до сих пор с трудом могу поверить).
О самокритике
Мой внутренний критик вырос до гигантскиx размеров и порой больно кусается, а значит, что критикую и ругаю я себя чаще, чем хвалю. Но из того, что меня беспокоит чаще всего как в работе, так и в жизни, – это недостаточная любознательность, страх ошибиться и желание угодить кому-то абстрактному. Все эти вещи часто мешают мне жить и доделывать личные проекты, наброски которых я отложила «в стол».
О черном
В определенных картинках он хорошо справляется с задачей выявить другие цвета и сымитировать «ковровую» стилистику, в которой я в последнее время рисую свои некоммерческие работы, но все это точно не об эмоциональном состоянии, разве что нечто подсознательное и мною не сформулированное.
Об узнаваемости и экспериментах
Необходимо отталкиваться от собственных желаний, амбиций и целей. Если хочется экспериментировать – вперед. Когда же есть цель работать, например, в сфере рекламной иллюстрации со своим сформировавшимся узнаваемым стилем, за которым будут приходить клиенты, – это тоже окей. Но я почему-то уверена, что какой бы путь ни выбрал иллюстратор, микроэксперименты все равно случаются, потому что две абсолютно разные задачи не особо увлекательно решать одним и тем же способом.
О тех, с кем хотелось бы поговорить
Это были бы режиссер Акира Куросава, чешский фотограф Йозеф Судек и художница Агнес Мартин, также есть пара вопросов к Босху и Матиссу. А еще перенеслась бы далеко в прошлое и тихонько понаблюдала за работой восточных мастеров по ковроткачеству. Хоть это дело и считается ремеслом, для меня большинство ковров ручной работы – то еще произведение искусства.
О свободе фрилансера
Количество этой свободы зависит от области иллюстрации и рынка, на котором работает человек. Лично для меня эта свобода – возможность с легкостью отказываться от каких-либо коммерческих проектов, не переживая о финансовой безопасности, иметь тот заветный work-life balance, чтобы оставались силы и желание на персональные проекты.
The Illustrators' Survey – популярный ежегодный опрос среди иллюстраторов по всему миру – в подробной инфографике показывает, как отличается оплата труда (и ряд других факторов) в зависимости от местоположения. Так, работа с зарубежными заказчиками или стабильный поток клиентов в нашей стране позволяют чувствовать себя вполне хорошо. Ну и стереотип о «голодном художнике» очень романтизирован и не актуален для нашего времени, а иногда даже сильно мешает в коммуникации с клиентом, например.
В целом я бы не строила никаких розовых иллюзий вокруг фриланса, особенно в самом начале пути. Тут ты сам себе проджект-менеджер, арт-директор, бухгалтер, маркетолог, исполнитель… Поэтому необходимо иметь много выдержки, чтобы все эти ребята были на плаву. Мне здорово помогает небольшое одиночное путешествие и длительные пешие прогулки, кому-то – хорошая самоорганизация в виде четкого графика и выходных, а иногда выручает возможность просто скатиться со снежной горки, как в детстве, – суперзаряд на месяц вперед.
ОЛЕНА СТАРАНЧУК
Про Pictoric
Клуб ілюстраторів Pictoric виник у 2014 р. і був заснований Олегом Грищенком, Анною Сарвірою, Анастасією Денисенко й Оленою Старанчук. Ми розуміли, що кожен з нас може бути успішними, але разом станемо ще продуктивнішими. Основною метою Pictoric була популяризація української ілюстрації, адже на той час в Україні майже нічого у цій сфері не відбувалося. Більшість ілюстраторів творили «в стіл», а комерційні проєкти довіряли смакам замовників. Так почалася наша кураторська діяльність, де ми вигадували ідеї проєктів і запрошували ілюстраторів зі всієї України долучатись до групових виставок. Сьогодні Pictoric сміливо можна назвати брендом української ілюстрації. Це живий організм, що постійно вдосконалюється.
Про найбільш складний проєкт
Складні проєкти мені важко виділити, хіба що найбільш енергозатратні. Але вони всі такі – малі та масштабні. Кожен проєкт проходить через мої власні переживання з витратами особистих моральних та фізичних ресурсів. З останніх проєктів – велика виставка «Сад української ілюстрації» у Південній Кореї. Важко було, тому що комунікація проводилася онлайн із подвійним перекладом майже пів року, потім переносилось відкриття через карантин. Але вдалося все зробити і результат перевершив очікування!
Також було непросто працювати над графічною біографією Рози Ауслендер, яку мені допомагав створювати Олег Грищенко. В ілюстраціях, техніці та композиції потрібно було передати складне життя поетеси єврейського походження. І це все зробити для підлітків у стилі графічних новел. Розроблялася книжка майже рік, потрібно було переосмислити тексти, більшу частину промалювати, передати в кольорі та композиції історичні події, що безпосередньо впливали на життя письменниці. Велика подяка авторам та видавництву за терпіння та розуміння.
Про натхнення
Мене завжди надихали процес і результат. Внутрішня боротьба та хвилювання у створенні чогось зовсім нового, образів, цікавих композицій. Мені подобається поліграфічний процес створення книги: від вибору паперу до тримання її готової в руках. Потім, коли виходить книжка або відкривається виставка, розумієш, що всі страждання були недарма.
