У кінотеатрі "Київ" в рамках 47-го кінофестивалю Molodist відбувся кінопоказ-дискусія фільму "Сильні духом" режисера В'ячеслава Бігуна на підтримку українських політв'язнів. Стрічка висвітлює історію одного з перших звільнених з російської тюрми українських політв'язнів – Юрія Яценка. За ґратами РФ Юрій провів 367 днів.
"Напевно, мало кому відомо, що доводиться пережити політв’язням, – розповів Юрій Яценко, радник міністра закордонних справ України та юрист. – Я вважаю, що місія кожного політв’язня, який буде звільнений, – по можливості повідомляти про порушення своїх прав зовнішньому світові. Це, безперечно, сприятиме звільненню решти незаконно ув’язнених громадян".
Сьогодні редакція L'Officiel Online публікує цитати з публічної розмови з 47-го кінофестивалю Molodist, в рамках якої правоохоронці, активісти, чиновники, режисери та сам Юрій Яценко обговорили питання захисту та звільнення українських політв'язнів за допомогою кіно та культурного впливу загалом.
Пилип Іллєнко
голова Державного агентства України з питань кіно
Тема політв'язнів набуває все більшої гостроти. Це проблема не кінематографічна, а загальнополітична, з якою зіткнулася Україна передусiм.
Кожен раз, коли чуєш таку історію чи переглядаєш такий фільм, відразу ставиш себе на місце цієї людини та запитуєш себе: "Чи витримав би я? Що б я робив у цьому випадку?" Особисто у мене відповідей на ці питання немає. Щодо ситуації загалом, то я впевнений, що українська влада не потребує нагадувань, вона робить все, що можливо, просто треба говорити відверто – можливостей, щоб звільнити юридичним способом чи фізичною силою наших політв'язнів, у нас нема.
Взагалі, слово "політв'язні" не є коректним терміном, адже це фактично заручники. Термін "політв'язні" застосовують до громадян країни, у якій вони ув'язнені з політично-внутрішніх причин. Українські громадяни, які знаходяться у російських тюрмах, – це заручники. Мета їхнього перебування там та катування очевидна: залякування та шантаж української влади та держави. Яку б позицію не займали російські мешканці, вони всі відповідальні за це. Коли ми говоримо про українських заручників, які знаходяться в Росії, то ми не можемо самостійно з цим боротися. Ми цінуємо підтримку світової спільноти, яка сьогодні існує. Європейська кіноакадемія стала лідером в світовій кіноспільноті по приверненню уваги до Олега Сенцова та інших заручникiв.
Василь Бондар
заступник міністра закордонних справ України
Ми повинні пам'ятати те, що наші друзі страждають. Цей фільм ["Сильні духом"] – це історія успіху. Їх, на жаль, поки що мало. Я думаю, що спільними зусиллями, а саме завдяки владі, родичам, правозахисникам, народній спільноті, ми зможемо домогтися звільнення заручників і повернути їх сюди – до цього этапу ми не маємо права покладати руки.
Питання "Хто б і як би себе вів?" – це звернення до кожного. На кожній нашій зустрічі питання щодо заручників постає все частіше. На інформаційному фронті йде активна кампанія: як у посольствах, так і у громадах. Цей фільм потрібно показати кожному міжнародному лідерові, який би хотів поговорити з Путіним.
Ми бачимо і чуємо живу історію. Це ті речі, які чіпляють за серце. Це відбувається не тільки з українцями. Уявіть, скільки російських в'язнів сидять по тюрмах. Ми показуємо світу, наскільки брутальним є путінський режим, наскільки вони перейшли людське розуміння та наскільки вони поводяться як країна 30-х років минулого століття.
Маріон Дьорінг
директорка Європейської кіноакадемії
Протягом декількох років на всіх європейських церемоніях ми зберігаємо вільне місце для Олега Сенцова. Ми віримо, що на наступних церемоніях кіноакадемії він зможе посісти своє місце, і це буде найкраща церемонія для всіх нас. Але до того наше основне завдання як Європейської кіноакадемії – продовжувати поширювати цю думку серед європейської кіноспільноти та політикiв. У нас є величезна кількість способів поширення цієї інформації. Ми збираємо підписи, петиції, є величезний список діячів європейського кінематографу, які підтримуть і домагаються звільнення Олега Сенцова.
