Мабуть, мало хто ще не помітив, що зі світом та з природою відбуваються без перебільшення катастрофічні явища: велика океанська сміттєва пляма збільшується, National Geographic присвячують цьому геніальну і страшну обкладинку, кліматичні умови змінюються і сезонність зникає – коротше, все навколо сигналізує нам про те, що природа не надто схвалює людську діяльність. У відповідь на це ми можемо панікувати та галасувати, можемо озброїтись логікою «Після нас хоч потоп», а можемо взяти себе в руки та все-таки змінити щось. Вирішивши, що для нас найближчим є останній варіант, L’Officiel Online зустрілися з представницями «Екодії» – центру екологічних ініціатив, що опікується змінами клімату, енергетикою та роботою із громадами. Ми поспілкувались із Анною Акерманн, експерткою з питань енергоефективності, та із Євгенією Кравченко, координаторкою волонтерського напрямку, та з’ясували, чому дії кожної людини важливі і як саме ця кожна людина може зробити світ чистішим та кращим.
Як поширювати ідею про те, що важливо вести екологічний спосіб життя?
Женя: У нас дуже законсервоване суспільство – люди в ліфтах між собою не розмовляють, можуть навіть не привітатись. Але для того, щоб розповсюджувати здорові екологічні звички, дуже важливо саме спілкуватися і обмінюватись інформацією. Отже, перший крок – активне інформування. Необхідно показувати, що екологічний спосіб життя є важливим, робити з цього тренд. Дуже важливо демонструвати, що економність – це не є бідність, це просто адекватне ставлення до навколишнього середовища.
Анна: Так, перше – це інформування, щоб люди розуміли, чому важливо бути енергоефективними та не витрачати зайву енергію. Друге – показувати, що інші люди вже теж це роблять, бо інакше ти ходитимеш і думатимеш, що тільки ти один, як ідіот, щось там собі сортуєш. А якщо щось відбувається колективно, ти відчуваєш себе частиною чогось більшого й важливого. Ми дуже часто говоримо про успіхи інших країн в екологічній сфері, проте ще більш важливо показувати, що відбувається в Україні, в твоїй області, у твоїх сусідів. У нас же завжди так: якщо сусід щось робить, то й тобі теж треба. І, нарешті, третє – люди не хочуть економити енергію, люди хочуть економити гроші, і це факт, з яким треба змиритись. Звичайно, класно, коли людина розбирається, звідки береться та енергія – з вугілля, з атому, ще з чогось, але є і простіші факти: якщо ти стаєш енергоефективним, починаєш берегти дома енергію, то починаєш також просто менше платити. Зараз, приміром, дуже дороге опалення, але якщо люди разом збираються, утепляються та проводять різні заходи з енергозбереження, вони зможуть вживати на 50 % менше тепла.
Наскільки зусилля однієї людини може дійсно змінити щось?
Анна: У нас існує одна проблема – спробую пояснити її на прикладі сортування сміття. Уряд намагається запропонувати схему, яким чином сміття, яке викидається, буде кудись відправлене, відсортоване та перероблене. До речі, чомусь його дуже хочуть саме спалювати, хоча це зовсім не є екологічно доцільним. Але завжди виникає питання – де у цій схемі люди? Де виховання, де донесення до населення, чому це взагалі важливо? Ми економічно зростатимемо, споживатимемо більше і зовсім не думатимемо про те, куди далі все це піде, ну викинув – і викинув, нам буде все одно. Відповідно, низовий підхід є дуже важливим, бо саме ми, громадські організації та ініціативи, пояснюємо, навіщо все це треба. Але це – довгострокове вкладення. Приміром, дітей треба ще з садочку привчати до того, що сортувати сміття важливо, але також треба ще й на батьківському прикладі показувати, що це дійсно робиться. Чому на рівні уряду про це не говорять? Бо вони приходять до влади на 5 років, і їм потрібно робити щось одразу – а схема «поки діти виростуть та зрозуміють» їм не підходить. Звісно, необхідно розвивати інфраструктуру, мати роздільні баки, але наша відповідальність – виховання дітей, прививання принципів екологічності з дитинства та поширення цих ідей.
