Состоялся круглый стол «Діти, яких немає, або Що ми знаємо про інклюзію»

События
23.11.2016
ТЕКСТ: Настя Калита
ПОДЕЛИТЬСЯ

Что: Діалоги: «Ми різні — ми рівні». Платформа рівних можливостей. Діалог перший. Тема: «Діти, яких немає, або Що ми знаємо про інклюзію» Где: «Мыстецкий Арсенал» Почему: потому что на встрече спикеры обсуждали, как можно сделать большой город более комфортным для всех. Потому что целью диалога являлось создание интернет-платформы для обсуждения актуальной проблематики. Потому что, пока взрослые решали сложные вопросы, дети

ПОДЕЛИТЬСЯ

img_0695

Что: Діалоги: «Ми різні — ми рівні». Платформа рівних можливостей. Діалог перший. Тема: «Діти, яких немає, або Що ми знаємо про інклюзію»

Где: «Мыстецкий Арсенал»

Почему: потому что на встрече спикеры обсуждали, как можно сделать большой город более комфортным для всех. Потому что целью диалога являлось создание интернет-платформы для обсуждения актуальной проблематики. Потому что, пока взрослые решали сложные вопросы, дети пили чай, ели печенье и увлекательно проводили время на специально созданной площадке «Мыстецкого Арсенала».

img_0729

Даша Заривная, шеф-редактор L’Officiel Online

Ми зібралися в рамках проекту діалогів «Ми різні — ми рівні» на платформі рівних можливостей, і сьогодні у нас перший діалог у серії діалогів, які будуть відбуватися в найближчому часі, називається він наступним чином: «Діти, яких немає, або Що ми знаємо про інклюзію». Інклюзія  — це тема нашої сьогоднішньої бесіди, і зібралось тут багато людей, які мають що сказати, мають думки, якими хочуть поділитися.

Основна мета всього цього заходу — це звичайно об’єднати зусилля організаторів та створити певну платформу для обговорювання даної проблематики, подумати, яким чином ідеї, думки та рішення можуть бути втілені в життя, і формування прогресивних поглядів на ставлення суспільства до дітей з інвалідністю. Власне, у кожного зі спікерів сьогоднішнього нашого заходу буде три хвилини для того, щоб сформулювати свої думки з наступних трьох тез: перша — це інклюзія, очікування та реальність, друга – це формування сприятливого навколишнього середовища для людей з інвалідністю, і третя – це світовий досвід. Буде добре, якщо на прикладах світового досвіду ми зможемо напрацювати певні рішення, які можна екстраполювати на Київ та на наше середовище.

Десь три тижні тому на нашому сайті вийшов проект, ініційований письменницею Катериною Бабкіною. На жаль, її зараз немає, але це була її ідея. Ми зробили модну зйомку з дітьми-аутистами. Вона була зроблена по всіх канонах глянцевого видання, це були діти – Єва, Максим, Єремія, Матвій. Я дуже зраділа тому, що цей матеріал став найбільш клікабельним, найбільш відвідуваним за останній рік на нашому сайті. Коли матеріал про дітей-аутистів виходить, наприклад, на «Українській Правді» в розділі «Життя», скоріше за все, його побачать ті люди, які в цій темі розбираються, вони цим цікавляться. А тут стало очевидним, що сьогодні люди втомлені від політики та від матеріальних питань, їм хочеться більше соціальних історій.

img_0726

Олеся Островська, генеральний директор НКММК «Мистецький Арсенал»

Ми би хотіли, щоб «Арсенал» був приязним до абсолютно різноманітних аудиторій, нікого не виключаючи, наскільки це можливо. Друга причина, чому ми хочемо сьогодні говорити про інклюзію, або про дітей з особливими потребами, — це власне фокус на проблемах, ми злегка хочемо на цьому сфокусуватися, на проблемах, котрі тривожать сьогодні українське суспільство. Майже все, що ми намагаємося зараз робити, пов’язано з такими тривожними питаннями.

img_0808

Олеся Яскевич, керівник ГО «Бачити серцем»

Мы не делим детей на «такой — не такой, а этот чуть-чуть не такой»… Мы хотим, чтобы все дети имели возможность быть вместе. Когда у одного ребенка помимо основного заболевания, например ДЦП, есть еще  эпилепсия, слепота, умственная отсталость, то эти дети, как правило, выключены вообще из социума. Они не ходят в школу, максимум, что может предложить школа, — это индивидуальное обучение, два раза в неделю к ним приходит  учитель. Все остальное время ребенок сидит дома с мамой.

Вот даже сейчас, если вы обратили внимание, у нас проходит мастер-класс. На мастер-класс мы не звали детей с инвалидностью или обычных детей, мы звали ВСЕХ детей. Даже если ребенок может просто сжать или помять бумагу, он уже часть этого процесса.

И еще очень важно, для меня как для мамы, чтобы у меня был выбор. У нас, у родителей, у кого достаточно сложные дети, у нас нет выбора. Нет выбора – куда я могу пойти с ребенком, нет выбора у моего ребенка – может он пойти в театр, на каток или еще куда-нибудь, потому что там нет условий, и я не говорю сейчас о доступности, я говорю про ментальное отношение к детям.

Недавно был такой яркий случай: мы ехали с Матвеем в метро, он ехал с длинной тростью, потому что незрячий, и девушка сидела напротив, смотрела-смотрела и потом сказала мне: «Навіщо ти його народила? Ну навіщо ти його народила!? Ти будеш мучатися, він буде мучаться!». И это в Киеве в 2016 году! Надо менять такое отношение. И это притом что у Матвея нет отличия внешнего от других детей. Я знаю достаточно дикие истории, когда родители не имели возможности гулять днем с ребенком, потому что физически он отличался, и они гуляли ночью или  уезжали гулять куда-то за город.  Это не потому, чтобы напугать, это действительность, с которой мы сталкиваемся, выходя на улицу.

img_0874

Олексій Краснощоков, голова ГО «Підмога_info», громадський діяч

Наша організація в основному працює з бійцями АТО, які втратили кінцівки, ми займаємося питаннями протезування. Пізніше дійсно побачили – це велика психологічна травма для людини, і ми зрозуміли те, що наше місто і взагалі українські міста не пристосовані для людей з інвалідністю.

Було дуже багато розмірковувань стосовно того, як спілкуватися з людиною з інвалідністю. А як з людиною взагалі спілкуватися? Вибачте, яке ми питання зараз ставимо? Так само, як з усіма, тобто це взагалі не проблема. Коли ми починаємо задавати питання, як спілкуватися з людиною з інвалідністю, ми вже її відокремлюємо від суспільства. І саме тому потім хлопці, які втрачають руки, ноги, думають: «Я не такий, як всі, я не можу навчатися, я не можу працювати, в мене будуть проблеми, до мене буде ставлення не таке, як до всіх інших». Саме цим ми створюємо ще один додатковий бар’єр.

img_0878

img_0870

img_0867

img_0863

img_0862

img_0857

img_0851

img_0838

img_0818

img_0814

img_0796

img_0789

img_0785

img_0786

img_0783

img_0770

img_0767

img_0754

img_0748

img_0737

img_0730

img_0686

img_0685

img_0672

img_0662

img_0638

img_0625

ПОДЕЛИТЬСЯ
ВЕЩЬ ДНЯ
16.12.2018
Gucci
Туфли
На сайте доступны аудиозаписи статей, подкасты и рекомендации стилистов в аудио-формате. Такие материалы отмечены соответствующим знаком(слева).