Про пошук образів
У пошуку образу спочатку вивчаю довго тему та цільову аудиторію. Важливо розуміти, для чого та для кого ти створюєш ілюстрацію. А потім усі ідеї потрібно замалювати та проаналізувати всі деталі. З’ясувати, чи справді влучна ідея, чи пасуватиме така пластика лінії, чи не потрібно змінити колір тощо? Це певний процес, як і в будь-чому іншому, де ти намагаєшся все зробити максимально влучно та розкрити тему.
Про налаштування на роботу
Натхнення для роботи кожен обирає сам. У більшості випадків я просто сідаю і роблю. У замальовках, дослідженні інформації все рухається як певний механізм. До речі, дуже добре налаштовує розмова із замовником. Іноді трапляється так, що він стає твоїм хорошим другом, який на одній хвилі з тобою захопливо розповідає про проєкт. Тож ти підхоплюєш цю енергію та налаштовуєшся на класний результат. Звичайно, бувають складнощі, але це здебільшого емоційне вигорання. Жодна людина не може постійно продукувати суперкруті речі, ми не машини. Творчість залежить від емоційного стану. Якщо втома стає надто сильною, потрібно зробити паузу, відпочити, полінуватися, перемикнутися на щось інше, а любов до творчості потім все одно тебе перетягне до себе, якщо це щиро, звісно.
Про власні проєкти
Для себе малювати не вдається поки. Я постійно працюю на замовлення або як учасниця проєктів Pictoric. І тут намагаюсь перетворювати цей процес на задоволення. Так сталося, що з часом замовники довіряють моєму баченню і майже не впливають на результат. Тому я насолоджуюсь і комерційними замовленнями також. У проєктах Pictoric я повністю вільна. Можу експериментувати та показувати це світу. І як куратори ми рідко втручаємось у творчість, бо знаємо, що так художник більше розкриється, сам для себе віднайде можливості у техніці або у створенні образу. А це найголовніше для розвитку ілюстрації та творчої особистості.
ОЛЕНА МИШАНСЬКА
Про формування стилю
Мені здається, що ілюстратори надто переймаються питанням того, як знайти свій стиль. Я і сама десять років тому так само про це багато думала. Мені натомість цікавіше відповідати собі на питання: хто я як людина, що мене цікавить, чим я себе наповнюю? Тоді стиль сам з’являється в усьому, що ти робиш. Я просто працювала, пробувала різне. Звісно, багато копіювала. В мене були періоди захоплення різними художниками та ілюстраторами, зараз розумію, що треба працювати над власними творчими методами й рухатися далі.
Про роботу над книжками
З дитинства люблю книжкову ілюстрацію та дизайн, маю вищу освіту саме в цій галузі. Паралельно насправді дуже багато працюю як дизайнерка та ілюстраторка в інших сферах. Намагаюсь не обмежувати себе певною нішею, а робити проєкти, які мені цікаві та відповідають моїм цінностям. Роблю упаковки, летерінг. Займаюсь комерційною ілюстрацією. Книга для мене залишається великим полем для самореалізації. Я вважаю, що саме ця робота дозволяє впливати на загальну візуальну культуру, швидко змінювати її, бо це досить масовий продукт, на відміну від моїх персональних творчих проєктів. Над оформленням видань цікаво працювати, адже книга водночас мистецька і утилітарна річ. Мені цікаво, як дизайн та ілюстрації можуть взаємодіяти з текстом – доповнювати його або розповідати якусь паралельну історію.
Про те, що бісить
У сучасній візуальній культурі бісить несмак, нав’язливість та аматорство. Якщо говорити про Україну, то ми щодня оточені неймовірною кількістю візуального шуму та сміття. Це впливає на самопочуття.
Про кольори
Коли я працюю над комерційними проєктами, то кольори добираються до завдання. Якщо говорити про мої творчі роботи, то страшенно люблю поєднання темно-синього і рожевого. Маю добірку улюблених яскравих чи люмінесцентних рожевих відтінків.
Про будні фрілансера
Головне в роботі фрілансера – розуміти, що це не творчість, а мікропідприємництво. Ти мусиш мислити з позиції бізнесу, будувати процеси, уявляти рентабельність, вести бухгалтерію. На перше місце виходять так звані soft skills – дисципліна, здатність до менеджменту часу та проєктів, комунікація. Здатність бути адекватним обставинам, дотримуватися домовленостей та термінів, комунікувати з людьми, а також не боятися показувати свою роботу і говорити про неї – надважливі речі. Без цього нічого не буде, навіть якщо людина геніально малює.
Про проєкти для душі
В мене є власні творчі проєкти – серія друкованої графіки. Це ті речі, над якими я працюю без комерційної складової і обмежень брифами. Роблю те, що подобається. Друкую принти в інтер’єри або на одязі. Якщо про соціальну складову, то я завжди працюю з людьми та проєктами, які відповідають моїм цінностям. Щодо тем, то мені цікава психологія в контексті побудови здорових стосунків, прав жінок, грамотна секс-освіта для дорослих та підлітків. Це те, про що лише нещодавно почали говорити в суспільстві, тому відчувається брак якісного контенту. Нещодавно з одним клієнтом ми зробили класний проєкт – дизайн серії пакувань серветок. На звороті упаковки розмістили телефон гарячої лінії «Ла Страда», на якій консультують з питань домашнього насильства. Результат був просто приголомшливий: виявилось, що це реально спрацювало. Сотні дзвінків! Такі історії надихають: розумієш, що дизайнер своєю роботою може поліпшувати життя людей, а не просто підвищувати продажі якоїсь продукції.
Читайте также: 5 художников-иллюстраторов, за которыми стоит следить