В кінці року L’Officiel разом з видавництвом IST Publishing вирішили підбити книжкові підсумки року. Цей рік був багатий на нон-фікшн, особливо про культуру. Тож, ми вибрали найцікавіші книги про культуру за рік: про жінок у мистецтві, графічний дизайн, архітектуру модернізму та кіно.
"Знак. Українські товарні знаки 1960–1980-х років", "У,Н,А колектив" (IST Publishing)
"Знак. Українські товарні знаки 1960–1980-х років" — результат дворічного дослідження трьох графічних дизайнерок: Уляни Биченкової, Ніки Кудінової та Альони Соломадіної. Об’єднавшись у 2017 році в "У,Н,А колектив" (Уляна Биченкова, Ніка Кудінова, Альона Соломадіна), учасниці працюють у полі дослідницько-кураторських практик у графічному дизайні. За цей час "У,Н,А" представили однойменну виставку в Малій галереї "Мистецького арсеналу", що стала основою для створення книги. “Знак. Українські товарні знаки 1960–1980-х років” присвячена історії українського графічного дизайну та актуалізує напрацювання українських, зокрема харківських, промграфіків у світовому контексті. Видання демонструє архівні матеріали, називає імена та описує процеси й впливи в графічному дизайні України. Візуальна концепція книжки нагадує робочий зошит, адже всередині можна знайти архівні матеріали, ескізи і замальовки товарних знаків, а також доповнити видання своїми знахідками, як-от наліпки логотипів, які авторки роздавали під час презентації книжки.
Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. Buildings and Structures in Ukraine 1955-1991, Олексій Биков, Євгенія Губкіна ("Основи")
“Модернізм — це не стиль, не форма і навіть не епоха. Модернізм — це спосіб мислення”, — кажуть в проморолику до книжки автори видання Євгенія Губкіна та Олексій Биков. Понад два роки архітектор та дослідник архітектури, один із засновників ініціативи #SAVEKYIVMODERNISM, Олексій Биков подорожував Україною та документував модерністські будівлі в їхньому сучасному стані. Серед них багато й тих, що перебувають під загрозою знищення. Аналітичні тексти співавторки книги, Євгенії Губкіної, допомагають зрозуміти глобальний, історичний та політичний контексти модерністського архітектурного руху. "Люди в Україні вважають, що пам'ятки архітектури модернізму — це пережиток радянської України. Їм дозволяють занепадати. Видаючи цю книгу, ми хочемо розпочати діалог про наше минуле, звернути увагу на об'єкти, які скоро можуть стати забутими", — коментує директорка видавництва "Основи" Дана Павличко.
"Вогонь бажання: зародження фотографії", Джеффрі Бетчен. "Тягар репрезентації. Есеї про множинність фотографій та історії" Джон Теґґ. Серія перекладів ("Родовід")
Видання книг з теорії фотографії — не часта практика серед українських видавництв. Однак цього року у видавництві "Родовід" вийшло друком одразу дві книжки, присвячені історії фотографії: Джеффрі Бетчен "Вогонь бажання: зародження фотографії" та Джон Теґґ "Тягар репрезентації. Есеї про множинність фотографій та історії". Остання — це серія есеїв, яку автор писав протягом десяти років, досліджуючи залежність візуальної культури від економіки та політики. “Він чи не перший каже: почекайте, фотографія — це не лише мистецтво, не лише те, що в музеї. Більшість фотографічного досвіду — не музейні речі. Ми живемо у фотографічному образі, він усюди: в рекламі, в медицині, на паспортному контролі і так далі”, — коментує наукова редакторка видання Олена Червоник. У своїй монографії австралійський педагог, письменник та куратор Джеффрі Бетчен розглядає процес виникнення фотографії та надає критичний аналіз постмодерних підходів. До обох книжок треба підходити ґрунтовно, адже йдеться про теорію та історію фотографії та серйозний мистецтвознавчий аналіз.
