Відхід Дарії Альошкіної засвіти — велика втрата для українського мистецтва, але її творчість залишає по собі не лише пам’ять. Залишається цілий світ, вирізаний із паперу: тонкий, ажурний, майже невагомий — і водночас напрочуд сильний.
Дарія Альошкіна народилася в Києві в родині скульпторів Олекси та Людмили Альошкіних. Її професійним середовищем спочатку була скульптура. Проте саме витинанка стала мовою, якою Дарія зуміла говорити про українське мистецтво далеко за межами країни.
Її ажурні полотна сягали кількох метрів. У них народна традиція зустрічалася із сучасним дизайном, декоративність — із пластикою, а папір — із відчуттям скульптури. Саме фах скульпторки, за словами самої мисткині, багато в чому визначив її любов до великих форматів. Так папір переставав бути просто матеріалом. Він ставав простором.
Від 2010 року Дарія Альошкіна представляла Україну на міжнародних мистецьких подіях. Її роботи експонувалися у багатьох країнах Європи, а також у США, Канаді, Південній Кореї та інших країнах.
Її витинанки двічі оформлювали український стенд на паризькому книжковому салоні Livre Paris. У 2018 році мисткиня брала участь у паризькій бієнале високого ремесла та дизайну Révélations Grand Palais і створювала оформлення українського стенду на Maison&Objet.
Її мистецтво опинилося і в просторі одного з найвідоміших ювелірних брендів світу — Cartier. Також співпрацювала з французькою дизайнеркою Ізабель Даерон.
У 2019 році витинанки Альошкіної були представлені у штаб-квартирі ООН у Швейцарії. Це був особливий жест: українське народне мистецтво, вирізане з паперу, опинилося в одному з найвідоміших міжнародних просторів.
Її роботи виростали з української традиції, але не залишалися музейними реконструкціями. Мисткиня переосмислювала орнамент, симетрію, рослинні мотиви, образи природи й історії, перетворюючи їх на сучасну візуальну мову.