Європейська кіноакадемія є лише однією організацією, яка підтримує Олега Сенцова. Це лише один голос серед інших голосів, які піднімають це питання. Гадаю, що саме в цьому є сила, – цих голосів, які постійно піднімають і висвітлюють питання про Олега Сенцова, повинно бути ще більше. Їх має бути океан, щоб донести наше повідомлення. На підтримку Олега Сенцова постає ще більше міжнародних організацій: Amnesty International, Pan America та інші. Європейська кіноакадемія об'єднує величезну кількість людей, представників різних держав, і надзвичайно приємно та важливо, що ми підтримуємо їхнє прагнення так само доносити думку про Олега Сенцова та інших українських політв'язнів. Насправді, постійно відбувається велика кількість протестів, не лише на кінофестивалі "Молодість" – вони відбуваються по всьому світу. Наше завдання як кіноспільноти – не припиняти говорити про Олега. Як на мене, саме на це і сподівалися люди, які відповідають за його ув'язнення, – що про нього забудуть. Поки ми не можемо фізично забрати його з в'язниці, проте ми маємо продовжувати свій протест, висловлювати свою думку до того моменту, поки це буде необхідним.
Андрій Халпахчі
генеральний директор КМКФ "Молодість"
Відомо, що зараз 78 українських політв'язнів знаходяться у полоні, і це, безумовно, величезна кількість. Тому я сподіваюсь, що цей показ [фільму "Сильні духом"], ця дискусія – наша з вами спільна підтримка – будуть почуті. Ми не можемо мовчати. Ми маємо робити хоча б ту краплину, яка нам під силу. Я вірю, що Олег Сенцов нарешті буде сидіти поруч з нами в кріслі в якості члена журі та нашого колеги і що він зніме нові фільми. Ми сподіваємося, що всі українські політв'язні будуть на свободі та зможуть розвивати вільну Україну.
Є такий фестиваль "Артдокфест", де, можливий показ цього фільму в Росії. Повірте, дуже важливо, коли є такі митці, як Олександр Сокура, з іншої горстки російського населення, яка виступає на підтримку Сенцова та українських політв'язнів. Після проголошення голодовки Сенцова його підтримали декілька росіян. Ми повинні нагадувати всім, що ми не можемо залишати ні одного українця в таких страшних умовах у гітлерівсько-путінській країні.
Юрій Яценко
український політв’язень, колишній бранець Кремля
Ви знаєте, перед кожним таким заходом я дещо нервую. Чому? Тому що я запитую себе, чому я зараз вільний, а інші – ув'язнені. Більше 60 осіб. Коли я виходив, у Російській Федерації було 12 політв'язнів. Тепер я собі постійно ставлю запитання: що я можу зробити для них? що ми можемо зробити?
Я звільнений завдяки тому, що за мене боролися МЗС та генеральний консул України Геннадій Брескаленко. Геннадій перший, який потрапив до мене в тюрму в Росії, надавав мені сили і вірив в те, що про мене не забули. За мене боролися українські правозахисники: Марія Томак, яка дуже багато зробила для мого звільнення, а також інших політв'язнів. Вона й досі працює над цим питанням. Для мого визволення зробили багато чого журналісти, правозахисники та адвокати.
Коли я виходив, це формально повинно було виглядати так: служба судових приставiв мала довести мене до кордону з Україною. Вони сказали: "У нас травневі свята, ми не можемо довести вас до контролю. Ми просто звільнемо вас з тюрми". Я розумів, що це мені загрожує тим, що мене зловлять ФСБшники і в поза контрольованому просторі будуть знову катувати. Тому у швах мого одягу були заховані одноразові леза з-під бритв, які не пропiкуються металошукачем, бо вони дуже тонкі. Я планував, що, як тільки-но вийду з СІЗО і якщо буде якась загроза, стану перед камерою відеоспостереження, просто триматиму лезо біля шиї, поки мені не нададуть можливостi зателефонувати додому. Але все ж таки мене довезло до кордону з Україною судове представництво, та український прикордонник сказав мені: "Людина, яку ми чекали, прибула. Вітаю вас, Юрію Сергійовичу, в Україні". Українська влада була добре проінформована про мій приїзд. Я зрозумів, що про мене пам'ятають. Якщо підсумувати, то тільки міжнародний розголос та тиск зможуть призвести до звільнення політв'язнів. Широкий розголос можна проводити завдяки активним інформаційним кампаніям та зовнішньополітичній діяльності України.
Анна Паленчук
модераторка дискусії, українська кінопродюсерка, активістка
Коли ми зрозуміли в нашому кінематографічному осередку, що кожна 20 людина знає про Сенцова і дуже багато людей не знають про інших політв'язнів, ми почали поширювати інформаційні ролики, які розповідають їхні історії.
