Тема Голодомору жорстоко табуювалася радянським союзом, влада якого на чолі з московським керівництвом всіляко придушувала будь-яку народну чи академічну рефлексію. На сьогодні значна частина архівів досі залишається секретною, а зразки мистецтва загублені або знищені попередниками. Одним з небагатьох митців, роботи якого зобразили трагічне становище українських селян під час насильницької колективізації та Голодомору, є український художник польського походження – Казимир Малевич.
За свідченням істориків мистецтва Дмитра Горбачова та Жан-Клода Маркаде, причиною звернення митця до цієї тематики, крім співчуття долі селян, було й особисте переживання даної трагедії. На той час сестра Казимира Малевича Вікторія жила в Житомирській області, й він приїздив до неї та був свідком винищення голодом українських селян.
«Малевич був єдиним художником, який показав трагічне становище українських селян під час злочинної примусової колективізації», – стверджує французький історик мистецтва, автор наукових робіт про Малевича Жан-Клод Маркаде.
На малюнку олівцем «Три постаті» або «Де серп і молот, там смерть і голод» зображено три жіночих образи, у яких замість облич – серп і молот, хрест і труна.
На картині «Поневолена Україна» зображені безрукі та безликі постаті на тлі українського прапора. Значна частина картин подібної тематики не містить ні облич, ні рук, що відображає безпомічне становище безликих, насильницько колективізованих, селян.
«Людина, що біжить» – образ селянина, що тікає від голоду та насильства. Постать композиційно розташована між червоним хрестом та мечем, гостра частина якого кривавого кольору. Між хатами, в які прийшла радянська влада, стоїть поодинокий мішок, який, можливо, є символом насильницької конфіскації зерна.
Чи не всі картини цього періоду неправильно датовані – більш раннім часом. За поясненням мистецтвознавця Олександра Шатських, полотна спеціально були датовані більш раннім часом, оскільки сенсово являються картинами протесту.