Коди українського рушника. Олександра Теліженко для колекційного числа L’Officiel ART

Искусство
11.06.2024
ТЕКСТ: Ірина Задорожна
ПОДЕЛИТЬСЯ
У кризові часи нація переосмислює свою культуру та її сенси. Це стосується й одного з найдавніших і найбільш наближених до людини видів мистецтва – вишивки. Сьогодні українське декоративне мистецтво привертає увагу всього світу. Для Олександри Теліженко вишивка була та є справою життя. Нині її роботи, що утверджують багатство нашої культури, набули нової цінності.
ПОДЕЛИТЬСЯ

Олександра Теліженко – черкаська мисткиня зі званням заслуженого художника України, науковиця і доцентка мистецтвознавства. Все життя вона збирає, досліджує та втілює у своїх роботах кращі традиції української вишивки. 19 лютого, за п’ять днів до повномасштабного вторгнення росії в Україну, Олександра Теліженко презентувала у творчому колективі мистецький проєкт рушника «Вогонь космічний. Зеніт українського Cонця». Над цією чотириметровою роботою, наповненою сакральними кодами та рекордно багатою колористикою, вона працювала пів року. Стільки ж часу над втіленням проєкту в життя працював весь її творчий колектив із 20 осіб.

Цей рушник є частиною багаторічного проєкту «Стихії світотворчі». Головна ідея твору – Сонце в зеніті знищує тіні, неправду та вселенське зло, натомість розкриваючи правду й істинну суть речей. «Вже перші два тижні повномасштабної війни показали, що ця ідея реалізується у світовому просторі. Світ почав розуміти фальшивість російської пропаганди та дізнаватися правду про Україну, – розповідає Олександра Теліженко. – Народ назвав цей рушник пророчим, а ЗМІ – символом Перемоги».

Символи благословення також знайшли своє продовження на шевронах, бойових вишиванках і корогвах військових – саме за таку творчу діяльність під час війни художниця отримала від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного почесний нагрудний знак. На тлі творчої майстерні ми поговорили з Олександрою Теліженко про багатогранність символів на її рушниках, їхнє значення й небанальну любов до вишивки, отриману від матері.

ЗАКОХАТИСЯ В РУШНИК

Усе найкраще в нашому світі – від матерів. Моя мама все життя вишивала, а я їй допомагала. В юності це заняття було не любов’ю, а важкою працею та обов’язком. Коли я закінчила школу, думала, що ніколи більше голки в руки не візьму. Проте в долі своя математика. Моєю дипломною роботою після закінчення першого мистецького навчального закладу, художнього училища в Карпатах, став ансамбль жіночого вбрання «Ярославна». Він був багато декорований художньою вишивкою в стилі орнаментів Київської Русі. Водночас серйозний дотик до рушника саме середньої Наддніпрянщини, в якому тріумфує червоне Дерево життя на світлому тлі домотканого полотна, я отримала в Черкасах на фабриці художніх виробів імені Лесі Українки, куди поїхала працювати після Карпат. Я назавжди закохалася в цей могутній символ утвердження життя на землі!

Далі був Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв. – Прим. ред.). Там моєю темою диплома стало створення костюмів, декорованих імпровізованими орнаментами родом із середньовічної Європи, для персоналу Олеського замку, пам’ятки архітектури XIII століття. Сьогодні це філіал Львівської картинної галереї.

Всі ці етапи були моїми поступами. Зараз – апофеоз. Окрім вишивання, я все життя займалася дослідницькою та науковою працею. З колегами ми їздили велосипедами по віддалених селах незалежно від того, чи холод надворі, чи спека. Під час таких експедицій зробили велике відкриття – знайшли сліди діяльності двох майстерень художньої вишивки у маєтках княгині Наталії Яшвіль у Сунках та Наталії Давидової у Вербівці, що працювали на Черкащині наприкінці XIX і на початку XX століття. Дивовижно, але в студії останньої, щоб оживити анемічність мистецтва Європи кінця того сторіччя та дати нове дихання українській вишивці, працювали Казимир Малевич, Василь Кандинський, Олександра Екстер, Олександр Архипенко та інші видатні митці. Згодом саме вони стали локомотивом європейського модернізму. Це був симбіоз творчості народників і професіоналівавангардистів, роботи яких невдовзі здивували світ.

БАГАТОГРАННІСТЬ СИМВОЛІВ

Вишивка – один із найдавніших видів народного мистецтва, що береже енергію людської думки та руки. Так проявляється її сила благословення та обереговості. Рушник – це вершина вишивки, оскільки він передає крізь віки знання прадавніх українців про закони світобудови: як співіснують між собою Сонце, Місяць, зорі, Чумацький Шлях і як вони впливають на життя нашої планети. А також у який спосіб Земля діє на людину та формує річне коло української обрядовості: свято Коляди, Великдень, Купала і Покрова. Такий календар регулював життя українців упродовж року протягом тисячоліть. Мова рушника – символи, а символ є масою інформації, спресованою у маленький знак.

