12 липня у віці 73 років із життя пішов Білл Вайола — американський митець і легенда відеоарту. Його називали Рембрандтом епохи відео, а у 2019 році в Королівській академії в Лондоні роботи художника виставили поряд із Мікеланджело. Саме відеотвір авторства Білла Вайоли був першим в історії цього молодого жанру, що потрапив у нью-йоркський Музей мистецтва Метрополітен. Митець виставлявся у всьому світі — від Венеційського бієнале, Олімпійських ігор до Музею Ґуґґенгайма. Виставку в останньому побачили 710,995 відвідувача, що є колосальним показником. То чим же Білл Вайола захопив мистецький світ?
Тим, що у своїх поетичних відеороботах, чи то де фіксується народження пташеняти, чи то в тій, де люди «поглинуті» чотирма стихіями, ставить вічні питання. Наприклад, про сутність життя й смерті. Він також занурюється в корінь людських емоцій, а його твори ґрунтуються на духовних традиціях. Для нього мистецтво, за його словами, було процесом намагання розбудити душу.
У пам’ять про Білла Вайолу L’Officiel Online згадує його 5 визначних робіт, що має побачити кожен.
Білл Вайола на тлі власної роботи
«Сон розсудку» (The Sleep of Reason, 1990)
Робота «Сон розсудку» переносить відвідувача в простір, де межа між внутрішнім світом і реальністю є тонкою. Це фактично освітлена кімната, де є скриня, а на ній — побутові предмети, як-от монітор, що показує сплячого чоловіка. Раптово кімната занурюється в темряву, а на стіні з’являються проєкції нічних жахів — пожеж, лютих собак і темних лісів. «Це ніби миттєвий проблиск іншого, паралельного світу, темний виворіт знайомого, добре освітленого середовища», — казав Білл Вайола.
«Вітання» (The Greeting, 1995)
«Йдеться про те, щоб зафіксувати момент, але й розтягнути його… Це емоції, які розтягуються», — так про цю роботу говорив сам Білл Вайола. Вона натхненна роботою, що датується XVI століттям, італійського художника доби Відродження Якопо Понтормо. На оригіналі на найменування Visitation (Visitação) зображені радісна Марія, що розповідає своїй кузині Єлизаветі про власну вагітність, та дві служниці.
Білл Вайола передає дух картини у своїй інтерпретації, хоч і переносить сюжет у сучасність. Ця робота піонера відеоарту насправді триває 45 секунд, проте її розтягнули на 10 хвилин. Те, що відбувається між жінками, ніколи не пояснюють. Коли ви подивитесь цю роботу, у музеї Ґуґґенгайма в Більбао радять запитати себе кілька питань. Наприклад, що, на вашу думку, підкреслюється під час сповільнення, а що втрачається під час перегляду в сповільненому темпі? Як ви думаєте, хто ці жінки?
«Вознесіння» (Ascension, 2000)
Хто сказав, що пекло внизу, а небо вгорі? У роботі «Вознесіння» митець змушує нас поставити під сумнів цю «аксіому». Одягнений чоловік опускається у воду, наче Христос, хоч це й наче «вознесіння». А згодом — уже повільно підіймається. Як в інших роботах, справжнє занурення героя твору тривало лише кілька секунд. Сам же Білл Вайола розширив його до 10 хвилин.
«Океан без берегів» (Ocean without a shore, 2007)
Створена для 52-го Венеційського бієнале, ця робота — про межу між життям і смертю. За словами Білла Вайоли, вона про «присутність мертвих у нашому житті». Так, у межах відеороботи наявні образи померлих, що намагаються знову увійти до світу живих. «…ці істоти мусять врешті-решт відвернутися від смертного існування і повернутися у порожнечу, звідки вони прийшли», — йшлося в пресматеріалі митця для Венеційського бієнале. Цікаво, що спочатку роботу встановили у церкві XV століття у Венеції. Кам’яні вівтарі релігійної споруди використали як заглиблення для відеоекранів.
«Пліт» (The Raft, 2019-2020)
Як зазначив Білл Вайола, у цьому світі нестабільних і часто невидимих сил напад може статися в будь-який момент. Це й демонструє робота «Пліт», назва його відсилає до дерев’яного транспортного засобу для води. Люди різного походження, віку, і, ймовірно, класу — всі вони зіштовхуються з величезними бризками води. Як можна відреагувати на таку несподівану кризу? Чи думати в такій ситуації лише про себе чи допомогти комусь? Як сильно відповідальні ми за інших? Для Білла Вайоли важливо, щоб вижив кожен, адже це свідчення стійкості людства.
Читайте також: Художник Орест Манецький про сучасне концептуальне мистецтво та власний шлях у ньому