“Друкована графіка знову виходить на авансцену, бо люди дещо втомилися від тимчасовості сучасного мистецтва. Не можна казати, що вона – щось архаїчне. Це сучасне мистецтво, яке постійно змінюється, висвітлює актуальні питання”, – каже Катерина Підгайна, співкураторка виставки “Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-XXI ст.”. Проєкт мав відкритися в Мистецькому арсеналі у березні, але через заходи безпеки із запобігання розповсюдженню коронавірусу переноситься на травень. Але це не завадить нам розібратися в цікавій темі.
Графічні техніки й нині залишилися такими, як були, наприклад, двісті років тому. Вони потребують значного хисту художника, що високо цінується людьми, які потребують потужного мистецького імпульсу. Саме тому такі медіуми, як графіка, залишаються популярними.
“Графіка ніколи не втрачала своєї крутості. Нею займалися найвизначніші митці Середньовіччя, Ренесансу, епохи бароко тощо. Україна не була винятком. До нас із появою друкованої книги “заходить” графіка і відтоді супроводжує кожен етап історії країни”, – розповідає Ірина Боровець, співкураторка “Відбитку”.
За допомогою кураторок виставки дізнаємося всі подробиці про українську друковану графіку, щоб ґрунтовно підготуватися до масштабного проєкту.
Модний медіум
З початку ХХ століття, коли відбувалися бурхливі мистецькі процеси, і до набуття незалежності нашою державою графіка постійно трансформувалася, але завжди мала свою нішу. Нею цікавилися видатні митці. Графіка – це і високе мистецтво, і високе ремесло. Художники, які обирають графіку, роблять це свідомо. Бо сам процес її створення передбачає непростий шлях: від рисунка, перенесення його на кліше і до відбитка.
Виставка “Відбиток” присвячена виключно друкованій графіці як медіуму, адже є ще авторська рисована графіка. Проєкт покликаний звернути увагу на те, що друкована графіка завжди є актуальною, з нею працюють як відомі, так і молоді митці. Останні її розвивають і осучаснюють, використовуючи нове формотворення, вони впроваджують мультидисциплінарність у графіці, яка все частіше виходить за межі паперу.
Зеновій Кецало " Молодиці з Криворівні", 1966, лінорит
В Україні дуже багато графіки. На виставці це буде відчутно, адже експозиція репрезентуватиме зріз за сто років, який в Україні поки ніхто не робив. Нині на графіку мода в усьому світі. Вона відповідає тренду arts & crafts, це ще один доказ на підтвердження того, що графіка є актуальним видом мистецтва.
Термінологія
Графіка поділяється на друковану, коли робиться відбиток на папері, і не тільки на ньому, з кліше, і рисовану, яка не має тиражування. Друкована графіка, вона ж – гравюра, чи естамп. Гравюри можуть відрізнятися за технікою створення. Їх дуже багато. На виставці в Мистецькому арсеналі будуть представлені основні техніки і глибокого, високого та плоского друку (при високому друці, ліногравюрі чи деревориті, фарба переноситься з виступаючих, високих частин кліше; при глибокому друці, офорті, кислотою протравлюються глибини на металевій формі і фарба переноситься з глибин; плоский друк, літографія, передбачає перенос зображення з каміння).
Технік друкованої графіки справді дуже багато. Кожна з них використовується митцем з певною метою, адже дозволяє досягти того чи іншого ефекту. Тому в одній гравюрі часто можна побачити змішану техніку, наприклад офорт, акватинту тощо.
Також техніки виконання гравюри цікаві тим, що гравер завжди мислить в матеріалі й розуміє, що саме необхідно для реалізації задуму. Зазвичай митець обирає для себе основну техніку, яка і визначає його авторський стиль. Але важливий не лише рисунок, робота над кліше, а й друк, адже він може давати непередбачуваний ефект і також є мистецьким процесом. Навіть гравюра, що виходить накладом 10-50 штук, може різнитися одна від одної.
Ще є трафаретний друк, наприклад шовкографія, офсетний друк – вони нині популярні, адже доволі прості у створенні.
Концепція виставки
Простежити трансформацію графіки за останні 100 років, що на неї впливало і на що впливала вона у формуванні суспільства. Експозиція розпочнеться з робіт першого десятиліття ХХ сторіччя, коли графіка остаточно стала незалежним медіумом, відійшла від суто книжкової ілюстрації. Початок ХХ століття характеризувався буремним сплеском і розвитком різних стилів, експериментами, творчою свободою, викликаною суспільно-політичними змінами. Тому графіка цього періоду дуже багата і на стильову різноманітність, і на образну.
Куткін Володимир, із серії ліногравюр «Земля моя», 1967, лінорит
Коли йдеться про радянські часи, варто згадати про те, що тотальна цензура вплинула і на графіку, але менше, ніж на інші види мистецтва, адже вона залишалася досить утилітарною, тобто графіку використовували перш за все для ілюстрування книжок, розповсюдження інформації – на плакатах, листівках тощо. Графіки було дуже багато, тому весь її контент важко було відстежити, і, відповідно, не так сильно він піддавався цензурі. Хоча митці того часу мали дуже умовну свободу. Не варто забувати про українських художників, які стали відомими в еміграції. Наприклад, Якова Гніздовського, Аркадію Оленську-Петришин, Мирона Левицького, Івана Остафійчука та інших.
