Сонячна посмішка української акторки Іванни Сахно, мабуть, знайома кожному, хто хоча б раз з нею зустрічався, навіть якщо тільки на екрані, — її ролі такі ж легкі та життєрадісні, як і вона сама. Ми зустрілися з Іванною, яка зіграла у новому блокбастері "Тихоокеанський рубіж — 2", та попліткували про голлівудських режисерів, пустощі на знімальних майданчиках та дружбу з голлівудськими акторками.
Життя Іванни сповнене якоїсь радісної динаміки: сьогодні вона прилетіла до рідного Києва, а завтра відлітає до США, а вже за тиждень, можливо, її викличуть до Австралії або іншої країни у далекому кутку планети. Але на її обличчі — по-дитячому безтурботному — немає навіть тіні ані стресу, ані втоми. Зараз вона бавиться у богемному образі перед камерою фотографа Ярослава Бугайова, а вже за годину сидить навпроти мене та емоційно розповідає про своє невпинне життя в Лос-Анджелесі, готуючись до перевтілення у новий образ. Вона сміється, жартує, іноді забуває українські слова, промовляючи їх англійською, а потім різко стає серйозною і міркує на важливі теми.
На Іванні: сукня — Artem Klimchuk, сережки — Chakshyn
Про три етапи кастингу "Тихоокеанського рубежу — 2" та першу зустріч зі Стівеном
Я пішла на кастинг, як і усі актори. Всього було три етапи: ми спілкувалися з кастинг-директором, проходили якісь епізоди зі сценарію. З кожним етапом кількість претендентів помітно танула на очах — у другому турі, наприклад, нас було не більше тисячі чоловік. Так, буквально через добу після завершення третього етапу кастингу моїм агентам надійшов лист від кастинг-директора "Тихоокеанського рубежу" з запрошенням до Австралії, де я повинна була зустрітися зі Стівеном та продюсерами. Планувалося, що ми ще раз пройдемо усі сцени та проговоримо сценарій.
Остаточне рішення мені мали повідомити через два тижні після зустрічі. А далі події розвивалися ще дивніше: разом зі Стівеном ми зняли на камеру декілька сцен, поговорили про образ героїні, а потім він підійшов до мене та, посміхаючись, спитав, чи можу я починати підготовку. Я вигукнула, що готова, і він сказав, що роль — моя. Тоді я "підписала контракт" на чотири місяці життя у спортзалі: кожного дня я займалася по чотири години, щоб набрати м'язову масу.
Про режисера Стівена С. Денайта
На великобюджетних фільмах ти завжди відчуваєш всю ментальну вагу того, над чим ти працюєш. За два місяці до того, як почати знімати, ми сідали за круглий стіл та придумували історії, які прожили наші герої до початку подій у фільмі. Стівену вдалося викликати у нас довіру. Ось уявіть собі наш робочий простір: реальні лише роботи та тренувальний центр, а все інше — зелений екран. Тобто ми достовірно не знали, яким візуально буде світ довкола нас, є лише сценарій та Стівен, який пояснює нам, що мають відчувати наші герої, що коїться у них в голові та навколо. Взагалі, кожен раз під час зйомок, мені цікаво спостерігати, наскільки різні режисери та методи їх роботи.
Стівен має дуже чітке бачення того, що він хоче створити. Першу частину блокбастеру знімав Гільєрмо дель Торо, і сам факт, що Гільєрмо довірив весь цей процес Стівену, додав відповідальності у роботу Денайта, адже у картини вже існує велика аудиторія фанів. На мій погляд, він абсолютно впорався зі своїми завданнями.
На Іванні: сукня — GUDU
Про Гільєрмо дель Торо та "Форму води"
Гільєрмо дель Торо — наче Санта-Клаус кінематографу або Віллі Вонка Голлівуду. Я зачарована тими світами, які він створює, та його скрупульозною та іноді скаженою увагою до деталей. І мабуть, через це навіть великим професіоналам важко з ним працювати: в першій частині вся команда витратила дуже багато часу на обробку саме роботів. Гільєрмо раз за разом повертався в студію та казав усім: “Ні, нам потрібно доробити ось цю деталь. Цей гвіздок треба переробити”. Він — один з моїх найулюбленіших режисерів.
Я ще не встигла подивитися його останній фільм — про любов людини та амфібії — "Форма води" і поки не можу його коментувати, але мені здається, що сюжет легко трактувати як історію про любов між двома душами, а не тілами
Про зйомки в "Тихоокеанському рубежі — 2" та команду
Ще до початку зйомок Джон Бойєга, продюсер "Тихоокеанського рубежу — 2", сказав мені, що зібрався дуже особливий колектив, а Стівен С. Денайт підтвердив: "Рідко, коли буває настільки сімейна обстановка на майданчику". І знаєте, це було дійсно так: серед усіх нас не було жодної людини, яка б не відчувала себе частиною цієї великої родини. Від цього залишилися неймовірні враження — і, звісно, тому, що це було вперше, коли я знімалася в такій великобюджетній картині. Мені було дуже цікаво зустрітися не тільки з режисером і не тільки з нашими чудовими акторами, але й з усією знімальною групою — деякі гримери та костюмери були номіновані на "Оскар", а деякі його вже отримували. Коли я прилетіла в Австралію, на місце зйомок, продюсери організували круглий стіл для усієї команди — і вже тоді було зрозуміло, що робота над цим фільмом буде сповнена веселощів та подарує мені особливий досвід.
