Що: Презентація книги «Розстріляне відродження» видавництва «Основи».
Де: Мистецький Арсенал, вул. Лаврська, 12.
Чому: Тому що наближаючись до Книжковго Арсеналу перехоплює подих від черги. І причина зовсім не в тому, що треба чекати годинами, а у зворушливій кількості людей, які прийшли за літературою. Тому що видавництво «Основи» продукує унікальні за змістом та оформленням книжки. До книги «Розстріляне відродження» увійшли кращі українські твори часів радянських репресій: поезії Євгена Плужника, Миколи Зерова, Павла Тичини та Максима Рильського, а також прозові твори Миколи Хвильового, Григорія Косинки, Юрія Яновського та Остапа Вишні.Тому що Сергій Майдуков створив ілюстрації, завдяки яким читач може відчути себе глядачем. Тому що команда видавництва отримала дозвіл на роботу з досьє КДБ на письменників Розстріляного відродження. І завдяки «Основам» ці матеріали будуть продемонстровані широкому загалу вперше.
Дана Павличко, директор видавництва «Основи»
Я думаю, що недарма Аня Копилова запропонувала робити наступну книжку саме про Розстріляне відродження, бо це дуже цікавий і складний період в українській літературі. І через таку його подачу, мені здається, ми заангажуємо більше людей до якогось креативного мислення і читання.
Коли люди бачать подібні видання, вони мислять інакше. Це дуже важливо для сприйняття мистецтва і для інтелектуального розвитку людини.
Ця книжка вас здивує і вразить. Для багатьох вона може здаватись досить ризикованою. Я думаю, це дуже гарний прецедент для українських видавців в цілому і для співпраці ілюстраторів з видавцями. Коли ілюстратору довіряють і не дуже втручаються в його роботу. Разом можна створювати такі цікаві ризиковані проекти.
Анна Копилова, видавець «Основи»
Ми свідомо внесли до збірки не тільки розстріляних та засуджених письменників, а й тих, хто все життя відчував тиск радянської машини. Наприклад, Павла Тичину і Максима Рильського, за якими спостерігали до кінця їхніх днів.
Сергій Майдуков, ілюстратор
Я малюю в основному для журналів, для мене було цікавим досвідом здійснити взаємодію мого журнального мислення з книжними текстами. Для мене ці картинки більше схожі на журнальні, ніж на книжні. І для мене журнальна ілюстрація більш цікава. Це те, що я хотів би привнести в книгу. Це те, що мені самому було б цікавіше читати та дивитись. Робити з картинки самостійний твiр, який іноді протистоїть тексту, а іноді доповнює його
Я уважно слідкую за київськими виданнями і, на мій погляд, «Основи» — це найкрутіше, що робиться зараз у нас в столиці!
