Учасник реп-гурту Глава 94 Степан Бурбан, відомий під псевдонімом Кашляючий Ед, цього літа видав свій другий сольний поп-альбом "Стіни мають вуха" під моніркером Паліндром. Ліричний, особистий, романтичний, з м’яким ламповим звучанням і наче шелестом магнітної плівки на задньому тлі. Про теми, тексти, сьогодення і натхнення, Степан розповів в короткому бліц-інтерв’ю.
Розкажи більше про себе. Коли ти вперше зацікавився музикою? Хто з відомих виконавців вплинув на твоє сприйняття та музичний смак?
Музикою я цікавився з раннього дитинства, як і всі діти, але якщо брати більш серйозне відношення до музики чи навіть фанатичне, то це почалось в році 2001-2002, мабуть. Після перегляду фільму Олексія Балабанова "Брат-2", де головний герой слухав немейнстримну музику пострадянського простору. Я закохався в образ Данила Багрова і почав досліджувати усю ту музику, яку почув у фільмі. Пошуки приводили мене до ще цікавіших колективів та артистів. Також, в році 2003-му, я брав касети у свого старшого сусіда Романа, який жив двома поверхами нижче. Тоді він побачив мене, 9-річного шпіндюка у футболці Metallica St Anger, і так зав’язалась наша музична дружба. Згрубша, Роман і Балабанов посіяли те насіння у моєму мозочку.
Ти пам’ятаєш момент, коли зрозумів, що саме реп — це твоє?
Я пам’ятаю момент усвідомлення свого покликання в музиці і зокрема в репі. Рік 2011-й, ми з другом Ігорем, напарником по "Главі 94", виграли наш перший в житті батл, емоції були неповторні. Після цього я почав помічати певну зацікавленість нами і признання в очах колег по цеху.
Чому ти почав робити сольний проєкт і чим Паліндром відрізняється від Еда, соліста "Глави 94"?
У мене немає конкретики на питання "чому?". Мені здається, це був невимушений, природний процес. Я носив у собі таку музику (як Паліндром) вже дуже довго, і вона мала знайти місце в реальності. Паліндром — це все те музичне, романтичне та екзистенційне у мені, а Ед — це брутальне та крикливе. Також у цих іпостасях все ж є межа стилістична. Паліндром — холодний, дарковий і танцювальний, а Ед — більш навантажений якимось змістом, думаючий більше, ніж треба, під таке не потанцюєш.
Водолазка, FINCH. Рубашка, брюки, панама, THEO
Чому обрав такий псевдонім?
Тому що повертаюсь назад за принципом паліндромів.
Ти повністю створюєш продукт самостійно, від слів до кліпів. Наскільки це важко для тебе і чому ти не залучаєш команду? Не довіряєш?
Не завжди я сам. В багатьох моментах є люди, які допомагають з музичною складовою та візуальною, але це все мої друзі. У нас це виглядає більше як фан, аніж якась серйозна, масштабна робота.
Тексти "Глави 94" жорсткіші, "на злобу дня". Паліндром більш ліричний, інструментальний, мрійливий. Який з цих образів тобі ближчий? Чи в обох ти справжній?
Це я в будь-якому випадку, незважаючи на різну естетику. В житті на кожен період інша музика, інший я — це нормально. Щоранку прокидаєшся не таким, як вчора, з іншим настроєм і поглядом на якісь речі. З музикою в мене так само.
Чи будуть у Паліндрома сольні концерти?
Концерти будуть, звісно, але поки без конкретики.
Чому у відео ти постійно використовуєш архівні кадри? Ностальгія?
Загалом, мені подобається поєднувати нарізки з моїм звуком, тому що створюється абсолютно нова емоція, одне на інше дає ще щось зовсім третє. Тому грішу такими прийомами часто. Щодо тематики цих нарізок, багато не придумаєш, виходячи з концепції моїх двох альбомів, ретроспектива сама напрошується у кадр. У мене з минулим завжди якась теплота виникала, і, виявляється, з минулим, якого я не переживав, теж. Можливо, це якісь перші ознаки парамнезії, хто його знає. Словом, якщо хтось досі думає, що я використовую архівні кадри у своїх відео, бо хочу потрапити в часи, де молотом кувався соціалізм і пахла файно ковбаса по 2,20, то ви помиляєтесь.
У 2019-му ти написав саундтрек до фільму про Василя Стуса. Ви його також згадували в одному з треків "Глави 94". Це твій улюблений український поет?