"Чому в українському мистецтві є великі художниці", Катерина Яковленко (Дослідницька платформа PinchukArtCentre)
“Чому в українському мистецтві є великі художниці” — друга книжка, що була видана у рамках Дослідницької платформи PAC, та чи не перше видання про українських художниць. Авторка-упорядниця видання під обкладинкою бузкового кольору Катерина Яковленко зібрала тексти про українських художниць, серед яких Катерина Білокур, Марія Приймаченко, Юлія Укадер, Аліна Клейтман, Жанна Кадирова та багато інших. Структура книжки вдало вміщує й екскурс в історію українського мистецтва, художні явища різних періодів з огляду на практики авторок, а також архівні матеріали художниць та їхніх приватних просторів у майстернях. Ця книжка — must read для тих, хто міркує про повороти та імена в художньому процесі України, починаючи з XX століття, а також стане захопливим читанням та перегляданням світлин для більш широкої аудиторії, що міркує про фемінізм та місце жінки у сучасному суспільстві.
Blindman, Володимир Гавриш, Андрій Беницький (IST Publishing)
Blindman — перший інклюзивний комікс в Україні для та про незрячих. Книжка здобула неочікувану для нішевого видавництва IST Publishing популярність серед широкої аудиторії та ЗМІ, адже з самого початку ідея привернула увагу видавців саме через її андеґраундність. У коміксі об’ємне зображення, виконане тисненням на папері, супроводжується поетичними рядками, надрукованими шрифтом Брайля. У тексті йдеться про незрячу людину, яка торкається стіни й відчуває коливання звукових хвиль, що йдуть зсередини, розходячись по поверхні. За сюжетом через тактильний контакт герой сприймає спочатку гармонійні звуки, потім дисгармонійні (коли сусіди пересувають меблі у помешканні по той бік) й у підсумку доходить до переживання складного звукового простору, де знаходиться місце різним типам звуку.
"Божена Чагарова: діалектична матриця", Поліна Ліміна ("Артбук", "Родовід")
Божена Чагарова — відкриття для українського культурного життя. Художниця, представниця сучасного українського наїву, живе у Житомирській області, куди неодноразово приїжджали телевізійні канали та журналісти. А все почалось з випадково побачених зображень, вишитих хрестиком, з цитатами таких культурних діячів, як Віктор Пінчук, Наталія Заболотна, Олександр Соловйов, та уривками з творів Шекспіра, Шиллера, Панаса Мирного, Рильського та Леніна. Ці тексти, поєднані із картинкою, одразу привернули увагу Поліни Ліміної, майбутньої авторки книжки. "Її батько їздить до сусідніх міст і містечок по нитки потрібних кольорів, там він ще й знаходить схеми для вишивок хрестиком — це такі макети з типовими малюнками. Дівчина, хлопець, квіточка, тваринка, дерево, Ісус Христос — усе, що користується попитом. Яскраві кліше, які допомагають створити в результаті химерні, майже міфологічні образи", — пише авторка книги.
"ВУФКУ. Lost & Found" (Довженко-центр)
Книжка “ВУФКУ. Lost & Found” є підтвердженням, що Довженко-центр є не лише найбільшим кіноархівом України, а має серйозну видавничу програму. Видання присвячене найбільш продуктивному періоду в історії українського кіно ХХ століття — проєкту Всеукраїнського фото- та кіноуправління (ВУФКУ), що здобув славу "українського Голлівуду". До видання увійшли тексти, унікальні архівні візуальні матеріали про історію одного з найвизначніших явищ у культурному житті інтенсивних 1920-х років. Книжка є своєрідною портативною виставкою, що документує історичний зріз, а відтак є цінною знахідкою для усіх охочих дослідити історію українського кінематографа та зрозуміти, що відбувається з кіно в Україні сьогодні.
"Перманентна революція", Аліса Ложкіна (Art Huss)
Книга кураторки Аліси Ложкіної — одна з перших спроб розповісти про українське мистецтво за майже сто років у доступній формі. Звісно, у 500 сторінок складно вписати всі імена та згадати всіх, проте дати читачу цілісну картину, яка складається у пазл, Ложкіній вдається. Більшу частину вона присвячує сучасному мистецтву та процесам, учасницею яких вона була.
Окрім опису практик художників та їхніх коротких біографій, авторка також занурює нас у контекст відповідного часу. Ця книга буде більш цікава тим, хто тільки починає знайомитись з українським мистецтвом. “Перманентна революція” — це своєрідний музей сучасного мистецтва на папері.
Читайте также: 5 книг об украинском искусстве