Символи утворюють орнаменти, дописемну академію космічних знань. Вони творилися упродовж десятків тисяч років праукраїнським народом на своїй землі. Наприклад, спіраль символізує еволюцію світотворення, якщо простіше – рух і розвиток об’єкта в часі й просторі. Вона належить до універсальних символів, що творилися до мезоліту та мають однакове значення для усіх давніх народів, чи то в Африці, Скандинавії, Азії чи Україні. Кожен равлик, від океанічного до простого виноградного, має правосторонню спіраль – знак прогресу. Вона є також основою нашого ДНК. Водночас гармонія у рушнику досягається лише за наявності двох різнонаправлених спіралей – лівосторонньої й правосторонньої, що творять баланс.

Мовою символів можна втілити будь-яку тему за умови її значущості та величі. Так, у моїй роботі «Тріумф жінки» за допомогою символів втілена місія жінки дарувати життя. Кожен рушник, як і цей, містить три частини композиції, що відповідає уявленню наших предків про триєдність світобудови. Центром цього твору постає Дерево життя, що символізує тріумф матеріального життя. Над ним «здіймаються» зорі, що відсилають нас до концепції космосу, а внизу твору – невидимий енергетичний світ.

Жінка – істота космічна,

Зоряно приходить,

Утверджується в Древі Роду

Людського і цвітом, і плодом. Сонцелика. Дарує життя.

І знову несе свою космічну таємницю до зірок.

Олександра Теліженко

В основі Дерева життя у цій роботі – створений мною символ, що означає гармонію. Його утворюють два серця: одне з них має загострений кут донизу, що позначає жіноче начало й Землю, інше спрямоване вершиною вгору, що символізує космос і чоловіче начало. Поєднання цих двох сердець утворює ромб із точкою в центрі – знак початку, «захищений зародок», що розвивається у просторі. Любов вселенська! Це найбільша життєва сила.

Рушник «Осяяння» продовжує цю тему, але вже по-іншому – це ода любові. Ідея передана мовою символів: дві пари крил, запліднених любов’ю у найвищому злеті, утворюють форму серця, всередині якого – ромб із центровою точкою, що означає знак зародження. У зустрічному вертикальному дотику вони утворюють третій ромб, від якого вже по горизонталі йдуть ряди таких самих ромбів. Це концепція зародження родини, роду й народу та їхнє продовження в часі та просторі. Ця ж тема – любов – є провідною ідеєю і рушника «Червона рута», це благословення пари. Два безкінечники контрастних кольорів, наче дві долі, проходять по всьому периметру цього твору. Там, де вони перетинаються, виникають пульсівні іскри: оранжеві символізують пристрасть, а світло-зелені – народження. З осердя квітки червоної рути виростає наступна квітка, а потім ще одна – це принцип утворення трьох колін людського роду. Отже, ця дивна рослина не просто чарівна, вона програмує життя соціуму.

ПРАЦЯ ЖИТТЯ – СЕРІЯ «СТИХІЇ СВІТОТВОРЧІ»

Над серією рушників «Стихії світотворчі», що передає ідею творення основ життя, я думала давно, проте приступила до її втілення 20 років тому. Рушник не можна створити швидко. Над першими двома темами «Вода – стихія життєдайна» та «Земля священна» я працювала майже два десятиліття.

Кожен виріб має свою історію та побудову – все залежить від задуму. Сама ідея твору і його ескізу може виношуватися інколи рік, а часом десять. Весь цей час ти збираєш по краплині необхідні наукові, історичні й міфологічні «штрихи» з книг та з побаченого – ті деталі, що відповідають сенсу. Коли на форескізі вже зафіксована ідея, я переношу все це на великий формат і відпрацьовую лінії, їхню точність, симетрію та асиметрію. Паралельно думаю над колористикою, що творить емоційний образ теми.

Третю стихію «Вогонь космічний. Зеніт українського Сонця» мені вдалося зробити форсовано – пришвидшила процес війна. У народних рушниках може бути один білий колір вишивки або його комбінація з червоним, можливо, три чи п'ять кольорів або, як у козацьких, десять. Натомість «Вогонь космічний. Зеніт українського Сонця» містить шістдесят. Лише в тлі рушника, який символізує космічний день Сонця, присутні двадцять три кольори. Вони крутяться по сферах, які необхідно було розраховувати, викроювати й стикувати – саме цю місію виконував у колективі конструктор. Сьогодні до такого масштабного підходу в рушнику ніхто не вдається. Це абсолютно наше ноу-хау, ніхто, крім моїх майстрів, не міг цього зробити. Що більше у твір вкладено людської енергії, то більше він її випромінює. З цим рушником ми провели 16 перформансів і флешмобів за Перемогу – він працює на людський великий загал.

Попереду створення останньої стихії – Повітря або, інакше кажучи, Ефіру. Сама тема стихій – світова класика, проте розкрити її у рушнику, його мовою, у його формі й колористиці дуже непросто. У ньому втілюються і слова, і філософія, і багато науки та, що головне, красива візуалізація. На згадку спадають слова Конфуція: «Світом правлять не слова й закони, світом правлять символи».

ПОДЕЛИТЬСЯ
На сайте доступны аудиозаписи статей, подкасты и рекомендации стилистов в аудио-формате. Такие материалы отмечены соответствующим знаком(слева).