Михайло Булгаков більше відомий , як письменник, і менше, як лікар. З медициною він був повязаний дуже тісно, а вона, в свою чергу, повязала Булгакова з морфієм. Кажуть, саме під впливом цього препарату йому відкрились таємниці світобуття, які надихнули на написання «Майстра та Маргарити». Одним з найбільш яскравих мотивів його творчості був іронічний насміх з радянської влади, радянської дійсності та пролетаріату. Та й взагалі, почуття гумору у Булгакова було влучним. Настільки влучним, що британці взялись екранізувати його автобіографічні «Нотатки юного лікаря» — цикл оповідань, опублікованих у 1925-1926 роках в журналах «Медичний працівник» та «Червона панорама».Таким чином, роль булгаківського прототипу виконували Деніел Редкліф та Джон Хем, а чорна комедія викликала захоплення у британської публіки. Серіал направду наповнений чорним гумором, очевидно, що британці добре відчули Булгакова. У нотатках, в трохи зміненому вигляді, зображені реальні випадки, що відбувалися з Булгаковим під час його роботи в селищі Нікольському, куди його направили туди з мобілізації, оскільки він був непридатним до війскьвої служби.
«Морфій» — ще одне оповідання Михайла Булгакова, яке розповідає про речовину, від якої був залежний письменник, але не входить до збірки «Записки юного лікаря». Це розповідь героя про життя у «великому місті» — Вязьмі, куди Булгакова відправили через рік після його лікарської роботи в Нікольському. Він описує лікаря-морфініста, його страждання і смерть. «Доктор Поляков» (як й сам Булгаков) влітку 1917 почав регулярно приймати морфій після того, як був змушений зробити собі щеплення від дифтерії, побоюючись зараження внаслідок проведеної трахеотомії у хворої дитини. У нього почався сильний свербіж і біль, який можна було заглушити тільки морфієм. В результаті вживання наркотику стало звичкою: як у Булгакова, так і у головного героя. Позбавиться неї він зміг лише через рік, в Києві, завдяки його дружини Тетяни.
Ці оповідання не єдині, де автор звертається до теми наркотиків та наркотичної залежності. Згадки про «надможливості» як наслідок вживанні морфію є і в оповіданні «Китайська історія», «Записки на манжетах». У п’єсі «Зойкина квартира» читаємо про залежну поведінку князя Обольянінова і антураж наркотичної субкультури Москви 20-х років, а також про китайців, що продавали морфій.
Біографію Михайла Булгакова оточують легенди. Деякі автори його життєписів люблять історію про його перший досвід з морфієм. Кажуть, що він, щоб полегшити біль, вколов собі 1 кубик морфію і почав марити, що йому наснився сон сон про вогняну змію, яка його душила. Потім з’явився батько зі словами: «Молися, Бог тебе захистить!» А потім з’явився демон Азазель (прототип Азазелло в «Майстер і Маргарита») і почав відкривати йому таємниці життя. Звичайно, після таких «відкриттів» хочеться продовження, і Булгаков прокинувся з думкою, що хоче знати відповідь на питання про таємницю буття. Він вколов собі ще 1 кубик морфію. Тоді йому і відкрився секрет про розп’яття Христа, а саме те, що поруч з ним весь час був Диявол. Це все розповіді та легенди, хто знає, чи так було насправді. але містики у творах Булгакова не так вже й мало. Ми,звісно, не радимо повторювати ці практики у реальному житті, але не розповісти цю історію не могли: раптом комусь пощастить написати декілька шедеврів?
