Цими вихідними українська столиця вкотре відзначила День Києва. З цієї нагоди L’Officiel Online зібрав 5 фільмів від вітчизняних режисерів, де це різностороннє місто є одним із головних героїв. Від короткого метру про знамениту техно-вечірку «Схема» та її відвідувачів до документальної стрічки про берегиню оранжереї на ВДНГ — більше в нашій добірці.
«Герой мого часу» (2018)
«Герой мого часу» — дебютний повнометражний фільм Тоні Ноябрьової («Ти мене любиш?»). За цю роботу її було визнано найкращою українською режисеркою на 9-му Одеському міжнародному кінофестивалі. Кінокартина розповідає про Жорика (Євген Бушмакін) — одного з тих, хто переїжджає з невеличкого населеного пункту у Київ, щоб знайти своє життєве призначення саме в столиці. Головний герой бажає хорошого життя з відвідинами сучасних мистецьких галерей, проте поки отримує брудні під'їзди, зламані ліфти й дешеве пиво в пластиковому стакані. Тож Жорик починає шукає гарну роботу та намагається побудувати стосунки із заможною дівчиною, з якою його розділяє соціальна статусна межа. Та чи вдасться йому змінити курс свого життя?
«Присвячується молоді всього світу» (2019)
У центрі короткого документального метра режисерського дуету Яреми Малащука й Романа Хімея — відома техно-вечірка «Схема». Її події розгортаються в просторі київської кіностудії імені Олександра Довженка. Він трансформований у танцмайданчик із натовпом та музикою знаменитого електронного музиканта Станіслава Толкачова. Така подія — це одночасно очікувана втеча від буднів для київської молоді й місце прийняття. Яке її значення для юних відвідувачів та що відбувається після закінчення ночі — на ці запитання намагається відповісти фільм «Присвячується молоді всього світу».
«В радості, і тільки в радості» (2018)
Короткометражна стрічка «В радості, і тільки в радості» режисерки Марини Рощини зосереджена на історії молодої матері Каті. Вона відвідує київські вечірки, намагається продовжувати своє юне життя й закохується в музиканта, стосунки з яким швидко набирають обертів. Проте з плином часу їй все важче зізнатися, що вона має сина. Тепер перед головною героїнею постає вибір: особисте життя чи відповідальність перед дитиною.
«Це побачення» (2023)
Андріївський узвіз, Поштова, Поділ і Михайлівська — у дебютному ігровому фільмі режисерки Надії Парфан («Я не хотіла робити фільм про війну») постають найзнаковіші локації Києва. Короткометражна стрічка висвітлює історію столиці, де триває повномасштабна війна, але «життя не припиняється в усіх його проявах». Ранком головний герой мчить Києвом на автівці, проїжджаючи повз найвідоміші місця. Коли машина зрештою зупиняється, із неї виходить людина в камуфляжі. Це — побачення. Фільм «Це побачення» Надії Парфан здобув спеціальну відзнаку журі на Берлінському міжнародному кінофестивалі.
«Історія зимового саду» (2018)
«Історія зимового саду» — документальний фільм режисерства Семена Мозгового про павільйон квітникарства на київській ВДНГ і його берегиню. Валентина Миколаївна вже 45 років ретельно доглядає колекцію екзотичних рослин у ньому, проте час виходу на пенсію невідворотно наближається. Тож коли керівництво просить її скласти повноваження, вона протестує, адже гадає, що без неї рослини загинуть. А втім, схоже, виплекана нею оранжерея «живе за власними законами».
Читайте також: Як створювався новий фільм режисера Вігго Мортенсена, який відкриє фестиваль Миколайчук OPEN.