Я люблю ще Миколу Холодного, Антонича, Павличка та Івана Коваленка. А Стус як символ незламності для мене, більше ніж просто поет і майстер пера. Було дуже приємно хоч якимось дотиком мати стосунок до його творчості.
Пиджак, брюки и майка THEO, очки - собственность стилиста, обувь - собственность героя
Кого ще з українських письменників ти б відмітив? Хто тобі подобається?
Власне, якщо брати прозу, то я небагато читав з української літератури. Раджу до прочитання роман “Доктор Серафікус” Віктора Домонтовича і раннього Любка Дереша.
А з сучасних українських музикантів?
Одеська black metal група White Ward — хлопаки роблять музику дуже світового рівня, як на мене.
Саша Буль — ковбой та кантрі-співак з Дністра. Також подобається музика і світогляд Johnny Zbaraski, який теж мешкає у Львові.
Пиджак, шорты, FINCH, рубашка, Elena BURENINA
Як вплинув на тебе локдаун? Як ти його провів та з якими вийшов висновками?
Провів я його в затишній домівці з котом і прекрасною жінкою, а поміж тим катався на ровері, досліджуючи своє місто. В принципі, я не відчув кардинальних змін під час карантину, тому важко робити якісь висновки.
Що тебе надихає зараз?
Мій дім і все, що я пережив та відчув до своїх неповних 26. Я, наче мала дитина, обклав себе цікавими речами, ніби м’якими іграшками, вони мене і надихають.
Що ти слухаєш? Що в сьогоднішньому твоєму плейлисті?
Давненько не слухав музики, якщо чесно, але з останнього це норвезький колектив Ulver, старий добрий Дельфін та індастріал хіп-хоп з Америки Dälek.
"Стіни мають вуха" — це твій другий студійний альбом. Перший, "Про сьогодні, завтра та вчора" (2019), був присвячений твоїй бабусі. Кому присвячений другий?
Другий нікому не присвячений, але у ньому є образи і бабці, і Львова, і моїх страхів, роздумів, тощо.
Якщо перший альбом концептуально все ж збірка, то цей дійсно цілісний і доконаний твір. Почався з треку "Сувенір" — і запустився процес накопичення думок та ідей. Запис альбому тривав 2 тижні, згрубша, в кращих традиціях 90-х, коли є лімітований час на студію і треба зробити щось слухабельне і гідне. Більшість треків я писав з нуля в процесі тих двох тижнів. Цей альбом для мене не лише як музичний твір, а свого роду певний перформанс для одного глядача — слухача, себто мене. Спогади про створення цього альбому такі ж важливі, як і пісні в ньому.
Якби тобі запропонували записати спільний трек із будь-яким музикантом світу, кого б ти обрав?
Напевно, з Шурою, Ростіком та Кузьмою десь в Новояворівську зразка 93-го. Чомусь здається, що ми могли б записати добру музику разом.
Пиджак, брюки и майка THEO, очки - собственность стилиста, обувь - собственность героя
Відома історія про те, як ти відмовився співпрацювати з продюсером alyona alyona. Але в наш час важко стати відомим без продюсера, піару, реклами, хайпу. Яка в тебе подальша стратегія розвитку?
Не хочу, аби ця історія була спекулятивною з моїх вуст, тому стараюсь більше про неї не розповідати. Поки я маю можливість не думати про стратегії, просування і олімп мейнстриму, цим користуюсь. Я люблю творити музику, і поки цим забита голова, більше місця там немає.
Ти вчився на режисера, чи є в тебе мрія зняти кіно?
Мрією назвати це важко, але на меті таке є, і колись я доберусь до реалізації.
Пиджак, брюки и майка THEO, очки - собственность стилиста, обувь - собственность героя
Дай пораду: з чого треба почати молодому артисту?
Молодому артисту треба прощупати добре ручками свого молодого артиста всередині, переконатись, що він справжній, той артист. Бо якщо пінопласт — раджу шукати іншої забавки. Якщо ви дійсно щиро вірите в те, що ви робите, і ви щасливі від цього, тримайтесь того ровера, друзі. Я знаю, що вам таким навіть неважливо, що вам за це не платять, — і це кайф!
Над зйомкою працювали:
Фотограф: Евгеній Белов
Стиліст: Варвара Барто
Грумінг: Марія Реутова
Продюсер: Діана Мельнікова
Читайте также: В Киеве снова выступят ARTBAT: Мини-интервью с дуэтом о лете, карантине и планах на будущее