До початку повномасштабної війни ми шукали баланс між роботою й особистим життям. Зараз наші дні можна описати колообігом "робота — війна — життя". Ми навчилися однією рукою пити ранкову каву, а іншою — донатити на армію, увечері йти на йогу, а після — відкривати збір на допомогу літнім людям, дітям чи тваринам.
Це — наші нові реалії, а те, як ми транслюємо це в інстаграмі, — нова інстаетика. Редакція L'Officiel Online поговорила з Алісою Ілієвою, трендсетеркою, мандрiвницею, CEO and founder Kaiyo, й Аліною Френдій, фешн-блогеркою та власницею брендів одягу COOSH і TOTÉ, про те, як змінилися їхні блоги з початку повномасштабної війни.
Аліна Френдій
Як зараз люди реагують на сторіз або пости “з минулого життя”? Чи є якийсь відсоток хейту? Чи змінилося ваше ставлення до блогу під час війни? Можливо, для вас зараз це спосіб “говорити гучніше” або, навпаки, гавань від жорстокої повістки денної?
Аліса: Всі люди різні, й не можна однозначно сказати, що добре і правильно в даний момент, тому що в такій ситуації ми не були раніше. Як краще, можна буде зрозуміти лише згодом. У будь-якому випадку кожен отримує свій індивідуальний досвід.
У своєму блозі я часто показувала недосконалість та проблеми миру, говорила про те, що вже пережила одну війну раніше, що мого дідуся вбили і що моя сім'я сиділа у підвалі пів року, перш ніж змогла виїхати з Грозного.
Коли я була в Африці, відвідувала племена та говорила про те, що там відбувається, як живуть люди, показувала всю різницю потенціалу цього світу. Але щоб ти не казав, підсвідомість людей працює так, що, поки вони далекі від цих проблем, у них не хочеться занурюватися. І раніше це не мало такої ваги для людей, як зараз, оскільки особисто вони не переживали такого досвіду. Наразі війна стосується кожного, і кожен реагує по-своєму.
У моєму блозі не було ненависті та агресії, і я не планую їх розпалювати чи підтримувати. Я завжди тримала фокус на внутрішньому ресурсі, підтримці своєї аудиторії, довірчому спілкуванні та натхненні на великі та маленькі кроки, добрі, любові та світлі. Відсоток хейту у мене завжди був дуже маленький, мені вже 35 років, я багато що пережила, і на моїй сторінці більше усвідомленої аудиторії. Ті, кому щось не подобається, зазвичай мовчки відписуються.
Аліна: Я не зустрічаю хейту в себе в блозі, оскільки завжди чітко висловлювала свою позицію і доносила її аудиторії, особливо з початку повномасштабного вторгнення. До того ж моя сторінка завжди була україномовною, як і я у звичайному житті.
Щодо контенту зараз — я за баланс. Потрібно висвітлювати актуальні новини про війну, доносити позицію, відкрито говорити про ту чи іншу проблему. Якщо про війну не будемо кричати ми — забуде весь світ.
Але водночас читачам просто хочеться контенту, який у мене був раніше, вони теж не можуть споживати новини 24/7. Тому я показую, як проживаю своє життя під час війни, ділюсь переживаннями, робочими нюансами. Час від часу повертаю свій фешн-контент, наскільки він може бути зараз актуальним.
Як у своєму блозі ви балансуєте тему війни і контент, відповідний до тематики профілю? На вашу думку, чи доцільно постити фандрейзинг або інформаційні сторіз поруч із лайфстайл-свiтлинами?
Аліса: Я завжди зосереджена не в інфополі, а у полі допомоги. Щодо мого блогу, підтримую благодійні ініціативи, пов'язані з допомогою людям. Тому особисто я читаю новинні ресурси, пов'язані не лише з війною в Україні, а й з іншими глобальними подіями. Мій вибір – прожити життя у тверезому розумі відносно всього, що відбувається у цьому світі. Але я вважаю, що такий вибір кожен робить свідомо сам. Мій блог не був ресурсом новин, і я не планую його переводити в таке русло. Для мене це схоже на те, що Nat Geo раптом почнуть постити новини з усього світу.
Аліса Ілієва
Знову ж таки, не можна однозначно відповісти: постити щось про війну і водночас щось зі свого ніби звичайного життя. Це покаже час. Інших не засуджую, але знаю, що це спричиняє неоднозначну реакцію аудиторії.
Чому ви вирішили залишитися в Україні?
Аліна: Коли почалась війна, я знаходилася за кордоном, на Тижні моди в Мілані. Окремо від сина й чоловіка, які були на той час в Україні. Тому моє рішення було швидким і свідомим — повертатись. Тоді це комусь могло здаватись дивним, адже багато людей, навпаки, виїжджали, а я їхала в країну, де війна.