Вся знімальна група жила в одному готелі близько півроку, увесь час зйомок фільму, і не дивно, що за цей період ми встигли потоваришувати. До речі, я перенесла свою сімейну традицію, яку люблю ще з дитинства, на знімальний майданчик. Ми вітали кожного іменинника: усі рано-вранці прокидалися та пробиралися до нього у номер, біжучи через весь готель лише у піжамах та шкарпетках, а коли він нам відчиняв двері, ми закидували його повітряними кульками, голосно співаючи пісні.
З якоюсь частиною команди ми спілкуємося до сих пір, не дивлячись на те, що пройшов вже рік після завершення зйомок. Намагаємося зустрічатися кожен тиждень у нашому секретному місці в Лос-Анджелесі: навіть коли я відлітала в Україну, вони влаштували мені вечерю, ніби щоб провести мене додому.
На Іванні: сукня, жакет, мюлі, все — Poustovit
Про роботу з режисером Сюзанною Фогель
Перш за все, мене захоплює сценарій: коли я читаю щось особливе, у мене мурахи бігають по шкірі. Після цього відчуття я можу віддати всї свої сили та енергетику своїй майбутній героїні. Так сталося з Сюзанною Фогель, режисером комедійного фільму "Шпигун, який мене кинув", у якому я знімалася. Ми відчули унікальний зв'язок з нею.
Коли ми з Сюзанною працювали над моїм образом, ми могли піти різними шляхами, але найголовніше було те, що наше бачення співпало. Взагалі, коли я вперше зустріла її, я зрозуміла, що це буде цікава подорож. На знімальному майданчику часто таке траплялося, що мені потрібно було лише глянути на неї між дублями, аби зрозуміти, що потрібно робити, чого бракує або, навпаки, забагато. Це не тільки тому, що вона — чудовий режисер, але й тому, що між нами існувало жіноче співрозуміння. До речі, на знімальному майданчику "Шпигуна" працювало багато жінок. Сюзанна активно підтримує жінок в кіноіндустрії, за що я її також дуже сильно поважаю.
Про спілкування з іншими актрисами
Я упевнена, що кожен актор на знімальному майданчику, незалежно від його досвіду та висот, яких він досягнув, повинен спостерігати за іншими та постійно вчитися. Коли я працювала з Кейт Маккіннон та Мілою Куніс, наприклад, я завжди спостерігала, як вони реалізують себе у кадрі, як додають образу щось особисте. Якось Кейт підійшла до мене, коли я працювала над своєю сценою перед зйомками, сіла поруч та стала дивитися, що я роблю. Мабуть, хвилин 5 так просиділа, а потім спитала: “Ти можеш мені пояснити, як ти працюєш над своєю героїнею, як ти оброблюєш цей сценарій?”. Мене зачіпило, що їй було цікаво подивитися на мій процес думок. Це у мене викликало в її бік неймовірну повагу та зацікавленість в ній як в людині. Це і є професіоналізм, на мою думку. Кожен знімальний майданчик кращий за будь-який університет: ти ніби проходиш нову школу кожного разу, коли робиш новий фільм.
На Іванні: сукня — Katerina Rutman, мюлі — Poustovit
Про секретну мову з Мілою Куніс
Перед початком зйомок "Шпигуна" Сюзанна відправила мені та Мілі е-mail, у якому прикладала фотографії борща. Вони зварили у їхньому офісі, та додала до листа: "Ми надзвичайно раді, що дві українки будуть працювати на одному знімальному майданчику". Мені не терпілося почати працювати з ними — і в той день Міла була дуже рада побачити мене. Коли ми з нею та її чоловіком Ештоном Кутчером вперше зустрілися, то взяли човен всією командою та поїхали на острів. Буквально усю подорож ми розмовляли про Україну.
А ще в нас з Мілою була секретна мова — російська. Між іншим, вона дуже добре розуміє українську мову, але їй легше розмовляти російською.
На Іванні: сукня — Katerina Rutman
Трошки про українське кіно
Чесно кажучи, за світськими подіями та прем’єрами в українському кіно я особливо не слідкую, але якщо трапляється щось цікаве, то мені одразу повідомляють про це мої батьки, які теж працюють в індустрії. Я завжди відкрита до співпраці з українськими кінематографістами, та мене цікавить доля українського кіно. У мене є один режисер, з яким я дуже хочу попрацювати, але поки я потримаю це в таємниці.
На Іванні: сукня — Lake Studio
Над зйомкою працювали:
Фотограф: Ярослав Бугайов
Стиліст: Евгенія Скварська
Макіяж: Наташа Васільєва
Зачіска: Людмила Агаханова
Продюсер: Діана Мельнікова
Асистент стиліста: Катя Махно