Травень у столиці вирізнятиметься насиченим культурним життям, зокрема з чималою кількістю виставок із роботами українських художників.
Від маріупольських писанок до осмислення війни та кохання — про 9 найцікавіших виставок травня в Києві нижче розповідає L’Officiel Online.
«СИКОНІЙ»
Коли: до 10 травня
Де: галерея «Imagine Point»
Сиконій — суцвіття інжиру, що стало ключовою метафорою групової виставки в «Imagine Point». Він репрезентує жорсткий, але необхідний союз. Входячи в чоловічий сиконій, оса відкладає яйця й гине, але народжуються її нащадки. Потрапляючи в жіноче суцвіття, вона лише запилить квіти, приречена на смерть без потомства. Цей фатальний древній союз став відправною точкою для мистецького осмислення тем симбіозу, приреченості й повторення: без нього не було б інжиру та ос. У виставці беруть участь Андрій Підлісний, Ольга Заремба, Нікіта Цой, Марія Матієнко, Поліна Вербицька.
Руслан Тремба «Кохай мене допоки я жива»
Коли: до 11 травня
Де: галерея «Триптих АРТ»
У проєкті «Кохай мене допоки я жива», що представлений у галереї «Триптих АРТ», художник Руслан Тремба звертається до тонкої грані війни та любові, пропонуючи свій погляд на теми тілесності та сексуальності. «Ці поняття — антагоністи, що переплелись в роботах автора, — є місцем скорботи й водночас надії, де пристрасне бажання бути живим, бути коханим перемагають теми смерті», — йдеться в описі експозиції.
«Олександр Хвостенко-Хвостов. Анатолій Волненко. Сценографія до балету “Лісова пісня” композитора Михайла Скорульського»
Коли: галерея «Portal 11»
Де: до 18 травня
Олександр Хвостенко-Хвостов — видатний український сценограф, художник, ключова постать театральної сцени першої половини XX століття. Одна з його важливих робіт — це ескізи до балету «Лісова пісня», створеного за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки, що представлені на виставці. Автором музики до балету був композитор Михайло Скорульський. Напрацювання Олександра Хвостенка-Хвостова стали невіддільною частиною візуальної концепції першої постановки балету у 1946 році. Продовжив роботу над декораціями для другої постановки балету 1958-го вже учень сценографа — Анатолій Волненко, що працював із харківським і київським театрами оперу й балету.
Крістіна Отчіч-Черняк «На згадку майбутнім. Жертовність»
Коли: до 25 травня
Де: Eye Sea Gallery
«Фундаментом для моїх робіт є обурення. Мене нічого не надихає, мене, скоріш, все бентежить, — коментує мисткиня Крістіна Отчіч-Черняк. — На цій основі стоїть більшість моїх сюжетів: нерівність, війна, екзистенційні питання, гуманізм, фемінізм, філософія та релігія з погляду наукового».
У межах нової персональної виставки графіки художниця представляє три історії. Перша — про мир після війни: чи дає він якесь прощення, чи скасовує всі жертви, чи анулює всі кроки відваги? Друга — про споживацтво як нову релігію, епоху під назвою консюмеризм: чи відчуваємо ми відповідальність за примусовий забій, вирощування тварин? Третя — про релігію та неусвідомлене слідування їй. «Я не вірую, та пам’ятаю, коли треба вшанувати, згадати жертву релігії своєї нації», — ділиться мисткиня.
Юрій Вакуленко «Сициліада»
Коли: з 7 травня до 1 червня
Де: Національний музей «Київська картинна галерея»
З допомогою живопису художник Юрій Вакуленко пропонує вирушити в епічну мандрівку древньою Сицилією. «Мистецький тревелог художника розгортається за знайомим багатьом маршрутом: Палермо — Форца-д’Агро — Зінгаро — Сиракузи — Ното. Але автор не в’язне в сюжетах і туристичних панорамах. Він досліджує культурно-природний ландшафт у взаємопроникненнях і сутнісних зв’язках: дивиться на рослину-зірку із заповідника Зінгаро, як на витвір мистецтва, і розглядає скульптурні композиції Палермо та Ното як невіддільну частину сицилійського краєвиду — жовто-червоного, обпаленого сонцем та звіяного вітрами», — зазначається в описі виставки.
