Нова колекція Крістіни Бобкової під назвою «Мрія» розповідає про прагнення до миру та відродження рідної країни. Дизайнерка розмірковує над образом сучасної української жінки, яка стикається з небаченою трагедією, але мусить продовжувати своє повсякденне життя. Це жінка, яка виявляє свою хоробрість, стоїцизм і велике серце. Жінка, яка працює і водночас займається сім’єю, жінка, якій доводиться іммігрувати, жінка, яка вступає до армії, щоб боротися за свободу, жінка, яка волонтерить, щоб допомогти тим, кому це зараз потрібно.
Цей суперечливий баланс сили та крихкості Бобкова перекладає на мову одягу. Колекція сповнена контрастів: ніжне жіноче мереживо та м’який трикотаж розповідають про пошук внутрішнього комфорту, грубі армійські блейзери уособлюють мужність бійця. Бобкова приділяє велику увагу тому, як жінка відчуває свій одяг і як вона пристосовує його до життя, яке постійно змінюється.
Чуттєвість мережива – один із головних акцентів. Воно надає делікатності фірмовим мінімалістичним фасонам BOBKOVA, від довгих сліпдресів з мереживними краями в стилі 90-х та бра, які вдягаються поверх сорочок, і до міні-суконь та спідниць А-силуету в стилі печворк, поєднаних із шкіряними черевиками-панчохами у стилі Франсуаза Арді епохи 60-х. Алюзії на військову форму розповідають історію солдат-жінок: костюми в естетиці сафарі зі спідницею та блейзером з масивними накладними кишенями уособлюють вишуканий і дорослий погляд на утилітарну функціональність. Слово «МРІЯ» прикрашає металеві каблучки, стилізовані під кастети.
Рафінований повсякденний одяг є фундаментом філософії бренду, а базові речі бездоганного крою – головні герої кожної колекції, створені для сталого гардеробу поза часом. Сукня-сорочка вільного крою є одним із основних його елементів. Дизайнерка відштовхнулася від традиційної української селянської сорочки як основи основ, деконструюювала її та оновила до сучасного вигляду в естетиці workwear.
Філософія апсайклінга панує в цій колекції, героїчно створеної в київському ательє на тлі критичних умов воєнного часу. Зосередитися на ручній роботі було прагматичним рішенням, коли машини регулярно вимикалися через відключення електроенергії.
З обрізків тканини та залишків в’язаного матеріалу майстрині створювали нові вироби та декоративні деталі у техніках печворк і в’язання гачком, відомих і практикованих століттями в українському селі. Переробка допомагає ательє мінімізувати відходи і розвивати сталий підхід. Дизайнерка, для якої екологічність є принципом мислення, закуповує тканини в Італії з надлишкових рулонів luxury-брендів, щоб підтримати свідомий другий цикл використання надлишкових матеріалів в модній індустрії.
Музикантка з Києва Настя Воган, яка нині живе в Берліні, створила авторський саундтрек для показу, який передає суперечливі настрої колекції у музиці. Зазвичай вона працює у двох напрямках – грає танцювальну музику як ді-джей-резидент у київському клубі та створює експериментальні звукові композиції, і при цьому має класичну освіту. Створюючи цей саундскейп, який поєднує в собі те, як могли б звучати покинуті будинки, зламані платівки на радіо та саундтреки до фільмів про війну, вона використала як матеріал свої твори часів навчання в Київській консерваторії.
Читайте також: Гірськолижна естетика в колекції BOSS і Perfect Moment, створеній для активного зимового відпочинку