Карл Юнг писав, що, розгадуючи символи, ми стикаємося не лише з самим символом, але й натрапляємо на всю цілісність індивіда, що продукує його; розуміння символу включає в себе вивчення його культурного підґрунтя. Здається, прямі патріотичні алюзії з використанням зображень державних чи етнічних символів на одязі вже не дивують; хоча й чіпляють за живе.
Проте більш прискіпливий погляд на молоді українські бренди, які зовсім нещодавно з’явилися і потроху набирають обертів, показує, на щастя, й інші грані символічного мислення в нашому суспільстві. Цікаво відкривати для себе українські молоді виробники одягу, що вміло вкладають інтелектуальні та емоційні символи в принти на одязі, і для яких, як не крути, творчість та креатив передують прибутковості. Поки що, принаймні.
У сучасному постмодерному суспільстві змішані в одне непоєднувані поняття, предмети та образи. Високе мистецтво, масова культура, античні скульптури, комікси, патріотизм, космополітичність, кітч, ф’южн і 3D принтери. У такій еклектиці використання різного роду символів є прагненням сучасної людини до виходу з суспільних рамок та обмежень, голосом зсередини при мовчанні, вивертанням власної суті назовні.
Символ – це код, який використовується людиною для отримання, збереження, накопичення та передачі інформації. Тому він і належить до інтелектуальної та культурної спадщини людства, є її виразником. Завдяки символам моральні цінності та світогляд залишаються актуальними протягом багатьох століть.
Мода рідко оминає силу символів та символізації. Ця тема завжди актуальна та піддатлива до трансформації, як людська свідомість, полісмислова та не потребує перекладу, на відміну від вербальної комунікації; є невичерпним джерелом натхнення. Якої надзвичайної сили набула колекція від Dolce&Gabbana, сповнена релігійних символів та зображень церковних фресок на одязі та в аксесуарах. І продемонстрована акурат, немов зумисно, відразу після зречення Папи Римського Бенедикта XVI від престолу.
Творіння французького дизайнера одягу Жана-Шарля де Кастельбажака завжди наповнені символами, але показана на виставці у Лондоні 2009 року колекція під назвою “Тріумф знаку” була таки справжнім тріумфом символічного знаку. У своїй колекції репродукцій картин європейських художників (Едуар Мане, Жан Огюст Енгр, Давід Фрідріх Каспар) дизайнер поєднав логотипи сучасних відомих маркетингових брендів та картини класичного мистецтва. Таким чином впізнавані образи теперішнього та минулого були поєднані в одне ціле для створення нових опозиційних образів – символічна синергія масової культури та шедеврів живопису виражається у накладенні логотипу на зображення. От такий постмодернізм.
Мода завжди у пошуку нових символів, і в прямому, і в переносному значеннях. От британський Telegraph у статті “9 new fashion status symbols” сміливо виокремлює нові «статусні фешн-символи», щоб легко замінити таку класику, як взуття від Christian Louboutin чи тренч від Burberry.
Отож, пропоную зануритися в той символізм, який виходить з молодих умів, живий, прогресивний і близький. Молоді українські бренди – є безпосереднім відображенням суспільної думки, символічним вираженням загального культурного та інтелектуального рівня сучасного прогресивного прошарку українського суспільства.
Помірна ціна (а в порівнянні з іноземними аналогами – непристойно низька), натуральні тканини та копітке нанесення візерунків – загалом такі якості притаманні ледь не всім молодим і молодіжним українським брендам. Значить, виділятися вони мають в іншому. Ну що ж, зазирнемо в молодий український фешн-символізм.
Tobehip, здається, рекордсмен із кількості принтів – близько 250. Колажі, алюзії (тут вам і angry birds, і скріншот з Instagram, і мультяшні герої в незвичному контексті та інтерпретації), по-підлітковому зухвалі виклики (перевернутий хрест із слоганом Believe in yourself, непристойні жести й матюки) – кожен принт приправлений доброю жменею сарказму та самоіронії. На жаль, поки власний сайт Tobehip не функціонує, тому одяг від бренду можна купити на сайтах, де зібрані українські виробники або на сторінці у… гм… vkontakte (!).
Засновники та дизайнери бренду «Sil’» позиціонують стиль своїх принтованих футболок, як «інтелігентний європейський вуличний». Окрім заявленої високої якості тканин (окрему сторінку на сайті виокремлено для порад по догляду за виробами) та приємної «української» ціни, особливо дизайнери пишаються принтами. Спеціально розроблені для своєї аудиторії – прогресивної, багатогранної, інтелігентної людини, яка не належить, як вони самі кажуть, до жодної групи «унікалів», типу хіпстерів, ламберсексуалів, неформалів тощо. То ж маємо наступне: футболки з 100% бавовни, стиль – унісекс, серце з ластівок, банка законсервованих снігурів з укропом, коктейльні єдинороги, хот-чихуахуа-дог, колажі для наймрійливіших. Ну все в них солодко і мило, але цікаво, чим їм так не вгодили ті хіпстери?
Шовкові тканини з Італії, прямий крій та підгорнуті рукави на футболках, світшоти та майки з мальовничими принтами-репродукціями сучасних українських художників. Знайомтеся, це – SmartArt. «Art одяг для smart українців» – таке позиціонування у бренду. Молоді активні дівчата, які пов’язані з мистецтвом безпосередньо чи завдяки естетичним вподобанням – така цільова аудиторія SmartArt. Найбільш виразними видаються вироби з акварельними принтами: соковиті гранати, гедоністична корова, психоделічні губи. Здається, дизайнери ще й спідниці от-от випустять та й шоурум свій відкриють. Побачимо, чи все в них буде так само smart-art-print.
Бренд Bezmej орієнтований на жіночу аудиторію, вочевидь романтичну, творчу та мрійливу. Тут вам і білосніжна натуральна тканина, і ніжні акварельні принти, і звірі в новій колекції осінніх кофтинок – чи то з дитячих розмальовок, чи то зі сновидінь, чи то з фольклорних марев. Приємний бонус – дизайнери випускають не більше 10 одиниць одного розміру.
Усі шаблони рве і стереотипи ламає експериментальний бренд – Кофтан. По-перше, частина коштів із продажів іде на благодійність, по-друге, усі принти на футболках та світшотах є своєрідним полотном для вираження фантазії пацієнтів психіатричної клініки. «Прямая нога», «Карпатыгорстрой», «Замерзло мороженое», «С дуба падают листья ясеня» — божевілля, арт-терапія для душі чи дзеркальне відображення фобій – вирішувати кожному окремо, але вже точно такий продукт не зветься ординарним.
Тішить думка, що український ринок виробництва одягу функціонує, розширюється і молодшає завдяки участі в ньому все більшої кількості саме молодих гравців. Ще більше імпонує тренд, що кожен із брендів намагається виокремитися з-посеред інших «правильними» параметрами: якістю, емоційністю, клієнтоорієнотованістю, ціною. У деякій наївності, часом бунтарстві, раптовій експресивності й алюзійності полягає символічність принтів на одязі від українців. Та хіба інакшою може бути творчість прогресивної молоді країни у самому серці Європи?
Текст: Леся Кияк-Редькович
