Ксенію Ніколаєву Монсеррат Кабальє називала голосом, який можна перелічити на пальцях однієї руки, і порадила їй співати. Сьогодні українська мецо-сопрано виступає на найпрестижніших світових сценах, готується до нової ролі в Royal Opera House, вирушає в міжнародний тур із власним імерсивним проєктом HYPNOTIC.
Що ви відчули, коли почули компліменти від Монсеррат Кабальє?
Коли я приїхала до Монсеррат Кабальє, у моєму житті був дуже важливий період вибору. Паралельно з вокалом я займалася архітектурою та дизайном, і обидва напрямки були для мене однаково близькими. Вона почула мене, весь урок вона посміхалась, а потім, ніби знаючи моє вагання сказала: «Таких голосів у світі, як у тебе, я можу перелічити на пальцях однієї руки. Ти повинна співати». Це був ніби знак для мене, що допоміг зробити вибір на користь опери. Минуло багато років, і сьогодні я сприймаю їх як своєрідне благословення. У моменти сумнівів чи випробувань я згадую, що в мене повірила така легендарна постать, і це завжди дає сили йти далі.
За роки кар’єри ви виступали на найпрестижніших оперних сценах Royal Opera House, Berliner Philharmoniker, Royal Albert Hall, Teatro di San Carlo, Teatro Maggio Fiorentino. Чи змінилося ваше відчуття сцени зараз?
Для мене ніколи не було головним, наскільки престижною є сцена. Набагато важливіше, що саме я співаю, з ким розділяю цю мить і для кого виходжу на сцену. Незалежно від того, чи це Royal Opera House, чи камерний концертний зал, відповідальність перед музикою та глядачем залишається однаковою. Можливо, з роками змінилося лише одне: я стала глибше цінувати саму можливість бути провідником між музикою та людьми, які приходять її почути.
Для мене бути українською артисткою на міжнародній сцені означає бути послом своєї культури. Україна сформувала мене як людину й артистку, тому я з великою гордістю представляю її у світі. Кожен виступ, кожна роль і кожен проєкт формують уявлення про нашу країну. Мені хочеться, щоб Україну асоціювали з глибиною культури, красою, талантом і креативністю. І я щаслива робити свій внесок у цей культурний діалог.
Ви називаєте HYPNOTIC новим етапом своєї творчої кар’єри. Як народилася ідея створити власний імерсивний музичний проєкт?
HYPNOTIC народився з віри в те, що мистецтво здатне змінювати внутрішній стан людини. У світі, де так багато поспіху, шуму й тривоги, мені хотілося створити простір, де час ніби сповільнюється, а голос стає провідником до емоцій, мрій і світла. Я завжди вірила, що музика має силу зцілювати душу, надихати й нагадувати нам про найважливіше. І якщо після цієї подорожі людина відчує більше натхнення, внутрішнього спокою та бажання творити, то місія HYPNOTIC виконана.
Ви наразі готуєтесь до туру, який охопить Італію, Австрію, Бельгію, Нідерланди та Велику Британію. Чи будете ви адаптувати імерсивне оперне шоу HYPNOTIC до кожної країни, чи прагнете створити універсальну мову, зрозумілу без перекладу?
HYPNOTIC створюється як універсальна мова емоцій. Я глибоко вірю, що музика є однією з небагатьох речей у світі, яка здатна об’єднувати людей без перекладу. Тому незалежно від того, яка це країна, я говоритиму з глядачем мовою музики Дебюссі, Дюпарка, Массне, Берліоза, Брамса та Вагнера. Бо щирі почуття, мрії та прагнення до краси зрозумілі кожному серцю.
Чи є різниця між тим, як ви готуєтеся до класичної оперної ролі, і тим, як створюєте власний проєкт на кшталт HYPNOTIC?
Різниця величезна. Готуючи оперну роль, ти занурюєшся в життя однієї героїні й протягом усієї вистави проживаєш її безперервну драматургічну історію. У проєкті HYPNOTIC процес зовсім інший: кожен твір має свого героя, свій характер, свій емоційний світ. Кожна пісня чи романс стає окремим життям. Тому якщо опера нагадує один великий роман, то HYPNOTIC для мене є калейдоскопом історій, які разом складаються в єдину емоційну подорож.
Попереду - партія Ульріки у новій постановці «Балу-маскараду» на сцені Royal Opera House. Що вас найбільше приваблює саме в цьому образі?
Ульріка приваблює мене своєю внутрішньою силою та загадковістю. Верді створив для мецо-сопрано надзвичайно багатогранних жінок, і Ульріка є однією з найяскравіших серед них. Вона ніби перебуває між двома світами, бачить більше, ніж інші, і водночас залишається дуже людяною. Для мене це особлива роль ще й тому, що вона займає важливе місце в моєму вердіївському репертуарі та відкриває нові грані як вокально, так і драматично.
Король Чарльз III після вашого виступу на гала-вечорі Royal Opera House висловив зацікавленість відвідати прем’єру. Що ви відчуваєте, коли усвідомлюєте, що на ваш виступ може прийти британський монарх?
Я сприймаю це насамперед як велику честь і знак поваги до мистецтва. Мене завжди надихає, коли люди, які мають такий суспільний вплив, виявляють щирий інтерес до культури та опери. Особливо приємно усвідомлювати, що «Бал-маскарад» займає особливе місце серед творів, які цінує Його Величність. Якщо він справді відвідає прем’єру, це стане дуже особливим моментом. Водночас магія театру полягає в тому, що кожен глядач у залі є однаково важливим, адже саме для них ми виходимо на сцену.
Ви створюєте капсульну колекцію образів спеціально для Royal Opera House. Якою ви бачите жінку, для якої створюєте ці образи?
Я не думаю про конкретний образ жінки чи чоловіка. Мене надихають люди, які живуть із цікавістю до світу, цінують красу, емоції та не бояться бути собою. Для Royal Opera House ми створюємо капсульну колекцію аксесуарів під назвою Passion of Opera. Для мене цей проєкт особливий ще й тому, що я власноруч створюю авторський принт для тканин. Колись паралельно з вокалом я серйозно займалася живописом, але через інтенсивну оперну кар'єру майже 14 років не брала пензлі до рук. Ця колекція стала приводом повернутися до мистецтва візуальної форми. Вона народжується з натхнення оперою та поєднує її емоції, образи й красу в кольорах, лініях і текстурах. Саме тому я чекаю її прем'єри з не меншим хвилюванням, ніж виходу в новій ролі на сцену.
Що мода дозволяє вам сказати про себе такого, чого не можна передати голосом?
Голос і мода для мене говорять про схожі речі, але абсолютно різними мовами. Голосом я можу передавати емоції, настрій, характер, працювати з відтінками почуттів і внутрішніх переживань. А мода дає мені можливість мислити формою, об’ємом, лінією та простором. Якщо музика існує в часі й розкривається поступово, то образ дозволяє висловити ідею миттєво. Можливо, саме тому мене завжди захоплювало поєднання цих світів: один звертається до душі через звук, а інший через візуальну емоцію.
Якщо опера для вас - це мистецтво звуку, то що є «голосом» вашого одягу?
Голос мого одягу - це емоція. Не тканина, не крій і навіть не колір, а те внутрішнє відчуття, яке народжується в людини під час зустрічі з красою. Для мене справжня мода починається в момент, коли людина дивиться на себе й раптом бачить більше, ніж просто відображення. Вона бачить настрій, мрію, можливість, нову грань себе. Якщо опера здатна торкатися душі через звук, то мода робить це через образ. І в обох випадках мене цікавить одне: створити момент, після якого людина повертається до себе справжньої.