Кохання — вічна тема в мистецтві. Протягом століть митці зображували різні вимірі цього солодкого й інколи гіркого почуття: страждання, тугу за близькими, ніжне тремтіння перед зустріччю, пристрасть, і щирість у поцілунках, обіймах. У творчості українських художників любовний лейтмотив втілювався по-різному залежно від історичного контексту та використовуваної ними художньої мови.
Майстриня «наївного мистецтва» Марія Приймаченко поміщала своїх закоханих поміж казкової природи. Шістдесятник, творець української неосецесії Віктор Зарецький звертався до еротизму, а Микола Пимоненко у властивій йому реалістичній манері змалював сцену побачення з зашарілою дівчиною в національному строї на початку XX століття.
Як українські художники зображали любов — дивіться нижче в добірці L’Officiel Online.
Федір Кричевський. Триптих «Життя» (Любов), 1927
Микола Самокиш. «Молодята», 1910-ті
Всеволод Максимович. «Поцілунок», 1913
Віктор Зарецький. «Оксамитова ніч. Духи кохання», 1990
Микола Пимоненко. «Побачення», 1905
Іван Марчук. «Елегія», 1995
Адальберт Ерделі. «Заручений», 1950-ті
Віктор Зарецький. «Поцілунок», 1984
Марія Приймаченко. «Дівчинка з козаком на прогулянці», 1980-ті
Робота Івана Марчука
Читайте також: Бранець краси: що треба знати про художника Віктора Зарецького — творця української неосецесії