Українська література багата на письменників-самородків, твори яких приголомшують, а їхні літературні форми впевнено конкурують з одиницями всесвітньо відомих, історично визнаних авторів.
Знайомство з українською романістикою здебільшого починалося на шкільних або університетських лавах, однак його продовження поза академічним часом зводилося до крайньої межі. У контексті боротьби за культурну тожсамість ми шукаємо власних героїв, а отже, власну літературу. Пропонуємо ближче познайомитися зі світом романів видатних українських письменників XX століття.
Віктор Петров-Домонтович «Без ґрунту», 1948 рік
Віктор Петров писав під кількома псевдонімами, зокрема найпоширенішими для його художніх творів було В. Домонтович, а для філософських – Віктор Бер. Саме він разом з Валер’яном Підмогильним, автором відомого урбаністичного роману «Місто», вважається зачинателем жанру українського інтелектуального роману. Серед його вибірки найвизначнішими є «Дівчина з ведмедиком» та «Доктор Серафікус», однак неабиякої уваги заслуговує модерністський роман «Без ґрунту».
Роман пронизаний проблемою «безґрунтянства», що стала чи не найбільш актуальною зараз. Забуття своєї домівки, втрата зв’язку із сакральний мають неодмінний прояв асиміляції у майбутньому. Події відбуваються у 20-х роках минулого століття, сюжет розповідає про столичного авторитетного мистецтвознавця, який їде у відрядження в місто свого дитинства – Катеринослав, зараз Дніпро. Головним образом є Варязька церква, велична архітектурна пам’ятка, недобудований собор архітектора Линника, долю якого має вирішити герой роману.
Іван Багряний «Тигролови», 1948 рік
Вінцем жанру українського пригодницького роману є «Тигролови» автора Івана Багряного. Головним мотивом твору є теза «Сміливі завжди мають щастя», а його сторінки пронизані жагою до життя, гумором серед відчаю та оптимізмом посеред трагедії. Роман є екзотичним і ландшафтно новим для української літератури, адже події розгортаються у 30-х роках минулого століття на далекому Сході, дикому Приамур’ї, де звичним є полювання на тигрів.
Головним героєм є Григорій Многогрішний, який, утікши з ешелона смерті, зумів вижити серед безлюдної тайги. Однак все ж деякі люди йому потрапили – родина українських переселенців Сірків. Пригоди, поєднані з виром почуттів справжнього кохання, й життєствердний настрій роману надихнуть на нові звершення та внутрішню рефлексію.
Юрій Яновський «Майстер корабля», 1928 рік
Модерністський роман, стилізований під мемуари, одразу ж занурює в творчу атмосферу 20-х років XX століття. Події роману відбуваються в сонячній Одесі, а головні герої, серед яких редактор То-Ма-Кі, режисер Сев та балерина Тайах, працюють над створенням сценарію фільму та спорудженням для нього спеціального корабля на Одеській кіностудії, одній з перших кінофабрик у світі.
Юрій Яновський відобразив свою біографію на сторінках твору, а так в сюжеті можна впізнати мистецький пантеон того часу: режисера Олександра Довженка, художника та архітектора Василя Кричевського. Роман є одою мистецькому життю, коханню й кінематографу.
Читайте також: Осінь Mode On: 5 нових книжкових спогадів про літо