Гніздовський Яків "Ягнята", дереворіз
Графіка часів незалежності – окрема глава, просякнута духом свободи, експериментаторства, пошуком автора самого себе на зламі епох. З тих часів далеко не всі, хто займався графікою, продовжили з нею працювати, тому що це був час випробувань. Дехто пішов у дизайн, дехто – у живопис. Наприклад, митець Павло Маков – один з небагатьох представників харківської школи, хто залишився вірним графіці навіть після важких 1990-х.
Маков Павло "Межа. Великий сквер", 2014-2015, малюнок, багаторазове інтагліо, акрил, папір
На виставці також будуть представлені зовсім молоді автори. Їх буде дев’ять. Це як митці та мисткині, так і арт-групи, що також демонструє актуальність графіки. Молодь цікавиться нею, демонструє, що графіка вже не є мономистецтвом, а інтегрується з іншими медіа, наприклад поєднується з архітектурою, відео, муралізмом.
Акценти експозиції
Експозиція виставки складатиметься з трьох блоків. Перший присвячено мистецтву графіки, яка творилася на зламі епох: від початку ХХ століття до 1990-х. Це не буде порівнянням, скоріше зіставленням, дослідженням того, що відбувалося з митцем і мистецтвом у турбулентний час. Так, буде незвично бачити поруч графіку Олександра Сухоліта і бойчукістів. Але все буде пояснено наративом.
Сухоліт Олексанр "Адам", 2001, суха голка, монотипія
Другий блок присвячується графіці радянського періоду, але і тут будуть паралелі з графікою нинішньою. Бо в абсолютно кожен зал буде інтегровано твір молодого митця чи групи. Цей період демонструється не через дисидентство, а через здатність митців попри цензуру залишатися цікавими, новаторськими. Георгієм Якутовичем, Сергієм Адамовичем тоді створювались епохальні речі.
Третій блок – інфінітивна графіка. Термін, який було запозичено із щоденників художника Олександра Аксініна. Це мистецтво поза часом і простором, мистецтво, яке порушує вічні, екзистенційні питання. Вона могла бути створеною у будь-який період, а роботи не пов’язані з певною епохою, режимом, подіями. Це твори мистецтва іншого виміру.
Аксінін Олександр "Королевство абсурдов Джонатана Свифта", 1978, офорт
Кожен зал цих блоків матиме свою тематику: фольклорно-декоративна течія, книжкова ілюстрація тощо. І певні акценти – для того, щоб продемонструвати цікавий кейс через людину або явище. Наприклад, в першому залі таким акцентом будуть гроші Олега Тістола та його натхнення досвідом Георгія Нарбута. Об'єктом дослідження буде зв'язок між сучасним митцем та українським класиком, те, що спонукало їх до такого експерименту, самої інтенції.
Тістол Олег, "Роксолана А", 2010, офорт, високий друк
Окрему увагу ми вирішили привернути і до персоналії Богдана Сороки – відомого львівського графіка. Бо його життя і творча доля, цілісна та непересічна, заслуговують на це. Богдан Сорока народився у в'язниці, його тато й мама, діячі ОУН, відбували покарання в таборах – польських і радянських. Сороку виховували бабуся та дідусь. Він ніколи не був членом спілки художників. Коли ж країна здобула незалежність, Сорока першим критикував колишніх опозиціонерів, які побігли по звання та регалії. Часто його роботи прибирали з виставок прямо у день відкриття, але дуже цінували в США та Канаді, вивозили за кордон попри “залізну завісу”. Сорока знаний як віртуозний майстер, який займався ліноритом.
Буде зроблено акцент і на творчості Олени Кульчицької, яка займалася графікою тоді, коли ця справа була переважно чоловічою.
Як знатися на графіці
По-перше, для того щоб не було сумнівів, на виставці буде окрема частина, яка пояснюватиме теорію, технологію. Буде словник, інструменти, що використовуються для створення робіт у тій чи іншій техніці. Тобто на глядача чекає багато інформації, яка допоможе зрозуміти, що буде далі. По-друге, відвідувачі виставки побачать відео, на якому самі митці створюють роботи і пояснюють процеси. Все це додасть глядачам теоретичних знань. Але слід покладатися і на власний естетичний досвід, він підкаже, чи вправний той чи інший митець щодо рисунка, побудови композиції.
Що таке графіка? Це лінія і пляма на площині. З їхньою допомогою художник може досягати безлічі дивовижних ефектів. Тому кожен відвідувач виставки зможе знайти в експозиції щось близьке собі.
Манжос Володимир “Freehand melody”, 2019, офорт
Читайте также: Art Basel Гонконг проведут первую онлайн-выставку