Цього року шведський режисер Рубен Естлунд долучився до тісного кола кінематографістів, які отримували головний приз Каннського фестивалю двічі. Свою першу "Золоту пальмову гілку" він здобув за попередню картину "Квадрат" — сатиру на сучасне мистецтво. У новій комедії "Трикутник смутку" під приціл режисера знову потрапляє суспільна еліта, але найбільше перепадає світу моди.
Сюжет "Трикутника смутку" розгортається довкола пари супермоделей, які вирушають у подорож на люксовій яхті. Пасажири судна — розпещені й надвпливові багатії, капітан — неврівноважений і завжди п’яний цинік. Ця розкішна й "інстаграмна" подорож дуже швидко обертається справжньою катастрофою.
Фільм поділено на три частини. Першу цілком присвячено будням двох головних героїв, Яї та Карла, зокрема кастингам і показам. При створенні картини Рубена Естлунда консультувала його дружина Сіна — відома фешн-фотографка. Вона стала джерелом інсайтів про маркетингові стратегії різних модних брендів, а також про умови роботи моделей.
Розповідаємо, що саме висміює Рубен Естлунд та яким чином команда стрічки виносить сатиру за межі твору.
Стандарти краси
Свою сатиричну розповідь автор фільму розпочинає вже з назви — "Трикутник смутку". Значення цього дивного словосполучення глядачі дізнаються в одній із перших сцен: під час кастингу до одного неназваного бренду агент просить Карла «розслабити трикутник смутку», вказуючи на область над бровами. Це та частина обличчя, на якій можуть з’являтися зморшки. Щойно юнак опиняється на відстані, група обговорює, чи потрібен йому ботокс.
Рубен Естлунд стверджує, що хотів назвою фільму привернути увагу до одержимості нашої ери зовнішністю.
У тій самій сцені приділяється увага й ейджизму. Кастинг-агенти ледь упізнають у героєві хлопця з реклами всього дворічної давнини. "А так і не скажеш, що це ти. Скільки років цій рекламі?" — коментують вони, натякаючи на значну зміну в зовнішності за короткий період.
Нерівне становище чоловіків та жінок у модельному бізнесі
Чоловіки й жінки, які працюють моделями, мають різні рівні прибутку. "Було цікаво поглянути на ці відмінності через головних героїв, моделей Карла і Яю", — коментує режисер. Справді, дівчина виглядає значно успішнішою. За словами Естлунда, одним з інсайтів, про які він довідався від своєї дружини-фотографині, стало те, що чоловіки в модельному бізнесі заробляють лише третину того, що отримують жінки. Цю ж тезу у картині повторює фешн-журналіст, який бере інтерв’ю в учасників кастингу.
Також режисер стверджує, що проводив дослідження до зйомок, задля чого поспілкувався з багатьма чоловіками-моделями. За його словами, багато хто з них стикався з домаганнями з боку менеджерів, від яких залежав кар’єрний ріст.
Хайп на соціальних темах
Красномовною є сцена показу, в якій глядачі знайомляться з Яєю. Поки одна за одною подіумом ідуть моделі, на великому екрані позаду них повсякчас з’являються сильні меседжі, які в цьому шоу слугують лише декорацією.
Так, гасло "Всі рівні" виринає вже за хвилину після того, як організатори пересадили частину людей з їхніх місць у першому ряді, щойно на горизонті з’явилися важливі гості.
Виключно заради естетизації шоу використовується також меседж про надзвичайні кліматичні зміни.
"Зухвалі" та "веселі" бренди
Глузування з простоти підходу брендів до своїх маркетингових стратегій — ледь не найяскравіший момент у цій частині стрічки.
"Це кастинг для зухвалого бренду чи веселого?" — запитує героя фешн-журналіст. Побачивши розгубленість, інтерв’юер уточнює, що існує два типи брендів. Веселі "бренди-смайлики" — дешеві, їхні моделі завжди усміхнені й щасливі на вигляд. Та чим бренд дорожчий, тим більш зверхньо він ставиться до споживача, а той, хто в нього одягнений, має бути холодним, неприступним і з зухвалим поглядом.
Не менш сатиричною, ніж сам фільм, стала і його промокампанія, яку побудували довкола акцій та перформансів. Центральною фігурою в ній став образ надокучливого фешн-журналіста. Цей герой розігрував відвідувачів Тижня моди, чіпляючись до них із проханням позувати у "веселому" образі H&M та "зухвалому" образі Balenciaga, а також влаштовував вуличне фешн-шоу з топлес-моделями.
Таким чином після прем’єри фільму в Каннах, де він отримав 8-хвилинні овації та головний фестивальний приз, сатиру з екрана перенесли в реальність.
В Україні на великі екрани стрічка виходить 8 грудня.
Читайте також: Розповідаємо, що дивитись на 11-му Київському міжнародному фестивалі короткометражних фільмів