Мало того, в перший місяць у мене був досвід виїзду з дитиною за кордон, але затрималась я ненадовго. Переживати там війну мені все одно було важче, аніж вдома, тому повернулась. В Україні я маю змогу бути значно кориснішою, аніж деінде. Тут я працюю 24/7, підтримую економіку країни, відповідно можу кидати донати на ЗСУ, ну і знаходжусь поруч з рідними та близькими, а це важливо для мене.
Чому ви вирішили залишити Україну?
Аліса: Моя робота пов'язана з творчістю та постійними подорожами. Я не планувала переїжджати з України, лише багато мандрувати. У моїх планах на цей рік було пожити в Парижі та Нью-Йорку, а також величезний список країн, які я планувала показати своїй аудиторії.
Війна внесла великі корективи, довелося займатися виробництвом мого бренду купальників Kaiyo, оскільки всі наші швачки та технологи одразу залишили Україну та не планують повертатися. Зупинилися всі процеси, у тому числі і в нашому виробництві відеоконтенту, оскільки очевидно, що зараз відео брендам не потрібні. По суті, я вирушила у довгу подорож та у тимчасове налагодження процесів роботи за кордоном. Але для мене сидіти і просто чекати та сподіватися – це не вихід. Тому я роблю активні дії. А також, поки немає можливості літати, вибратися кудись із країни стало надто складно, тому для моєї роботи, зокрема з тканинами та виробництвом, простіше зараз перебувати в Європі, ніж на заході України, наприклад. Тим не менш ми продовжуємо робити віддалено ремонт у квартирі.
Вірю, що все має позитивно закінчитися.
Як продукувати контент, продовжувати бути корисним для людей, якщо інформаційна повістка змушує опустити руки?
Аліна: Не знаю, як в інших, але мені створення контенту, навпаки, не дає опускати руки. Я знаю, що люди чекають, поки я вийду в сторіз чи виставлю пост, у нас є зв‘язок, і завдяки своїй улюбленій справі я беру себе в руки.
Аліна Френдій
Люди почали більше запитувати поради щодо стилю, просять робити модні добірки. Бо ж війна продовжується, але потреба одягатися нікуди не зникає. Тому час від часу я повертаю фешн-контент у блог, як раніше. І бачу дуже позитивний фідбек, тому інколи нам варто глянути на все під іншим кутом.
У Мережі жартують, що блогери перетворили свій блог на travel-щоденник. Сьогодні — кава з круасаном у Парижі, завтра — келих вина на березі Комо. Ваше ставлення?
Аліса: Кожен робить те, що йому відгукується. Можливо, допомагає чи підтримує. Знову ж таки, блогерів ніхто не вчить комунікації, вони не проходять курси з маркетингу, стилю або стратегічного мислення. Так, я можу зробити аналіз для свого блогу і сказати, що буде, якщо я робитиму так чи інакше, так і для інших, але тільки тому, що у мене є досвід роботи у сфері маркетингу та реклами й профільна освіта. Не знання, отримані на інтуїції, а система. Блогери просто намагаються жити своє життя. Не можна забувати, що всі вони — це просто люди, які в якийсь момент вирішили ділитися чи не ділитися чимось зі свого особистого життя. Тому кожен робить те, що може, і так, як може.
Як ви вважаєте, який контент зараз є актуальним?
Аліса: Все залежить від теми блогу і знову ж таки від того, де територіально знаходиться цільова аудиторія. Вважаю, що кидати те, чим займався до, і змінювати вектор блогу — це точно не те, що потрібно робити. Додавати до блогу свої думки, висловлювати думку, якщо раніше цього не робив, і ділитися корисною інформацією – однозначно так.
Аліса Ілієва
Аліна: Якщо говорити прямо — українськомовний, у будь-яких сферах. Хочу ще більше просувати українське, показувати його світу та популяризувати. У нас вже є багато крутого контенту, про який навіть багато українців ще не знають, тому варто це змінювати. Як тільки у нас буде більше свого, нас не цікавитиме контент "сусідів".
Що корисного зараз ви можете запропонувати своїм фоловерам?
Аліса: Моя аудиторія живе у всьому світі. А також зараз багато українців переїхали тимчасово в інші країни, тому географія моєї аудиторії сильно змінилася. Не знаю, чи повернеться все в той же стан, що був у лютому цього року. Тому я продовжую для своєї аудиторії робити, як і раніше, добірки зі своїми "топ" з різних країн, ділитись практиками для медитацій та налаштування внутрішнього стану, знову запускаю свої курси, щоб у людей була можливість розвиватися і надалі й не ставити життя на паузу. І, звичайно, продовжую ділитися корисними посиланнями та інформацією, яка здатна допомогти.
Через місяць після початку війни ми зробили канал із роботою для українців у всьому світі. Там у нас працюють хлопці, й щодня ми публікуємо нові вакансії. На каналі вже понад 120 000 людей, і тисячі вже знайшли роботу як в інших країнах, так і віддалено.
