Фото з Київщини – трагічне втілення рашистської агресії. Емоції від їхнього перегляду різні, та всі правильні, пояснює кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька. Багато хто поширює фото у соцмережах, бо це один зі способів виразити свій біль.
Які емоції виникають?
Хтось шукає нову інформацію та прагне знати все, а хтось уникає моторошних кадрів і не читає новин. У кожного виникає шок. Свідомість відмовляється сприймати побачене, шукає підтвердження, що це неправда. З'являється передчуття смерті. Кадри нагадують, що життя крихке і ніхто не знає, коли воно обірветься.
Ми бачили фото з Київщини. Як жити далі?
- Позбавитись наявних ілюзій. Бачити виключно правду.
- Відчувати біль. Спільне горювання об’єднує, досвід «бути поряд, мати підтримку» дає можливість пережити негатив.
- Відчувати лють. Злість, агресія протистоять страху поразки. Сьогодні енергія люті на ворога дає сили впоратися з апатією, втомою після місяця війни.
- Цінувати кожну мить.
- Відкрито говорити про смерть.
- Глибокі переживання формують цінності.
Що таке травма свідка?
Емоційна залученість у трагедію або попередній досвід – один із варіантів, як людина може отримати психологічну травму. Подібне відбувається не лише за умов участі в екстремальних подіях. Наприклад, людина, що втекла з рідного міста через війну, відчуває біль, навіть якщо перебуває у безпеці.
- Після перегляду моторошних новин і кадрів ви уявляєте себе чи рідних на місці жертв. Це викликає тривогу, страх або навіть панічну атаку.
- Відчуття безпорадності й сорому, бо немає можливості допомогти постраждалим. Людина хоче запобігти події, що нереально. З’являється провина вцілілого.
- Мрії про помсту, бажання трощити речі, потужний гнів.
- Порожнеча та несподіваний спокій. Травма може наздогнати через роки у вигляді нав’язливих спогадів, тривоги, фобій, страшних снів, панічних атак.
Як вберегтися від травми свідка?
- Не розповсюджуйте фото на особистих сторінках, якщо ви не співробітник медіа чи публічна особа з великою аудиторією. Ваші знайомі стежать за новинами і все бачать. Ще один репост може підсилити негативний ефект або стати відправною точкою чужої травми.
- Пишіть саме про емоції у соцмережах, і розмір аудиторії немає значення. Користувач побачить це і усвідомить: «Я не один, я відчуваю те саме».
- Піклуйтесь про себе майбутнього. Після перемоги подивитесь на свою стрічку та пройдете шлях знову.
Як висловити емоції?
- Зрозумійте, що вам приносить радість, і зробіть це: тренування, випічка, прибирання чи прогулянка на самоті.
- Нагадуйте собі про факти, як ЗСУ перейшли у наступ і як увесь світ нам допомагає.
- Перетворіть біль на дію. Наприклад, долучіться до волонтерства, навіть якщо це станеться один раз.
Читайте також: Жахливий фотозвіт: Як виглядає зараз Маріуполь