Соціолог Георг Зіммель (1858—1918) виклав свої роздуми про моду в праці "Філософія культури".
Для Зіммеля, на відміну від багатьох інших філософів, життя не було пустим простором у космосі, а люди не сприймались як випадковий набір хімічних елементів. Для такої тонкої натури, як Георг Зіммель, життя представлялося безпосереднім продовженням людських почуттів, думок, спонукань. Тому мода для нього була не тільки соціально-культурним феноменом, а й метафорою бажань.
Мода об'єднує людей
Зіммель першим з соціологів побачив моду не лише як прояв суперницьких амбіцій та механізм споживання — як і в кожному аспекті життя, він бачив в ній лише прекрасне. І цим “прекрасним” є соціалізація: за допомогою моди індивід соціалізується і, взаємодіючи з іншими, інтегрується в суспільство.
Людина починає використовувати моду задля привернення уваги оточуючих, аби показати себе з кращого боку. Мода стає виразом її суспільної ролі.
Бажання виділитись за допомогою модних тенденцій найкраще відображає громадську думку та настрої в суспільстві. Для прикладу можна згадати хоча б хіпі у 1970-х або суфражисток, які обрали білий колір символом боротьби за рівні права.
Суспільство неможливе без моди
Для Зіммеля мода була формою соціації — стійким і повторюваним паттерном людських взаємодій, вивченню яких він присвятив більшу частину свого життя. За принципом соціації він виділив дві основні функції моди у формуванні людських взаємодій: поєднувати та індивідуалізувати.
Зіммель, як і Спенсер, розглядав поняття наслідування: людина, слідуючи за модою, виділяється серед інших, підкреслює свою індивідуальність, але врешті решт стає однією з наслідників. Взаємодіючи таким чином, індивіди об'єднуються в окремі соціальні групи та зрештою в суспільство.
Але Зіммель акцентує увагу на тому, що мода можлива тільки в суспільствах з ієрархічною соціальною структурою і не може існувати там, де немає класів (а вони, як писав Карл Маркс, є всюди).
Мода залучає до політики
Мода підкоряється суспільним ідеалам, які формуються в вищих класах і переходять до нижчих. Коли мода еліт потрапляє донизу, еліти відразу ж від неї відмовляються. Представники нижчих класів, одягаючись в манері еліт, відчувають свою залученість до усіх аспектів життя вищого класу.
А так як представники вищого класу були у своїй більшості представниками влади, люди проявляли симпатію саме до політичної сфери. Мода була способом відчути себе причетним до державних справ, наблизитись до вищого суспільства. Ця ілюзія частково призвела до численних європейських революцій в ХІХ столітті. Політика, як і мода, вийшла в маси.
Політики мають бути трендсеттерами
Писав Зіммель і про тих, кого сьогодні ми називаємо трендсеттерами, але трохи в іншому розумінні — знову ж таки, більш політичному. Завдяки владі, яка в модерному суспільстві перестає бути незмінною, управління державою має перейти до людини, що вміє передбачати нові тенденції та відчуває дух часу. Така людина не просто краще передбачає можливі повороти внутрішньої і зовнішньої політики, а й програмує їх, пропонуючи нові стилі ведення політики.
Мода прагне до природи
В "Філософії культури" автор викладає свої роздуми про зв'язок моди з природою. Людина, що слідує за модою, змагається з природою. Однак соціолог мав на увазі зовсім не флору та фауну.
“Загальною природою” Зіммель називав суспільство, кероване природними інстинктами — тобто “людською природою”. Мода підкорюється суспільним ідеалам, суспільні ідеали, в свою чергу, природі. Тенденції, що панують в суспільстві, наближають кожного, хто намагається за допомогою них підкреслити свою індивідуальність, до цієї “загальної природи” мас.
Мода — уособлення влади жінок
Зіммель намагався пояснити пристрасть жінок до моди нестійкістю їхнього соціального положення: мода дозволяла їм задовольнити потребу у самовираженні та підвищенні статусу в тих випадках, коли в інших сферах життя їм в цьому було відмовлено. За допомогою суконь жінки могли відстоювати свої політичні інтереси та виражати протест суспільним нормам, як це було в ХІХ столітті. Сьогодні феміністки використовують маскулінність як засіб боротьби з гендерними стереотипами та сексизмом.
Георг Зіммель вірив, що в XX столітті мода перестане бути уособленням майнової нерівності, а, навпаки, перетвориться в механізм породження соціальної справедливості. Мода стала масовою і доступною, а отже, Зіммель не помилився.
Читайте також: Теорії моди в класичній соціології: Герберт Спенсер