Які соціальні проєкти ви створили за ці місяці та що вдалося реалізувати?
Аліна: З початку березня мій бренд COOSH відновив роботу, вдалося відкрити шоурум у Тернополі, а тепер ще й у Києві! Відсоток від кожного замовлення ми почали надсилати ЗСУ та закуповували амуніцію. Також я регулярно допомагаю закривати фінансові збори на ЗСУ.
Аліна Френдій
У Варшаві я провела благодійну лекцію "Особистий бренд у соцмережах". Це місто прихистило багато українців, тому обрала саме його. Усі виручені кошти, а це понад 170 тисяч гривень, було відправлено у фонд "Повернись живим". Раніше, у довоєнний час, я часто проводила лекції, а зараз ще й змогла принести користь країні завдяки своїм знанням. Незабаром ми плануємо зробити лекцію і в Україні, звичайно з дотриманням усіх правил безпеки.
В колекціях брендів є чимало стильного патріотичного одягу — з написами, у кольорах прапора, а також з традиційними українськими елементами. Жакет з хусткою FOLK — це можливість в будь-якій точці світу показати свою приналежність та додати в повсякденний образ культурну спадщину.
Чи доцільно зараз починати вести блог на лайфстайл/фешн/б’юті-тематику?
Аліса: Починати можна завжди, інше питання – наскільки це буде ефективно та на яку аудиторію це буде розраховано. Фешн-тематика, гадаю, не може бути настільки актуальною саме в Україні, оскільки деякі бренди призупинили свою роботу, beauty може продовжуватися й надалі, але якщо ухил буде у бік підтримки здоров'я та краси в цей непростий час. Багато дівчат зараз зіткнулися з проблемами стану шкіри, волосся та тонусу тіла на тлі стресу, тобто дана тема може допомогти та підтримати. Лайфстайл у нових реаліях також може бути цікавим людям, оскільки вони примірятимуть життєву ситуацію і на себе. Важливо оцінювати не лише своє бажання щось робити, а й свою аудиторію, де вона живе та чим займається.
Аліса Ілієва
Як буде розвиватись блогінг в Україні?
Аліна: Ніхто не може точно сказати, що буде завтра, тим паче в такій сфері, як блогінг. Все нестабільно і змінюється кожен день. 74% рекламних агенцій та 70% рекламодавців припинили свою роботу після початку війни.
Зараз формуються нові правила: подачі інтеграцій, підбору людей, змінюється чи адаптується tone of voice брендів та компаній, цінності. Ринок реклами в Україні вже точно не буде колишнім. Як мінімум інфлюенсера будуть обирати тепер не лише за кількістю лайків чи охопленням, а за позицією та усвідомленістю.
Щодо нової інстаграм-етики, яка вона? Чи є речі, які, на вашу думку, не може постити блогер?
Аліна: Я проти конкретних заборон на якісь публікації, адже у кожного блогера своя аудиторія і те, до чого вона звикла. Навіть гумористичний контент хочеться глянути та хоч трохи посміятись. Це піднімає настрій та моральний дух. Люди приходять до нас, блогерів, за емоцією, яку ми їм давали ще до війни, а не лише за новинами.
Якщо говорити про нову етику, важливі такі пункти: бути свідомим і не аполітичним, донатити на ЗСУ, підтримувати благодійні проєкти та в цілому дух українців в такий складний час. Лідери думок з великою аудиторією мають публікувати інформацію лише з офіційних джерел, щоб не розповсюджувати фейки, і дуже обережно брати клієнтів на рекламу. Я, своєю чергою, хочу балансувати між висвітленням подій, фешн-блогінгом та лайфстайлом, бо займаюся цим вже дев’ять років.
Чи є речі, які, на вашу думку, не може постити блогер, що знаходиться за кордоном?
Аліса: Вже минуло кілька місяців з початку повномасштабної війни, і, якби ви запитали мене про це на початку, я однозначно сказала б, чого робити не варто. Є 30 днів з моменту, коли людина дізнається новину, до падіння гостроти цієї новини у свідомості. Людям потрібен час для всього та для прийняття нової реальності теж. Зараз і новин поменшало, і всі дуже втомилися від того, що все це триває, багато хто намагається перемикатися і займатися роботою, якщо вона є. Люди хочуть повертатись до життя. Точно варто продовжувати працювати та підтримувати економіку України, бо це те, що справді дуже важливо. Тому скажу, що не так важливо, що саме ти поститимеш, як важливо розкривати свої статки та підтримувати аудиторію тим, чим можеш. І, звичайно, продовжувати працювати на благо економіки, чим я зараз намагаюся займатися. І вірю, що скоро знову питиму чай на своєму зеленому балкончику в улюбленому Києві разом із друзями.
Читайте також: Тимчасово переміщене мистецтво: художниці Олена Штепура та Ксенія Дацюк — про виставку у Відні