Фотограф Олексій Гарай, відомий під псевдонімом Саша Бронс, уже понад десять років працює з портретом і fashion-зйомкою, поєднуючи мінімалістичну естетику з увагою до історії, яку має розповідати кожен кадр. Сьогодні він живе і працює у Нью-Йорку, співпрацює з Marilyn Agency та знімає моделей для міжнародної індустрії моди, а також займається власними документальними проєктами.
В інтерв’ю Саша Бронс розповідає про шлях у фотографії, формування свого візуального стилю, роботу з моделями та особливості fashion-ринку у США.
Як ти почав займатися фотографією і що надихнуло тебе на цей шлях?
У фотографії я вже більше 12 років. І, мабуть, до цього мене підштовхнула моя родина: батьки — музиканти, один дідусь — композитор, інший — артист оркестру. Фотографія для мене — така ж сама форма мистецтва. Візуального.
Як би ти описав свій візуальний стиль і з чого він сформувався?
Мій стиль описують словом «clean». Це мінімалізм, де головну роль у кадрі відіграє безпосередньо герой з мінімумом деталей. Кожен знімок має нести історію, а не бути просто красивою картинкою. Для мене натхненням є роботи Пітера Ліндберга та Патріка Демаршельє.
Які фотосесії або проєкти стали для тебе найбільш емоційно значущими?
Кожна зйомка — це щось особливе. Втім, я думаю що мій головний проєкт ще попереду. Серед емоційно важливий для мене робіт — фотосесія піаністів Павла Колесникова та Самсона Цоя в Carnegie Hall для Gagosian magazine, це той момент коли мій музичний бекґраунд перетнувся із фотографію.
Зараз я працюю над великим проєктом про українських мігрантів у США, які через війну були змушені залишити все й почати життя з нуля. Я збираю історії, які надихають не здаватись й рухатись вперед попри всі труднощі.
Ще важливим напрямком є мій вклад у розвиток фешн індустрії в США. Я працюю з всесвітньо відомими моделями, наприклад Vanessa Romo, Camum Harper, Leila Goldkuhl Masterson, Ana Plisnic допомагаючи їм отримувати нові контракти.
Що для тебе найважливіше в портретній зйомці: емоція, світло чи композиція? Чому?
Найважливіше для мене — це сенс. Кожна зйомка має нести свою історію. А світло і композиція — це інструменти які підсилюють емоцію і надають новий зміст зображенню. Портрет для мене — це насамперед діалог, в не просто красива картинка.
З якими труднощами ти найчастіше стикаєшся під час зйомок і як їх долаєш?
За характером я доволі закрита людина, інтроверт. Попри це я розумію що без комунікації - глибокий портрет зробити не вийде. Тож, на зйомках я відкриваюсь з моделями, чесно ділюсь своїм емоціями і баченнями. Подолати цей внутрішній барʼєр - для мене є складним але, водночас і цінним процесом у роботі.
Як ти працюєш із героями зйомки, щоб вони почувалися природно перед камерою?
Можу поділитись власними інсайтами, які я виробив роками, це може бути корисним іншим фотографам. Найперше, треба відштовхуватись від мети та ідеї — чи то історія для журналу, чи знімки для виставки, чи емоційні портретом у персональне портфоліо. Наступним кроком є складання moodboard, підбір одягу, локації. Не варто забувати й про загальну атмосферу, яку ми хочемо вкласти у фото. Часто я ще до зйомки бачу кадр чи навіть серію кадрів в уяві. І в студії відтворю це. Далі йде комунікація під час якої модель розкривається і на фото фіксуються не підробні емоції.
Чи маєш улюблені місця для зйомок у своєму місті або під час подорожей?
Зараз я живу і в працюю у Нью-Йорку, місто яке надихає своїми вулицями, будинками й історією творити тут. Взагалі, мені здається що NYC створений для фотографів — тут чудова концентрація фактур, світла і локацій. Прекрасні місця для зйомок це Централ Парк, берег океану на Coney Island, вулиці SoHo. Насправді, не так важливо де ви є — головне мати ідею і натхнення.
Яку техніку або об’єктиви ти віддаєш перевагу і чому?
Вибір техніки — важливий крок, це інструмент для роботи. Але це не 100% успіху, не варто забувати про натхнення, композицію і власні навички. Найчастіше я використовую цифрову камеру з обʼєктивом 27-70 мм. Втім, більшість знімків зроблені на фокусних відстанях 35 і 50 мм, саме це дозволяє зберегти природність перспективи. Окрема моя любов — це плівка. Камера Pentax Asahi з об’єктивом 50mm f/1.4 дає відчуття контролю над процесом адже усі налаштування ручні.
Чи відрізняється фешн індустрія у Європі та США?
Ринок Європи надзвичайно вибагливий. Вимоги величезні до моделей і фотографів, хоча місце для творчості залишається. Попри те, що у США працюють кращі моделі світу і це вже досягнення вийти на американський ринок, у моделінгу знаходять місце абсолютно різні типи зовнішності і фігури. Люди різного віку тут можуть потрапити на обкладинку. Адже тут важливо — мати комерційний успіх і залишатись близьким до аудиторії.
Що ти хотів би спробувати в майбутньому: нові жанри, стилі чи формати зйомки?
Зараз індустрія створення контенту, зокрема і в фешн переживає «вторгнення» ШІ. На мою думку це призведе до того, що у світі виникне два табори: кампанії які будуть створюватись за допомогою генерації зображень та повернення класичної аналогової фотографії. Мене приваблює друге, адже кожен такий кадр передає живий процес і щирість. Більше того, якщо ми говоримо про фото для великоформатного друку, то тут перевага залишається у плівкових фотоапаратів.
Ти співпрацюєш з агенцією. В чому полягає ваше партнерство?
Наразі я співпрацюю з одним із топових світових модельних агентств світу — Marilyn Agency. Компанія має підрозділи у Нью-Йорку та Парижі. Щодня я роблю нові портфоліо моделей, полароїди та тести. Мої фотографії моделей використовують для найбільших тижнів моди у Парижі, Нью-Йорку, Мілані, Лондоні, а також для вкладання контрактів з величезними брендами одягу та аксесуарів. Ця робота дозволяє мені поєднувати творчість з практичними завданнями індустрії. І вносити власний вклад у розвиток бізнесу у США.