«Fractured Tomorrows»
Коли: з 8 травня до 26 червня
Де: Dymchuk Gallery
Виставковий проєкт об’єднує живопис і об’єкт трьох художників: Дмитра Євсєєва, Миколи Лукіна та Юрія Пікуля. У них досліджуються ситуації невизначеності в умовах війни та відчуття, що з’являються, коли звичні опори — особисті, суспільні, візуальні — зникають. Ці роботи не зображають війну буквально, а роблять це з допомогою мови метафор, атмосфери й образів. Вперше проєкт був презентований у 2024 році в мюнхенському артцентрі Schnitzer&.
«Міжнародний контекст став відправною точкою для розмови про те, як війна в Україні, що на заході спочатку сприймалась як локальна катастрофа, трансформує загальне уявлення про стабільність і майбутнє, — зазначають у Dymchuk Gallery. — Виставка в Києві — це продовження цієї розмови, вже в просторі, який сам є частиною досвіду невизначеності».
Ян Бачинський «Час вилизує своїх дітей»
Коли: із 10 травня до 14 червня
Де: простір Peremoga
Персональна виставка художника, куратора та режисера Яна Бачинського — це історія про смуток, що перетворюється на радість, про речі, які повертаються до життя. Представлена на ній серія почалася як щоденник воєнного вигнання. Скульптури Ян Бачинський створив із фрагментів побуту, покинутих і знайдених речей, передусім із власного одягу. Повернувшись додому, митець перемкнув свою увагу на сам матеріал: це спроба оживити давнє, сучасне, особисте й чуже. Виставка розповість про докладені зусилля, аби зібрати світ, що розпадається, індивідуальний спротив і спостереження ентропії.
Леся Синиченко «Територія безпеки»
Коли: з 8 травня до 8 червня
Де: «Музей Івана Гончара»
Проєкт художниці Лесі Синиченко охоплює серії-етапи, створені на початку й протягом усього повномасштабного вторгнення. Це «The Morphing» — суміш візуального послання та поезії, що розповідає не лише про зовнішні, а й внутрішні, не одразу помітні зміни, які переживає мисткиня. «My Wonderful World» — про міграцію, зміну середовища, втечу; до звичного малюнка на полотні додалася вишивка. «Дослідження несвідомого» — інсталяція, натхненна бабусею Лесі Синиченко та спогадами про те, як затишно було спати на подушці з вишитими нею червоно-чорними трояндами. Їх авторка використала, як броню, зіткану з бабусиної любові.
Це також «Квіткова мапа світу» — «особистий сад на руїнах»; несформовані думки, загублені емоції, викладені на папері, дали художниці можливість знову дихати з того часу, відколи почалося повномасштабне вторгнення.
«Іканича: Маріупольська писанка»
Коли: до 22 червня
Де: «Музей Івана Гончара»
У «Музеї Івана Гончара» презентували відновлену колекцію писанок «Іканича» — вперше після знищення Маріупольського краєзнавчого музею. Це культурний символ надазовських греків і Маріуполя, що створювався у Надазов’ї з кінця ХІХ століття. За культурних репресій радянської влади самобутній орнамент Надазов’я був майже втрачений. Вже у 2022 році писанки з колекції «Іканича» були знищені, як і сам музейний фонд. З допомогою збережених цифрових копій заслуженій майстрині народної творчості України Зої Сташук вдалося відтворити ці зразки, що тепер представлені в «Музеї Івана Гончара».
Читайте також: Нова книгарня від «Збірки»: які видання з’являться в PinchukArtCentre