Женя: Низові ініціативи важливі, бо вони створюють попит і тиснуть на тих, хто приймає рішення. І цим більше людей об'єднуються і вимагають змін, тим швидше відбудуться ці зміни. І, звісно, варто розуміти, що все суспільство не зможе постійно та системно рухати ці зміни. Потрібен лише певний відсоток, який ці зміни розпочне і, головне, доведе до завершення і дотисне. І таких проактивних людей важливо підтримувати"
Які методи збереження енергії кожен може впровадити на своєму рівні?
Анна: Ви колись ставили собі питання, коли і як ми споживаємо енергію? Справа у тому, що все матеріальне, все, що колись було створено, було вироблено з якоїсь кількості енергії. І все це свого часу вже забруднило довкілля. Це одяг, який містить пластик, це телефони – словом, на жаль, це все довкола. І тоді доцільно задуматись – а що таке енергозбереження? Адже, як зрозуміло, це питання значно глобальніше, аніж просто вимикати світло вдома. Насправді це стосується всього, що ми споживаємо. Нам диктується, що постійно оновлюється мода – на одяг, на техніку, на оздоблення дому, – і таким чином з’являється стимул активніше купувати. Але з точки зору екології значно логічніше буде купувати речі, що слугуватимуть вам довго. Треба що є сили намагатись зменшити колообіг речей у себе в житті.
В питаннях екології існує дуже багато «але». Наприклад, зараз в багатьох супермаркетах замість пластикових пакетів пропонують купувати паперові. Але для того, щоб виготовити паперовий, потрібно більше енергії, аніж для того, щоб виготовити пластиковий. Себто, з одного боку, він більш екологічний потім, коли його перероблюють, але зате більше викидів у довкілля, коли він створюється. Але я все одно за паперові пакети, бо пластик ніколи не розкладеться.
Якщо говорити про те, як зберігати енергію вдома, звісно, що перше, що треба зробити, – це замінити старі лампи накалювання на люмінісцентні. Вони зекономлять вам і гроші, і енергію – бо споживають її у 10 разів менше. Що стосується води – варто надавати перевагу душу, а не ванні, вимикати воду, поки чистиш зуби, і так далі. Стосовно тепла – воно зараз дуже дороге, і тут треба щось вирішувати колективним розумом, бо тільки тоді вийде зекономити. Дуже важливо розуміти, що вся система теплопостачання є дуже застарілою і неможливо відрегулювати, скільки тобі тепла постачається. Але разом можна спробувати це зробити – прикрутити кран, коли треба, температуру поменше зробити та економити. Це вкладення у 5-8 років, але вони відбиваються дуже швидко.
Також в Україні з 2015 року діє державна програма підтримки енергоефективності, яка називається «Теплі кредити». За нею будь-хто з нас може піти в державний банк та отримати кредит на те, щоб поставити енергоефективне вікно, утеплити оселю за допомогою енергоефективних матеріалів і отримати певний відсоток відшкодувань за це.
50 % електроенергії в нашій країні постачають атомні станції, 40 % – це вугільні станції, трохи є від гідроелектростанцій та енергії з відновлювальних джерел. Але більшість – це все-таки викопні палива, які впливатимуть на наш добробут і на добробут наших дітей. Саме тому навіть маленькі речі дуже важливі.
Які проблеми екології зараз найбільш нагальні та тривожні?
Женя: Це, звичайно, кліматичні зміни, які насправді впливають на все. Зміна клімату призводить до зникнення річок та болот – тому багато екологів-науковців цього року насправді раділи довгій зимі, бо випало багато снігу та є ймовірність, що болотна система України трохи відновиться. Також вона впливає на сезонність, на кількість опадів, на посухи, на те, чи ми споживатимемо їжу чи ні.
Анна: Зміна клімату – це дуже складна тема для розуміння, але вона відчувається на рівні кожної людини. Ви ж звертали увагу на те, що в серпні вже буває під 40 градусів? Це дійсно страшнувато. А в середньому, за статистикою, за рік температура в Україні підвищилася на 1 градус. До того ж зміна клімату – це не тільки про глобальне потепління, а ще й про те, що відбувається дуже багато неочікуваних екстремальних явищ: урагани, цунамі, важкі опади. Більше того, деякі країни просто можуть зникнути через зміни клімату – острівні країни типу Фіджі вже зараз є під загрозою, що їх просто не стане. Зараз вони намагаються домовитись із Америкою, щоб у випадку чого переїхати туди жити. Одна країна просто повністю переїде в іншу! Це – те, що називається «кліматичні переселенці». Україна є досить захищеною в цьому плані – проте через зміну клімату і у нас може піднятись рівень води в Чорному морі, та якісь прибережні території просто зникнуть. Але загалом умови у нас непогані, і це означає, що на нас можуть очікувати кліматичні переселенці. Це питання декількох десятиліть.
