Коли Олександр Бондарев уперше сів за карт, йому було лише п’ять. Зараз йому 16, він – пілот Williams Racing Academy і перший в історії України чемпіон Формули-4. Сьогодні Олександр – один із найпомітніших юніорів автоспорту, що стрімко інтегрувався в міжнародну сцену перегонів.
Кар’єра Олександра Бондарева сповнена вражаючих перемог, остання з яких дала йому змогу вперше для України здобути чемпіонство в Формулі-4 UAE. Попри це пілот поділився з нами, що поза треком і тренуваннями він живе життям пересічного підлітка – відвідує школу, бачиться з друзями та їздить на велосипеді разом із дідусем. У нашому інтерв’ю з Олександром ми обговорюємо його шлях та мрії, досягнення та переломні моменти в кар’єрі, а також просто дізнаємося більше про життя молодого пілота Формули.
Згадаєте, як усе почалося?
Усе почалось із мультфільму «Тачки», я його дивився дуже багато разів. Були навіть часи, коли я дивився їх два-три рази в день. Згодом, коли мені було п’ять, моя мама мене відвезла на картодром «Чайка». Так усе й почалося. Перший рік просто тренувався і почав перегони, коли мені вже було шість. Після мого дебютного подіуму, коли здобув свій перший кубок, я зрозумів, що хочу, аби гонки стали моєю професією.
Це зовсім дитинство! Чи розуміли ви тоді, як взагалі влаштований автоспорт?
Ні, тоді я ще не розумів цього. Я почав дивитись Формулу‑1 у віці 7–8 років. До цього часу мені просто дуже подобалась швидкість, подобалось їздити з іншими пілотами та перемагати в гонках. Я не знав, що мені треба пройти Формулу‑4, Формулу‑3 і так далі, бо був дуже маленьким. Але так, уже близько з восьмирічного віку я почав усе це розуміти.
У 2022 році під час перегонів ви зазнали серйозної травми, тоді вам було лише 13. У чому ви знаходили підтримку та сили рухатися далі?
Це було складно, адже це мав бути сезон мого прориву. Я виграв чемпіонат WSK Super Master Series та на другому етапі чемпіонату Європи сталася аварія. Психологічно ускладнювало те, що я був найкращим чином підготовлений для перемоги в чемпіонаті світу, тим більше, що той проходив на моїй улюбленій трасі, а я пропустив його через травму. Шість місяців, чотири з яких я провів у лікарні, я не їздив на карті. Поруч зі мною постійно була мама, приходили близькі, аби підтримати та надихнути на швидке одужання. Аби врятуватися від нудьги, я збирав LEGO: за цей час – понад 50. Проте я вважаю, що ця аварія зробила мене сильнішим. Як пілота та як людину загалом.
Ви стали першим українцем, з яким команда Формули‑1 Williams Racing підписала контракт. Як це змінило ваше уявлення про власні можливості?
Потрапити в академію Формули‑1 – це той шлях, який я вважаю дуже важливим для того, аби потрапити в саму Формулу‑1. Ти починаєш працювати з досвідченими людьми, у них є всі знання про те, як це все працює. Це сталося після моєї перемоги на чемпіонаті Європи, тільки за рік після великої аварії. Тому так, це була дуже приємна новина. Зараз я все ще з Williams і ми продовжуємо разом рухатися вперед.
Розкажіть більше про вашу роботу з Williams.
Команда допомогла мені в переході з картингу до Формули‑4. Це дуже великий крок, зовсім інший вид транспорту. Команда створила для мене програму підготовки і інтеграції в Формулу, що включає роботу в симуляторі, фізичну підготовку, теоретичну та інженерну складові. У мене є тренер, який створив для мене програму тренувань і слідкує за нею щоденно. Я працюю з психологом зараз, він також із Williams. Це лише частина підготовки, яку дає мені команда. Головне для мене, що я вже працюю з тими людьми, які водночас працюють із пілотами Формули‑1.
Як проходить день пілота Формули‑4? Як автоспорт поєднується зі звичайним життям підлітка?
У будні я ходжу до школи. Для мене дуже важливо здобути диплом про її закінчення. Тому я продовжую навчання. Після школи я майже щодня ходжу в зал. Коли я повертаюсь додому, працюю на симуляторі, тому що тренування на боліді проходять в умовах офіційних тестів і самих перегонів. Але робота в симуляторі – це надважлива складова підготовки пілотів – навіть у Формулі-1.
Впевнені, естетика перегонів, яку бачить публіка, відрізняється від тієї, яку відчуває пілот. Як ви бачите Формулу?
Глядачі не бачать, скільки тренувань проходить за кулісами. Навіть у серіалі Drive to Survive від Netflix, коли пілоти не на треку, стримінг не показує, які фізичні та ментальні навантаження проходить пілот.
Хто серед теперішніх або колишніх пілотів Формули надихає вас? Чий шлях ви вважаєте вражаючим?
Коли я почав дивитись Формулу‑1, моїм улюбленим пілотом був Себастьян Феттель. Він став моїм кумиром. Зараз я підтримую свою команду Williams Racing, але мене також захоплює і те, що робить на треку Макс Ферстаппен.
Сьогодні в Україні цікавість до автоспорту лише зростає. Чи помічаєте це ви?
Так, це помітно – і це чудово. Багато людей, які стежать за автоспортом, починають цікавитися і мною як українським пілотом на шляху до Формули‑1. Також я помічаю, що збільшується і кількість наших пілотів у картингу, які також прагнуть до світових перегонів на болідах.
Ми знаємо Олександра Бондарева як гонщика. Розкажіть про ваші сторони, які залишаються менш публічними.
Я люблю їздити на спортивному велосипеді. Я багато часу проводжу разом зі своїм дідусем: ми часто їздимо на довгі дистанції просто для задоволення. Також мені подобається бачитися з друзями. Коли я не на треку, я звичайний підліток.
Бажання вписати своє ім’я в історію спорту, напевно, знайоме багатьом професійним спортсменам. Яким ви уявляєте власне майбутнє в автоспорті?
Так, як я мріяв з самого дитинства. Стати пілотом Формули‑1 і виграти чемпіонат.
Успіхів!|
Інтерв’ю: ЄЛИЗАВЕТА ЦАКЄЛОВА
Фотограф: ALEK PIERRE
Стилістка: ANNA PASTORE (PASTORE STUDIO)
Грумінг: BIANCA BAGNOLI
Продакшн: NASO CREATORS