28 квітня своє 51-річчя відзначає Пенелопа Крус, лауреатка престижних премій «Оскар», BAFTA, Каннського й Венеційського кінофестивалю. Вперше з'явившись на знімальному майданчику в 15 років, за свою акторську кар’єру вона продемонструвала багатогранну та глибоку жіночність у численних ролях в іспанській і американських кіноіндустріях.
З нагоди для народження Пенелопи Крус L’Officiel Online зібрав 5 знакових фільмів із нею, що заслуговують уваги.
«Все про мою матір» (1999)
Цю комедійну драму іспанський режисер Педро Альмодовар присвятив «усім акторкам, які грали акторок, усім жінкам, що грають, чоловікам, які грають і стають жінками, всім людям, які хочуть бути матерями». Історія у зворушливій стрічці, відзначеній «Оскаром» та ще десятками інших премій, розгортається довкола медпрацівниці, матері, великим бажанням загиблого сина якої було дізнатися хоч щось про свого батька.
Героїня не була готова хлопцеві розповідати цю історію, проте вирішує відшукати батька, що тепер має ім’я Лола, щоб повідомити про смерть сина й таким чином виконати його останнє бажання. На цьому шляху вона зустрічає багатьох людей, зокрема молоду вагітну монахиню Розу, котру втілила Пенелопа Крус, і яка зіграє значну роль у початку нової сторінки її життя.
«Повернення» (2006)
Одна з найкращих ролей у кар’єрі Пенелопи Крус, що здобула їй номінації «Оскара», BAFTA та «Золотого глобуса» — це роль матері, сестри й доньки у комедійній сюрреалістичній драмі режисерства Педро Альмодовара. У цій чуттєвій стрічці, що є одою жінкам, акторка перевтілюється в Раймунду, яка втратила батьків у трагічній пожежі роки тому. Мешканці села, в якому та живе, починають говорити, що покійна мати героїні повернулася з мертвих, щоб допомогти своїм донькам і розкрити шокувальні таємниці. Окрім приходу матері з потойбічного світу та виховання доньки-підлітки, Раймунда має ще одну проблему — мертве тіло в морозилці.
«Розірвані обійми» (2009)
Окрім надзвичайних костюмів, зокрема культової ланцюжкової сукні Chanel, Пенелопа Крус в «Розірваних обіймах» запам’яталася знаковою грою, неодноразово схвально відзначеною критиками.
У романтичній драмі режисера Педро Альмодовара вона втілює Лену — акторку, трагічне кохання всього життя чоловіка, котрий має два імені. Перше — це псевдонім «Гаррі Кейн», яким він підписує свої літературні твори. Друге — Матео Бланко, справжнє ім’я, котре пов'язане з його кінематографічною кар’єрою. Чотирнадцять років тому він втратив свій зір і Лену в автокатастрофі, вирішивши, що може вижити лише з ідеєю, що «Матео Бланко» теж тоді помер з коханою. Через роки «Гаррі Кейн» вирішує розповісти цю фатальну історію провини й ревнощів.
«Офіційний конкурс» (2021)
Історія в чорній комедії про кіноіндустрію — «Офіційному конкурсі» — бере початок із мільйонера, що у власне 80-річчя вирішує показати себе як філантропа, профінансувавши створення фільму.
Для цього він наймає ексцентричну, відзначену нагородами режисерку Лолу у виконанні Пенелопи Крус. Зі свого боку героїня обирає на головну роль двох знакових акторів, що цілковито відрізняються й відкрито недолюблюють одне одного. Іван — відданий акторському ремеслу, визнаний критиками. Фелікс (Антоніо Бандерас) — плейбой, світова знаменитість. Три его зіштовхуються, коли Лола вирішує «витиснути все» заради шедевра зі своїх акторів.
«Паралельні матері» (2021)
«Паралельні матері» — драма режисера Педро Альмодовара, де переплітаються іспанська історія, долі, несподівані сюжетні повороти й сила материнства та жінок.
У її центрі — дві вагітні жінки без партнерів, що матимуть незапланованих дітей і опинаються в одній лікарняній палаті. Джаніс, фотографка, котру грає Пенелопа Крус, ні про що не жалкує й радіє цьому. Заразом юна Анна — налякана й травмована. Упродовж кількох годин вони формують особливий і надзвичайно складний зв’язок, що докорінно змінить їхнє життя. За роль у «Паралельних матерях» Пенелопа Круз також отримала номінацію «Оскара».
Читайте також: Пенелопа Круз, портрети жінок і вибух барв: 5 кращих фільмів Педро Альмодовара — тріумфатора Венеції