Зараз лунають вирази "Сенцов – це я". Як для мене, цей вираз є дуже правдивим. Кожен українець має розуміти: якщо він їде до Російської Федерації, то може опинитися за ґратами чи в полоні, як і пан Юрій. Ті, хто затримав Юрія, знайшли фотокартки з Майдану, саме це їх "надихнуло" на те, що ви є якоюсь загрозою. Я не знаю особисто тих людей, які планують їхати на чемпіонат світу з футболу до Росії. Але, якщо ви знаєте цих людей, будь ласка, скажіть їм, щоб вони спалили публічно свої квитки в соціальних мережах. І написали звернення до публіки, що "я не поїду на чемпіонат, поки все це не закінчиться, хоча є всі броні".
Є вимога до українського уряду, і вона звучить так: "Має бути призначена людина, яка уповноважена по справам заручників та буде займатися політичними репресіями, які зараз є в Криму. Щоб ця особа була публічним спікером з цього питання".
Марія Томак
координатор у медійній ініціативі за права людини
Потрібно говорити не емоціями, а фактами та цифрами. Щодо цифр, то справді вони дуже різні. Я закликаю орієнтуватися на ту цифру, яку озвучують не державні органи України, а правозахисні організації. На сьогоднішній день це не менше 70 людей. Чому є різнобій? Тому що на минулому тижні було затримано аж 2 людини. Серед них Сервер Мустафаєв, лідер "Кримської солідарності", і Едем Смаілов. Кількість людей зростає, тому цифри весь час стрибають.
По суті, голодуючі в'язні Кремля майже охоплюють всю географію Росії. Від окупованого Криму, де голодує Володимир Балух, потiм Олександр Шумков, який в Брянську, далі Сашко Кольченко, який в Іркутській області. Це мені нагадує радянські історії про ГУЛАГ. Я переконана, що ефект цього голодування залежить в тому числі від нас. Нам потрібно все хитати, щоб добитися реакції. Просто від факту, що Сенцов буде голодувати, на жаль, не має такого резонансу, який повинен бути.
Хочу акцентувати увагу на тому, що в'язні Кремля – це абсолютно різні люди. Як на мене, там є героїчні постаті – це Олег Сенцов, Володимир Балух, хоча вони не названі в'язнями сумління Міжнародною амністією, але для мене вони в'язні сумління. Є люди, які опинились не в тому місці і не в той час. Їх катували подібно тому, як Юрка. Це справи, які спрямовані проти держави України, проти представників влади та українського війська. Скажімо так, що Росія використовує, умовно кажучи, "дрібних", нікому не потрібних, для того щоб використовувати медійний чинник.
Цим питанням [українських політв'язнів] в Америці активно займається Pan America, і вони передавали нещодавно матеріали разом з доказами по фігурантам, які ще не потрапили в списки Магнітського в США, саме по справі Сенцова. Я сподіваюсь, що найближчим часом ця процедура буде завершена і ці люди туди потраплять. Справу Сенцова фабрикували на найвищому рівні - заступника слідчого управління ФСБ з його підписами, контр-адмірала та інших адмірали. Саме тому мені здається, що це частина спецоперації з окупації Криму. І справа Сенцова тут була таким "лякалом", типу "подивіться: правосеки, терористи, вони хочуть все підірвати, а ми вас "защітім". Тобто це от така історія. Закон Магнітського ухвалено і у Литві, Канаді, Естонії – це все ті країни, де потрібна серйозна локаційна робота. Наприклад, у нас є список, укладений по тим, хто причетний до катувань. Це дуже серйозний злочин. Мені здається, що це заслуговує того, щоб поповнити списки Магнітського по всіх цих країнах, які підтримують Україну в тому числі.
Айше Умерова
донька українського політв'язня Ільмі Умерова
З озвученої кількості в'язнів 70 чоловік приблизно 40 чоловік – це кримські татари. Це більша частина українських заручників. Новини такі, що з кожним тижнем стає все більше заручників. Як Марія сказала, заарештовують не тільки активістів, а вже з релігіозних причин. Заарештовують меценатів, які протягом 2 років допомагали сім'ям політв'язнів. Існує організація, яка займається фінансовою допомогою дітям політв'язнів. Таких у Криму вже 113. Щомісячно збирається фінансова допомога кожній сім'ї. І зараз люди, які просто допомагають, теж потраплять під удар. Ми зіткнулися з такою проблемою, що про цих людей ніхто нічого не знає. Банальні моменти, такі як просто складні прізвища, імена. Олег зараз став таким локомотивом в цій темі, і це надзвичайно важливо. Завжди повинен бути локомотив, який тягне за собою цей "поїзд". В минулому році цим "поїздом" був мій батько Ільмі Умеров.