Щороку усі лідери країн зустрічаються на так звані «кліматичні переговори», щоб домовитись про спільну політику стосовно того, як зупинити ці страшні зміни. У 2015 році була підписана Паризька угода, учасники якої обговорили, що робитимуть все можливе, аби запобігти глобальному потеплінню на більше ніж 2 градуси від того, що є зараз. Чому саме ці цифри? Бо, як кажуть науковці, після цього зміни вже будуть невідворотними і можуть початись катастрофічні явища. Кожна країна декларує, що до 2030-го року вона робить свій внесок у цю колективну відповідальність – з конкретними цифрами. Поки що Україна – серед країн, які мають найгірші декларації. Відновлювані джерела – сонячні батареї, вітрові турбини і так далі – це технології 21 століття. Користуватися вугільною та атомною генерацією та палити сміття – це назавжди законсервувати себе у 20 сторіччі. Поки що в Україні цього розуміння немає, бо змінювати щось лінь та не хочеться. Але вже потрібно.
Наскільки вегетаріанство та веганство корисні для природи та планети?
Женя: У нашій діяльності є напрямок «сільське господарство». У його рамках ми пропагуємо думку про те, що мають існувати малі та середні ферми, що менше впливають на довколишнє середовище та не прискорюють кліматичних змін. Що корисного у веганстві для планети? Тут знову ж таки повертаємось до питань свідомості: ми бачимо шматок м’яса, але не думаємо про те, скільки енергії та скільки літрів води пішли на його видобуток. Також стоїть серйозне питання біорізноманіття: щоб виростити курчат, свиней та корів, їх всіх треба чимось нагодувати, приміром, рослинами та монокультурами – пшеницею, кукурудзою, соєю. Це неймовірна кількість рослин, і, щоб висадити їх в достатній кількості, люди вирубують та знищують ліси та степові зони. А разом із природою вимирає місцева фауна, вимирають комахи. Виходить, що замість того, щоб вирощувати продукти для свого споживання, ми вирощуємо їх для худоби.
Анна: Взагалі, що ближче до тебе виробляються продукти твого харчування, то краще. І так само і з енергетикою: енергетика XXI століття – це коли ти сам поставив собі батарею, виробив енергію і спожив її на місці. Якщо говорити про нагрівання тепла – є такі сонячні колектори, це просто трубки, в яких нагрівається вода. І такий можна зробити своїми руками.
Як зрозуміти, що насправді шкідливіше для планети та екології – повертаючись до дилеми із пластиковим та паперовим пакетом?
Анна: Існує таке поняття, як Life cycle analysis, це аналіз життєвого циклу будь-якого продукту. Завдяки йому можна зрозуміти, який продукт є кращим з точки зору впливу на довкілля. Правда, ми рідко задумуємось про те, що те, на що ми замінюємо шкідники, направду може виявитись ще більш шкідливим. Але відповісти на це питання складно, єдине – важливо залишатись щиро, по-людськи зацікавленим у тому, щоб просто споживати менше.
Женя: Якщо говорити, приміром, про хутро і заміну його на синтетичні аналоги, тут треба враховувати, що це не тільки екологічне, але й етичне питання. Що ми потребуємо від одягу? Ми хочемо виглядати стильно, хочемо, щоб нам було комфортно й затишно. І, якщо ви купуєте якийсь одяг, треба ставитись до нього з відповідальністю і одразу замислюватись: чи він етичний, чи він екологічний. Також є аспект зі шкірою – всі відмовляються від хутра, але продовжують носити шкіряне взуття й аксесуари. Справа якраз у тому ж життєвому циклі: у виробів зі шкіри він довгий, і носити якісне шкіряне взуття ви можете не один рік. Суть одна: до всього треба ставитись відповідально та під час покупок використовувати не емоціональний, а радше раціональний інтелект. До того ж приставка «еко» – це зараз просто модно, і треба уважно стежити за тим, хто називає себе екологічним, і чи може він це собі дозволити. Приміром, є косметичні бренди, що називають себе еко і стверджують, що використовують натуральні інгредієнти, але насправді там звичайний пластик.